Схоже, що останнім часом усталене словосполучення «засіки батьківщини» поступово видозмінюється і перестає асоціюватися з потужними елеваторами чи іншими зерносховищами, до яких звикали десятиліттями. На зміну приходить  новий метод зберігання намолоченого врожаю, а саме в зернових рукавах, які вже стали певною альтернативою традиційним засікам.

До Тернополя вже завітав святий Миколай. І навіть свою хатинку перетворив на казкову резиденцію. Це означає, що впродовж новорічно-різдвяного циклу святкувань тут матимуть прихисток розмаїті персонажі з народних казок і легенд, герої сьогодення, що додаватимуть і дітям, і дорослим українського духу, життєрадісності, погідного настрою, світлості. Цей осідок найзначущіших і найвеселіших зимових свят перебуває у віданні Туристично-інформаційного центру м. Тернополя.

 Питанню про доцільність її будівництва, яке ініціювала Ужгородська міська рада, чинять опір громадські організації. Та й серед депутатів ради єдності немає. Але бачачи, як багатоводну колись річку влітку можна перейти, майже не замочивши ніг, розумієш, що воно стає дедалі актуальнішим.
Що і в якому вигляді можна будувати, мінімізувавши або й не завдавши жодної шкоди довкіллю? Думки і висновки будівельників та експертів вивчав «Урядовий кур’єр».

 Харків’янка Тетяна Ямпольська після повернення в рідне місто знищила багатотисячну бібліотеку російської літератури, яку збирали кілька поколінь її родини. «Я викинула російську літературу, навіть колекційні видання, не продаючи, щоб далі мене вона не йшла».
За її словами, Салтівка, яку розбомбили рашисти, перекреслила російську класику. Тож вигадана гуманістична культура російської літератури залишилася під завалами Маріуполя, Циркунів і Старого Салтова. «росіяни радісно вбивають цивільних, пускають ракети по лікарнях, палять храми. 

 У місті Свалява на Закарпатті в перші вихідні грудня відбулися відкриття виставки творів сучасного українського мистецтва «Евакуйовані» та аукціон, на якому за день зібрали майже 100 тисяч гривень на потреби ЗСУ. Про те, як готувався цей мистецький захід, про його авторів і учасників із місця подій сьогодні наша розповідь.
Це був атмосферний світський захід. Твори сучасного українського мистецтва на свіжопофарбованих стінах нової галереї у Сваляві. Стильні освітлення й музика. Розповідь про кожну картину іноді з вуст самих художника чи художниці. Усе це замість смерті, сліз, горя і крові. Виявляється, спільна робота заради Перемоги в цій кривавій війні іноді може бути і такою.

 Терористичні атаки росії на інфраструктуру України призвели до значних ушкоджень енергетичної галузі. Багато населених пунктів залишилися без світла та опалення. Попри всі труднощі, фахівці швидко усувають проблеми, але відключення у країні стають дедалі частішими та довшими.

 Житлова проблема, й без того гостра у багатьох регіонах, під час війни загострилася ще більше. Наслідком російської агресії стали тисячі зруйнованих будинків і мільйони людей, які були змушені залишити місце свого проживання. Очевидно, вже зараз слід здійснювати весь необхідний комплекс заходів для кращого забезпечення українців житлом. І на перспективу, і сьогодні.

 Нині тут кипить робота: будівельники прокладають каналізацію та водогін до модульного містечка, що виростає в Радивилові. Затим візьмуться за електрику. За проєктом, саме нею мають обігрівати капітально утеплені модулі. Чотири будиночки з 12 вже споруджено. Решту робіт обіцяють завершити до кінця грудня, щоб новий 2023 рік перші пів сотні нових жителів громади зустріли в новому житлі. У кожному модулі може жити сім’я з чотирьох осіб.

 Збройні сили України як ядро сил оборони та опору української нації протягом майже 300 днів багато разів дивували світ. Як вказують авторитетні західні медіа, прямі військові витрати росії за дев’ять місяців війни з Україною становили близько $82 мільярди, а восени 2022 року їх вартість зросла вдвічі — до щонайменше $10 мільярдів на місяць.На прохання Укрінформу фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння сформували рейтинг здобутків ЗСУ за час війни. Це свідчення змін в самих ЗСУ. А ще свідчення того, що саме ЗСУ нині творять нову історію України та Європи.

Привітна, тендітна, немов вербиченька, а голубі озерця її очей, здається, ось-ось розхлюпають добро. І водночас цілеспрямована, тверда, мов криця, з незламною впевненістю в перемозі України. В особистості начальниці Рівненського ЦНАПу Євгенії Курсик переплелися ці, на перший погляд, протилежності. Здається, що переді мною збірний образ української  жінки —  матері, дружини, берегині життя на рідній землі.