КіноТеатр

Один з них творив музику, наче Бог, і за життя знав, що він геній. Другий визнавав геніальність іншого, але відчуття власної посередності розпалювало заздрість і підштовхувало до помсти. Моцарт і Сальєрі — втілення одвічного конфлікту таланту і пересічності. 

Тернопільському академічному драмтеатру вдалося поміж розгулу коронавірусної інфекції все-таки запросити шанувальників Мельпомени на прем’єру. Цього разу свою сценічну роботу представив режисер, народний артист України Олег Мосійчук. Каже, бачить проблему в тому, що українські театри заполонили певною мірою закордонні бульварні комедії, бо, мовляв, треба заробляти кошти та й час такий, що глядач приходить, аби трохи відпочити, а не вникати в суть теперішніх проблем, труднощів. «Мене ж завжди у творчості гріє те, що болить»», — ділиться думками Олег Петрович. І запропонував нову версію п’єси Михайла Старицького «За двома зайцями».   

Небуденний захід,  у якому беруть участь кіномитці, що люблять і популяризують гори на всіх широтах і в усіх варіаціях, не пройшов повз увагу кореспондента «Урядового кур’єра». 

Ще з десяток років тому колектив сумських щепкінців в Україні знали як добротний заклад культури, який упродовж певного  часу  не хапав зірок з неба. Така собі золота сере-дина. Але останніми роками театр істотно додав творчої потуги й нині став на рівні із провідними колективами України — столиці, Львова, Харкова, Одеси, інших міст, де театральні традиції добре знані й поціновані. Такі разючі зміни закономірні, адже тут вдалося сформувати високопрофесійну команду, якій під силу реагувати на виклики часу, формувати власну театральну політику, що орієнтується на найкращі зразки європейського і світового театрального мистецтва.

Фестиваль «ОКО» — один з наймолодших мистецьких форумів у країні. Але рівню зацікавленості до нього можуть позаздрити найвідоміші фестивалі: цьогоріч на адресу оргкомітету надійшло  понад 500 заявок із 73 країн.  До фінальної конкурсної афіші увійшло 34 стрічки міжнародної програми та 17 фільмів, що представляли вітчизняний кінематограф. А враховуючи ще позаконкурсну програму і вільний вхід на всі кіносеанси, можна впевнено говорити, що кіно- і віртуальних туристських вражень — завдяки фільмам глядачі побували у понад 40 країнах — гостям фестивалю вистачить надовго.

У Рівному його дивилися в літньому кінотеатрі в міському парку імені Т. Шевченка з вільним входом для всіх охочих. Серед глядачів — герої стрічки: бійці 80 окремої аеромобільної бригади, що сформувалася на Львівщині. Мені випало місце поруч з Олегом Височанським, нині керівником Львівського будинку воїна, а тоді одним із «кіборгів» з донецького аеропорту. Підсвідомо раз по раз переводила погляд з величезного екрана на сусіда, порівнювала, чи не змінився.

На високій і неповторній творчій ноті завершив черговий 88-й сезон колектив Сумського національного академічного театру ім. М.С. Щепкіна. Про підсумки, сьогодення і плани кореспондентові «Урядового кур’єра» розповідає генеральний директор — художній керівник театру Микола ЮДІН. 

Черкащани встигли засумувати за світлом рампи, за тією особливою атмосферою театрального дому, яка налаштовує на неповторний душевний лад, коли ви залишаєте десь далеко позаду звичну міську суєту й похмурість і опиняєтеся під владою Талії й Мельпомени. І не тільки через карантинні заходи. На жаль, приміщення академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка більш як п’ять років тому постраждало від пожежі. Тривали реконструкція та відновлення.

За час карантину, що вже триває ледь не рік, у Тернопільському академічному драматичному театрі імені Тараса Шевченка все-таки вдалося запросити глядачів на прем’єрні покази вистав. Цікаво, що за жанром вони комедійні. Заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила поставив типову комедію «Естроген», а народний артист України Олег Мосійчук запропонував «страшно смішних» «46 моментів щастя». Страшно смішна комедія аж ніяк не означала, що пануватиме в ній безтурботність, веселість, регіт. Навпаки, постало життя у всьому драматизмі.

Нинішній сезон для Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка ювілейний. Але 90-річчя відзначити принаймні урочистим заходом не вдалося — завадив карантин із запобігання поширенню коронавірусної інфекції. Тож під знаком круглої дати актори, працівники закладу працюватимуть упродовж зими і весни. Без пафосу кажуть, що кожна зустріч із глядачами у залі — свято, особливо в теперішніх умовах. Радіють, що шанувальники Мельпомени, попри певні перестороги, побоювання за себе, рідних у час пандемії, усе-таки прагнуть подивитися вистави.

З-поміж театральних цікавинок Сумщини обласний театр для дітей та юнацтва, розташований на вулиці Покровській у Сумах. Сама споруда привертає увагу архітектурною витонченістю, внутрішнім магнетизмом, духовною наповненістю, що сповна відповідає її культурно-мистецькому призначенню.

Нещодавно Сумському академічному театру драми та музичної комедії імені М.С. Щепкіна надано високий статус національного. Про це повідомив Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з колективом щепкінців у Сумах. Тож серед драматичних театрів сходу України сумський став першим, котрий набув цього почесного і відповідального статусу.