Трохи більше року тому в очікуванні ухвалення так званого люстраційного закону громадські активісти почали застосовувати свою «смітникову» процедуру очищення влади від корумпованих чиновників. Тоді суспільство вже довели до точки кипіння, воно не могло чекати на цивілізовані методи боротьби з корупцією. Саме тому на люстраційний закон покладали великі сподівання. Закон «Про очищення влади» чинний понад рік. Тож яких результатів вдалося досягти?

Перший крок до очищення влади зроблено. Фото УНIAН

Побороти схеми

В Україні люстрація оповита кількома міфами. Суть першого в тому, що люстрація не працює, нічого не вдається і не вдасться зробити. Другого — в нашій країні люструють усіх без розбору. І якщо не зупинити цей процес вчасно, то постраждають сотні невинних професіоналів. Такі прямо протилежні думки панують у головах українців.

Щоб зруйнувати обидва міфи, в ГО «Громадський люстраційний комітет» порахували орієнтовну загальну кількість посадовців і службовців, які підлягають перевірці за різними критеріями люстрації, з яких вирахували відсоток тих, кого мають звільнити за «автоматичними» критеріями.

Орієнтовно за 2 роки, відведені на люстрацію, потрібно перевірити 700 тисяч осіб. Їх інспектуватимуть за так званим майновим критерієм, а також дізнаватимуться, чи працювали або навчалися ті в закладах КДБ, чи обіймали керівні посади в структурах Компартії та ЦК ЛКСМУ. Таку перевірку здійснюють Державна фіскальна служба і Служба безпеки України.

«Автоматичні» критерії люстрації застосовують до тих, хто сукупно протягом року обіймав керівні посади на держслужбі (за визначеним переліком) протягом 2010—2014 років. Таких осіб мали звільнити впродовж 10 днів з часу набуття чинності Законом «Про очищення влади», тобто ще до 26 жовтня 2014 року. Також заборонено обіймати керівні посади й тим посадовцям, які не звільнилися за власним бажанням під час Євромайдану. Їх приблизно 5,5 тисячі, з яких 45% вже заборонено повертатися на посади. Цих осіб звільняють за результатами перевірок, які роблять відповідно до плану, затвердженого Кабміном.

— Якщо розглядати люстрацію як перший крок до очищення влади в Україні, то його зроблено, — наголошує голова ради ГО «Громадський люстраційний комітет» Олександра Дрік. — Загалом нам вдалося отримати кілька ключових перемог. Ми не допустили скасування закону через Венеціанську комісію та Конституційний суд, забезпечили громадський контроль за його виконанням і створили відкритий реєстр осіб, які підлягають люстрації (завдяки саме йому можна відстежувати виконання «люстраційного» закону).

Водночас не бракує посадовців, які уникають люстрації, використовуючи різноманітні схеми.

— Є чимало порушень: від найпростіших (невчасної публікації інформації на сайті, приховування інформації) до таких, як порушення штатного розкладу (там де мала бути, наприклад, одна людина на посаді заступника, раптом виявляється дві), — зазначає Олександра Дрік.

Перевірили люстратори і народних депутатів цього скликання на відповідність нормам Закону «Про очищення влади»: виявили 21 народного обранця, який підлягає люстраційним заборонам. Але (згідно з Конституцією) депутата звільнити не можна.

— Це вперше представників громадськості, серед яких і адвокати, інтегрували в державну систему, щоб вони були не тільки спостерігачами, а й із середини не давали змоги саботувати процес очищення влади, — наголошує директор департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції Тетяна Козаченко. — Водночас система демонструє фантастичні здібності до самозбереження. Попри величезні успіхи в проведенні люстрації, є й певні складнощі. Люстрація мусить гарантувати людям: ті, хто довів країну до такого стану, і їхні ставленики не зможуть обіймати посад держслужбовців.

Непочесне  лідерство

За результатами року, першість серед порушників закону посідають Міністерство внутрішніх справ та Державна фіскальна служба.

— У ДФС перевірили особові справи всіх високопосадовців центрального апарату, керівників самостійних підрозділів, заступників, а також територіальні органи, їхнє керівництво і заступників на рівні областей. І знаєте, що ми виявили? — каже Тетяна Козаченко — Зараз система чинить неймовірний опір: 42% центрального апарату вже понад рік не мають права обіймати свої посади. А в територіальних органах ДФС таких більш ніж 15%. Прізвища тих, хто підлягає люстрації, невдовзі передамо на розгляд до Кабміну.

Проте є в Україні й чиновники, які встигли «сховатися» від люстрації, звільнившись за власним бажанням. Здебільшого вони це робили, аби не мати в трудовій книжці відповідного прикрого запису про звільнення.

— За нашими даними, понад 700 осіб офіційно люстровано, їхні прізвища занесено в реєстр чиновників, яким заборонено впродовж 10 років повертатися на державну службу, — каже народний депутат, голова Комітету ВРУ з питань запобігання і протидії люстрації Єгор Соболєв. — Понад тисячу пішли за власним бажанням, або «перебігли» на нижчі посади, щоб не потрапити в люстраційні списки. Переважно це так звані монстри — керівники фіскальної служби і прокуратури, працівники міліції.

Існує ще одна каста недоторканних — судді, яким вдалося уникнути звільнення за люстрацією.

— За півроку роботи на розгляд Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції прийняли понад 300 заяв, опрацьовано матеріали на 66 суддів. По 49-м із них комісія дійшла висновку, що в їхніх діях є ознаки порушення присяги судді. А по п’ятьох служителях Феміди провадження закрили, оскільки в їхніх діях не виявили складу злочину. Решту 11 справ спрямували у ВККС щодо дисциплінарного провадження, — розповідає член Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Петро Варишко. — Наразі Вища рада юстиції спромоглася зробити лише 4 висновки про встановлення факту порушення присяги суддями. Єдиний позитив: рішення стосовно 66 суддів — у вільному доступі, тож українці можуть дізнатися прізвища тих представників Феміди, що брали безпосередню участь у ганебних діях, які чинила сім’я Януковича.

Отже, люстрація робить свою справу, щоправда не так швидко, як сподівалася більшість українців. Проте без чесних суддів не варто покладати аж надто великі сподівання на люстрацію, тому чекати на судову реформу. Адже проблему з корупцією потрібно вирішувати комплексно.