Про аукціон «Митці — воїнам» на підтримку Національної гвардії знаний художник зі Львова Богдан Сорока довідався випадково, тож до Палацу Сапіги приніс  одну із своїх робіт уже перед самим початком аукціону. Втім, не тільки він дізнався про проведення акції незадовго до її початку. 

Благодійний проект спершу задумувався як невеликий аукціон творів мистецтва, аби зібрати кошти на потреби  Нацгвардії, а потім переріс у всеукраїнський рух художників. Одна з організаторів Тетяна Думан розповіла, що вони не зверталися адресно до митців, а орієнтувалися на  рекламу та ще на інтернет-ресурси.

Недостатньою промоцією аукціону можна пояснити також невеликий інтерес львів’ян — потенційних покупців до зорганізованої акції. Тому, попри благородну мету і доволі невисокі стартові ціни, охочих купити роботи відомих українських митців було небагато. А вибирати було з чого: на аукціон подали свої роботи  Василь Савченко, Володимир Риботицький, Орест Скоп, Лев Скоп, Володимир Богуславський, Сергій Міхновський, Любомир Мартинюк, Тарас Лозинський — загалом понад 70 українських художників пожертвували свої твори (без відсотка з продажу), вартість яких вдвічі-втричі вищі за стартові на львівському аукціоні.

Натомість організаторів виручили знову-таки свої. Тон на аукціоні не випадково задала донька львівського графіка  Богдана Сороки — Соломія. Скрипалька живе у США і там організовувала благодійний концерт на підтримку українського війська. На зібрані 17 тисяч доларів закупила  медпрепарати, зокрема й гостродефіцитні кровоспинні засоби. Нині музикантка з душею романтика й водночас бунтаря, яка пишається своїм українським походженням, повезе за океан роботу активного євромайданівця  Остапа Лозинського — ікону «Богородиця Ніжності».  З молотка пішло ще кілька робіт, зокрема робота Петра Гуменюка «Без назви»  та одна із абстракцій знаного київського художника-експериментатора з кольором та формою Богдана Задорожного  «Дерево-квітка».

А що перелік проданих на аукціоні у Львові (перший етап благодійного аукціону «Митці — воїнам»  відбувся у Трускавці) робіт доволі скромний, не варто драматизувати, впевнений один з організаторів Тарас Дідула, бо аукціон триває. Він лише змінив форму, трансформувавшись у тихий, тож хто не прийшов на живий аукціон, зможе купити обрану мистецьку роботу —  для цього на аркушику паперу із вказаною стартовою вартістю, що буде під кожною роботою, треба залишити свою пропозицію і телефон для подальшого контакту.

Що вразило? Неймовірно мала кількість присутніх. Організаторів, художників було значно більше, аніж потенційних покупців. Чому? Не тому, що у Львові так мало поціновувачів мистецтва, радше навпаки. Організатори побоювалися, що невелике приміщення, єдине вціліле після війни, колишнього розкішного палацу Сапіги, а нині Українського товариства охорони пам’яток історії та культури буде затісним для такої імпрези, бо таки чекали ажіотажу. Натомість початок відкладали, сподіваючись, що багато хто припізниться, мовляв, п’ятниця — кінець робочого тижня. Тому поодинокі відвідувачі мали змогу оглянути колекцію та вибрати мистецьку річ. І якщо активність українських митців, за словами голови ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрія Салюка, які підтримали ідею проведення аукціону «Митці — воїнам» і готові в такий спосіб (мистецтво для більшості учасників — єдиний заробіток) фінансово долучитися до забезпечення наших військових, то львівські (і не львівські) багатії доволі стримано ставляться до подібного способу меценатства. Відповідь знайомого місцевого олігарха, чия оселя нагадує мистецьку крамницю і який залюбки скуповує полотна іменитих львівських малярів, на запитання, чи вже обрав для себе на виставці котрусь із представлених речей, просто таки здивувала.

Про мистецькі лоти розповідає один із співорганізаторів аукціону Тарас Дідула. Фото з сайту aukcion-gazeta.lviv.ua

— А я, — відповів, — сплачую податки і таким чином фінансую потреби українського війська.

Сказати, що товстосум здивував, — нічого не сказати. Обурив своїм цинізмом. Попри масову благодійність, коли у такий складний час родини пенсіонерів викроюють сотню-другу, аби допомогти армії, небідний краянин, який і собі, і дітям змінює машини частіше, аніж наші хлопці шкарпетки на передовій, не вважає своїм обов’язком підтримати народ, на  ресурсах якого нажив чималі капітали. Втім, спасибі хоч за неприховану відвертість, бо інший багатій передав на передову допомогу на кілька тисяч гривень, зате організував рекламу власному добродійству  на телебаченні вартістю в понад сотню тисяч…

А підтримати наше військо є кому, ділиться Андрій Салюк, найбільше допомагають не надто забезпечені краяни та представники середнього класу і митці, які на вже згаданому аукціоні купували роботи колег.

Фору львівському аукціону дав  аналогічний районного масштабу — в Городку, в ресторані-музеї «Княжий двір» минулих вихідних теж організували благодійний продаж творів мистецтва, на якому  шанувальники малярства та небайдужі до потреб українського війська краяни могли придбати  роботи львівських художників. Тут не було відбою від охочих купити  картини Михайла Демцю, Петра Сипняка, Ореста Скопа,  Романа Опалинського, Віктора Москалюка, Бориса Буряка, Ігоря Гавришкевича, Олексія Косатого. А коли підрахували виручені кошти, залишилися задоволені  — за вторговані 310 тисяч 800 гривень можна й тепловізори, каски, продукти та інші речі для армії купити. Щасливі й найактивніші покупці, бо добру справу для війська зробили, а як додатковий позитивний бонус за свою благочинність отримали подарунок — знаковий твір українського мистецтва.

Втім, сума виторгуваних за продані мистецькі твори коштів — не головне, хоч і це важливо. Як сказав один з організаторів аукціону художник Лев Скоп, головне — своєю небайдужістю кожен з нас піднімає дух народу. А це  таки надійна зброя!

 — Знаєте, що я подумав? Ми вже перемогли. Бо організувалася нація. Вони не думали, ті  кляті вороги, що ми станемо супротив! — переконує своїм оптимізмом Лев Скоп.