Відома українська приказка про шило справдилася і цього разу. Хоч би як терористи і їхні «ідейні натхненники», зацікавлені у тому, щоб світ не дізнався про істинну причину катастрофи, намагалися сховати сам «мішок». Тобто всупереч усім міжнародним нормам не допускали рятувальників та експертів на місце катастрофи, не гребували чинити наругу над останками жертв.  

Війна на сході країни несе не лише загибель людей та руйнування, а й великі збитки: бюджет недоотримує значних надходжень, які вимірюються нині вже мільярдами. За оперативними даними Державної фіскальної служби (ДФС), які озвучив 8 вересня на прес-конференції її керівник Ігор Білоус, з початку року бюджет України втратив від бойових дій на Донеччині та Луганщині 4,4 мільярда гривень. Це — не лише збитки тамтешніх підприємств, фірм та компаній, а й заводів, фабрик, які працюють в інших регіонах країни або мають контракти чи залежать від партнерів на сході. 

«Ти у Семенівці  давно була?» чи «Ну, все, старий, пора тобі у Семенівку!» Саме так чи приблизно так свого часу похмуро жартували місцеві жителі одне над одним, натякаючи на те, що співрозмовник не зовсім сповна розуму. Адже у цьому передмісті Слов’янська була розташована психіатрична лікарня. Втім, тепер цей населений пункт перетворився на символ руїни: Семенівка внаслідок минулих запеклих боїв знищена настільки, що, кажуть, легше збудувати нове селище, ніж відновлювати залишки старого.  

Реалізація конфіскованого майна за попередньої влади була одним із найкорумпованіших видів діяльності Мін’юсту. І не дивно, адже це й давало величезні прибутки, проте лише обраним. У ті часи на ринку «працювали» тіньові схеми, завдяки яким деякі чиновники заробляли за рік приблизно 300 мільйонів гривень. Натомість звичайні люди, які брали кредити і не могли їх повернути, через що їхнє майно конфісковували і виставляли на продаж, залишались без тих чи тих речей, але з величезними боргами за них. Проте після реформування цього сектору ситуація змінилася на краще. 

Хоч визначний Олександр Довженко помер у 62 роки, у його день народження можемо сказати, що він вже дожив до 120-ліття. Тому що з багатьох його здобутків у кількох мистецьких царинах час не зітер художньої цінності й суспільної значимості. З цього й почали ми розмову з найсоліднішим в Україні знавцем творчості Олександра Довженка  Сергієм Тримбачем. 

Скажу з власного досвіду: революції гідності «підбиває» печатка, якою безальтернативно володіє чиновник. Вона має в нашій державі більшу вагу, ніж громадянин. Хоч її, печатку, можна загубити, поновити, підробити, є чимало фірм, які її клепають, але вона все ж цінується вище, ніж особа. 

Виставка, присвячена одразу трьом війнам — до 100-річчя від початку Першої світової, 75-річчя від початку Другої світової й зрештою подій сьогодення на сході та півдні України, відкрилася днями у Меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.». Експозицію назвали символічно: «Апокаліпсис ХХ століття. Світові війни». 

Опубліковано протокол, підписаний Тристоронньою контактною групою представників України, РФ та ОБСЄ за результатами мінської зустрічі 5 вересня. Його резолюційна частина спрямована на імплементацію мирного плану Президента України та ініціатив президента РФ. «Урядовий кур’єр» поцікавився, як відбувається виконання досягнутих домовленостей. 

Медсестра зі Свердловська Луганської області Валентина Кузьменко потрапила у полон до терористів разом зі своїм 24-річним сином Олегом. Через тиждень її відпустили, а син і досі перебуває в руках сепаратистів. Мати сподівається на диво — може, він все ж таки опиниться на волі, якщо його обміняють. «Урядовий кур’єр» дізнався від жінки про будні мешканців підземних сепаратистських казематів. 

«Все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї, і горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї». Ці крилаті слова Великого Каменяра якнайточніше передають життєве кредо та земний шлях великого духівника українства Івана Огієнка — постаті рівня Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки. А ми ще донедавна нічого про нього не знали. Жодна наша енциклопедія до 90-х років минулого століття не давала про нього бодай скупої згадки. Причина — ненависть більшовиків до Великого Українця.