Слова про обов’язок захищати Вітчизну для 26-річного волинянина Миколи Королька не були порожнім звуком. Коли український народ піднявся на Революцію гідності, він одним із перших прибув на Майдан. А коли сусідня держава після окупації Криму розпочала війну на сході України, добровольцем потай від родини відбув у Луганську область захищати державу. Там, біля села Георгіївка, що неподалік луганського летовища, і загинув на бойовій позиції від розриву снаряда бойовиків. 

До Міжнародного центру миротворчості й безпеки Західного оперативного командування Сухопутних військ Збройних сил глава уряду приїхав аби ознайомитися з навчанням бійців Національної гвардії в рамках місії «Безстрашний гвардієць—2015» (Fearless Guardian—2015). Йдеться про «Дії при виявленні безпілотних літальних апаратів, снайперська боротьба» та «Дії при організації оборони та здійснення операцій із захисту підрозділів». Перебіг спільних українсько-американських навчань Арсеній Яценюк інспектував у Яворові на Львівщині, там само оглядав зразки новітньої техніки, якою оснащено особовий склад батальйону. Найбільше уваги Прем’єр приділив безпілотним літальним апаратам «Фурія» вітчизняного виробництва та літальним апаратам на базі обладнання Lockheed Martin. 

Мало хто знає, що всім відомий Хмільник став курортом завдяки випадку. Свого часу гідрогеологічна експедиція, виконуючи замовлення з пошуку питної води для міста, знайшла воду, яка за хімічними властивостями становить бальнеологічну цінність. Тож у 1938 році  тут відкрили першу невелику водолікарню. 

Філателія і нумізматика — фактично два найвідоміші види колекціонування із кількох сотень. Якщо поштові марки — захоплення здебільшого ентузіастів-безсрібників, то серед нумізматів переважає солідніший контингент, здатний викласти до півмільйона гривень навіть за сучасну золоту монету, не кажу вже про раритети. 

Соціальні мережі — один з найважливіших майданчиків інформаційної війни. Це спосіб у найкоротші терміни поширити інформацію на мільйонну аудиторію. За даними видання Watcher, українська аудиторія соціальної мережі Фейсбук у березні цього року становила приблизно 4 мільйони осіб. Значна частина з них — соціально активні користувачі, які стежать за політичною ситуацією в Україні й сусідніх країнах і регулярно коментують те, що відбувається. 

Хто б міг подумати, що довкола виробництва відомого всім нам з дитинства гематогену розгорнуться справжні баталії з блокуванням роботи нашого українського підприємства, яке його випускає (а це товариство з обмеженою відповідальністю «Натур +», розташоване в Ірпені на Київщині), з вилученням оригіналів усіх документів і оргтехніки, із забороною користуватися мобільними телефонами і — в разі не дотримання цієї вимоги — з погрозою запроторити в буцегарню, з ламанням дверей у кабінет директора (і це тоді, коли саму директорку, яка стояла біля входу, банально не пропускали на територію підприємства) і опечатуванням складу готової продукції й вилученням виробничої лінії? Що ламатимуться списи у судах, де вітчизняному виробникові, який випускає цей лікарський засіб уже не один десяток років, доведеться доводити своє право робити це безперешкодно і, образно кажучи, доводити, що він не верблюд і жодних правил гри на фармацевтичному ринку не порушував, а тільки відстоював змогу бути одним із його гравців?! 

На столі чорнильниця і ручка з металевим пером. Для мене це спогади про спроби першої вчительки навчити нас каліграфії. Для сучасних школярів — давня історія. Сідають за стіл біля стендів Державного історичного музею й із завзяттям, висунувши язики, виводять чорнильні каракулі. Награвшись ручкою (добре, що не мають часу спробувати кидати її як міні-спис — пам’ятаю, захоплює до чортиків), переходять до гусячих пер: «Пушкін теж такими писав?» Писав. І Тарас Шевченко. 

«Антикорупційні» альтфатери (сміттєві баки) не раз ставали у Чернівцях улюбленою зброєю боротьби громадських організацій із чиновниками і посадовцями. Збурені активісти виставляли їх перед облдержадміністрацією й обласним управлінням МВС. Щоправда, лише для антуражу. Але якось натовп таки кинув у контейнер і прокотив центральною вулицею одіозного керівника одного з лікувальних закладів міста. Опинився він там не випадково. Трудовий колектив і пацієнти неодноразово звинувачували його у хабарництві й розпалюванні конфліктів. 

Часто доводилося чути нарікання, що наші військовослужбовці недостатньо забезпечені харчами й амуніцією, особливо в нинішніх умовах. Про це заговорили і в Міністерстві оборони, щоправда вже тепер, коли ситуація почала поліпшуватися. Провал у речовому забезпеченні армії був відомий усім військовим високопосадовцям, які зауважували, що коштів лише 49% потреби, а кількість солдатів стрімко зростає, тому швидко це зробити не можливо. Однак виявилося, що фінансування закладали і на абсолютно не потрібні речі. 

Перший місяць літа — пора сінокосів. Завдяки квітневим і травневим дощам луки цього року розкошують. А чи буде врожайною хліборобська нива, значною мірою залежить від того, як складуться погодні умови у червні. Червень урожай замовляє, стверджує народна мудрість.