Жодна область сучасної України не подарувала для потреб країни і світу стільки відкриттів, як Полтавщина. Але найбільше досягнень вона має в аграрних науці й виробництві. Чого варте саме тільки Полтавське дослідне поле, створене у 1884 році, ювілей якого нині відзначаємо. Тут проводив польові досліди князь Володимир Кудашев, усі висловлені «принципи» якого пізніше було підтверджено у мережі створених у країні південних галузевих дослідницьких інституцій. А згодом у Європі й Америці.
Тут проходили практику президенти
Дещо пізніше на благодатній полтавській землі творив не менш відомий у наукових колах, а тоді — вчений-самоук Іван Овсінський (1856—1910), який заклав основи безплужної системи обробітку грунтів. Сутність своєї теорії розробник виклав у праці «Нова система землеробства», опублікованій у 1898 році. Продовженням став широкомасштабний полтавський експеримент Федора Моргуна з його «безвідвалкою». Сьогодні справу своїх попередників достойно продовжує прихильник органічного землеробства Герой України, почесний академік НААН Семен Антонець. За зразком Полтавського дослідного поля побудовано переважну більшість сучасних інститутів та національних наукових центрів. Усі підручники світу згадують про 130-річний беззмінний посів озимого жита та шанують за це «український Ротамстед».
Як відомо, Ротамстедська дослідна станція розташована неподалік Лондона. Там, як і на теренах не менш знаменитої станції Бусинго у Франції, досліджували і, мабуть, і зараз досліджують рослини у лабораторних умовах. Полтавське дослідне поле від них відрізняється тим, що рослини тут вивчають у природних польових умовах. Показово, що від моменту заснування його утримували коштом губернського земства, яке щодо цього було прогресивним. А також за благодійні внески місцевих землевласників, які жертвували значні суми. На Полтавському дослідному полі проходили практику перший президент Всесоюзної сільгоспакадемії Микола Вавилов і президент Української сільгоспакадемії Олексій Соколовський. Уже в радянські часи тут практикувався і працював академік Петро Вавилов — не плутати з Миколою Івановичем. Вони навіть не родичі. А за весь час існування Поля тут, згідно з даними крає?знавця, голови Полтавського відділення Українського ботанічного товариства Віктора Самородова, побували понад 120 знакових постатей, які мають стосунок до науки, зокрема Анастас Зайкевич, Олександр Ізмаїльський, Павло Костичев, Володимир Вернадський.
А, наприклад, видатний ентомолог Микола Курдюмов, який приїхав до Полтави у 1910 році, коли Поле виросло вже у науково-дослідну станцію, заснував тут відділ сільськогосподарської ентомології. До речі, Курдюмов був не тільки видатний учений, а й патріот. Під час Першої світової війни він добровольцем пішов на фронт і за свої уже військові подвиги був нагороджений аж трьома «Георгіями». Його «вбив» Жовтневий переворот 1917 року, якого він не сприйняв. Микола Васильович є автором і творцем унікальної колекції комах, яку постійно поповнювали потім його учні та послідовники. Ця колекція і досі зберігається у фондах Полтавського краєзнавчого музею.
І дворяни любили працювати на землі
Також Полтавська дослідна сільгоспстанція має прямий стосунок до заснування української наукової школи свинарства. Її відділ тваринництва з часом перетворився на зоотехнічну станцію, потім на інститут прикладної зоотехнії і, врешті, на сучасний інститут тваринництва і агропромислового виробництва. І засновник нашої гілки тваринницької науки Олександр Бондаренко починав тут як практикант, потім був науковим співробітником, заввідділу.
Нещодавно на історичній будівлі Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (таку назву тепер має Дослідне поле — у зв’язку з ювілейною датою) відкрили меморіальну дошку першому його директору Борисові Петровичу Черепахіну, який також багато зробив для розвитку й утвердження вітчизняної науки. Під час церемонії відкриття директор департаменту агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації Сергій Фролов нагадав, що пан Черепахін був дворянином Полтавської губернії, закінчив Кременчуцьке реальне училище, дуже любив свою землю, охоче працював на ній. Його призначили директором у 1885 році, і відтоді він підтримував тісні зв’язки з губернським земством і одним із найпотужніших у Російській імперії сільськогосподарським товариством. Завдяки тій співпраці Полтавщина й сьогодні є прогресивною і сильною аграрною областю. Пан Фролов наголосив, що для науки і тоді коштів не вистачало, її розвивали коштом зацікавлених особистостей і місцевої громади. Цю практику треба відродити, тому що це дасть користь для всіх. Щодо департаменту, то він уже налагодив відповідні зв’язки і з товариствами сільгоспвиробників, і з фермерами, і з Полтавською дослідною станцією.
Зміцнювати зв’язки науки з виробництвом і владою закликали директор станції Андрій Кохан і почесний гість заходу, колишній директор Всесоюзного інституту кукурудзи, а нині — радник директора Інституту сільського господарства степової зони України, академік Валентин Циков. Він високо оцінює здобутки полтавців щодо зерновиробництва.
Урочистості з нагоди ювілею дослідної сільськогосподарської станції відбулися і в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, будівля якого колись належала губернському земству.
— Музею 123 роки, ми тільки на сім років молодші за станцію, але вже перші напрацювання полтавських учених-аграріїв, які проводили дослідження на Полтавському дослідному полі у 1891 році, були у наших фондах, — повідомила директор музею Катерина Фесик. — Це і колекція грунтів Василя Докучаєва, і колекція Володимира Вернадського, який опікувався музеєм. Є в нас і напрацювання сучасних полтавських учених, зокрема Миколи Опари та Віктора Самородова, які створили фонд Миколи Вавилова.
Принагідно вона розповіла про те, що її мама відпрацювала на Полтавському дослідному полі понад 30 років, а вона сама розпочала тут трудову діяльність після закінчення сьомого класу.
Голова Полтавської облдержадміністрації Віктор Бугайчук, який також взяв участь в урочистостях, пообіцяв приділяти станції належну увагу, щоб Полтавщина з її півтораметровими чорноземами давала урожаї зернових не менші, ніж у Бельгії, де грунти бідні. «Якщо матимемо 100-110 центнерів зерна з гектара, а не 47, тоді, відповідно, в нас буде не 5 мільйонів тонн збіжжя на рік, а значно більше», — зазначив він.
Лейтмотивом ювілейного заходу стали слова Миколи Вавилова, котрий стояв біля витоків Полтавського дослідного поля, сказані 90 років тому: «Нехай, як завжди, Полтава буде маяком дослідної справи!»
Ми в Google+