КіноТеатр

 З ініціативи профільного міністерства в Україні було започатковано проєкт Ukraine War Art Collection, мета якого — фіксація, архівування та подальше дослідження  митецьких творів, створених під час повномасштабного вторгнення росії. З очевидною важливістю такого починання варто зауважити, що об’єктивно проаналізувати підсумки діяльності цієї платформи зможемо лише по завершенні війни. Натомість обговорювати проблеми сектору, шукати ефективні, а головне — оперативні, не переобтяжені надмірним бюрократизмом шляхи їх розв’язання, обмінюватися практичним досвідом і підтримувати одне одного — потреба мистецького середовища, реалізація якого здатна істотно вплинути і на фінальні показники Ukraine War Art Collection.

 Будівлю на вулиці Покровській, 6 у Сумах добре знають жителі та гості міста за її мистецьким призначенням. На початку минулого століття її звели як «театр Корепанова», кошти на який надала тодішня місцева влада і відомий сумський антрепренер. За цей час тут перебували творчі трупи багатьох мистецьких закладів, а нині — Сумський обласний академічний театр для дітей та юнацтва. Його засновано 1975-го як пересувний театр ляльок, який здебільшого працював на виїздах, а через шість років він отримав стаціонарне приміщення.

 Оксана Пекун, народна артистка України. Завжди щира, усміхнена, енергійна, з піснями в дарунок, яких в репертуарі назбирала майже 200. Вона переконана, що українська пісня завжди має бути мелодійною, актуальною, журливою й веселою, яка зачіпає струни душі будь-якої людини. Десять років як музична керівниця та телеведуча програми «Фольк-musik» на телеканалі UA:Перший збирала давні народні пісні з усіх куточків України та пропонувала їх глядачеві й водночас наповнювала їх сучасним життям. Сьогодні з Оксаною ПЕКУН поведемо розмову про творчість та особисте.

 Рік, що минув, ознаменувався активною ротацією керівних кадрів мистецьких інституцій. По завершенні терміну контрактів директорів театрів, музеїв, навчальних закладів тощо колективи очолили виконувачі обов’язків директора (відповідні конкурси відбудуться вже після перемоги). В. о. генерального директора Національної філармонії став Михайло Швед, і це призначення видається одним з найперспективніших. 

Третя едиція етнокінофесту «ОКО» пройшла цьогоріч усупереч війні під офіційним гаслом «Святкуй життя!» і завдяки підтримці престижного міжнародного Camerimage Festival, який проходив вже втридцяте.

«Театр не має виховувати, а має ставити запитання», — переконаний головний режисер Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка народний артист України Олег МОСІЙЧУК. Його постановки — завжди особлива бентега для глядача, значима подія в театральному житті. Він ставить запитання, як маємо жити, бути людиною, шанувати та любити своє, українське. За своє творче життя пан Олег створив також понад 20 кінообразів, особливо його зірка в кінематографі яскраво засяяла останнім десятиліттям.

Новий театральний сезон відкрили в Тернополі. Його за доброю вже  традицією в академічному драмтеатрі імені Тараса Шевченка розпочали з прем’єрної вистави. Цього разу підготували містерію. І що важливо, містерію непокори. Головний герой вистави — Патріарх Української греко-католицької церкви Блаженніший Йосиф Сліпий, 130-річчя із дня народження якого відзначили в лютому. Це перша сценічна робота в нашій країні про цього духовного світоча, велета духу, славетного українця та незламну людину, яку радянський режим тримав в ув’язненні 18 років. 

 У вітальному слові під час урочистостей з нагоди прем’єри опери «Катерина» за однойменною поемою Тараса Шевченка в Одесі очільник Міністерства культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко згадав символічне відео, зняте нашими захисниками: на визволеній території військові ЗСУ зривають агітку окупантів, під якою проступають пророчі й актуальні рядки Тараса Шевченка: «Борітеся — поборете, вам Бог помагає…» Роликом, що за кількістю вподобайок залишив далеко позаду більшість відео контенту соцмереж, особливо захоплювалася мистецька спільнота. Мовляв, якби такий кадр побачили в кіно — точно звинуватили б режисера у зайвому пафосі й прямолінійності. 

Заслужений академічний Закарпатський народний хор із 2014 року в День Незалежності зустрічає схід сонця молитвою за Україну. Тоді на берегах Ужа збираються сотні прихильників. Цього року не зрадили традиції. Це свідчення патріотичної позиції, бажання доносити до земляків-закарпатців, усіх шанувальників в Україні й за кордоном правду про рідну країну. Кореспондент «УК» зустрівся з директоркою і художньою керівницею, головною диригенткою цього професійного колективу Наталією ПЕТІЙ-ПОТАПЧУК.

 Цьогорічного серпня в сімдесят п’яте у швейцарському місті Локарно організували Міжнародний кінофестиваль. Гран-прі секції «Тиждень критики» як найкращий документальний фільм отримала стрічка «Синдром Гамлета». На неї чекала й ще одна нагорода — премія незалежних кінокритиків Boccalino d’Oro, теж за найкращий документальний фільм кінофестивалю. Натхнені успіхами цієї стрічки, Ельвіра Нєвєра та Піотр Росоловські планують художній проєкт, одначе не знаю, на яку тематику.

23 вересня — 150 років із дня народження оперної співачки світової слави Соломії Крушельницької. Навіть війна не завадить відзначити на державному рівні цей ювілей. У програму входитимуть різноманітні заходи на різних локаціях. На Тернопільщині одним з перших таких заходів стало представлення міжнародного мистецького проєкту «Соломія». 21 художній твір і деякі речі,  пов’язані зі славетною співачкою, виставили в Тернопільському обласному художньому музеї, який, до слова, розміщено на вулиці Соломії Крушельницької.

 Тепер він широко відомий як Маріупольський театр, хоч має офіційну назву: Донецький академічний обласний драматичний театр у Маріуполі. Минуло чотири місяці, як унаслідок авіаудару його красиву будівлю разом з великою кількістю людей, які переховувалися від повітряної загрози на нижньому поверсі, було повністю знищено. Це могло перекреслити існування відомого колективу. Аж ні! За цей час уцілілі працівники театру змогли налагодити творче життя в новій домівці — Ужгороді.