Питання орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності регулює стаття 288 розділу ХІІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), зокрема пункт 288.5 цієї статті регулює розмір орендної плати.

Згідно із статтею 288 Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою (пп. 288.5.1 Кодексу):

для земель сільськогосподарського призначення — розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель — трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

не може перевищувати (пп. 288.5.2 Кодексу):

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об’єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об’єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), — 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, — 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (пп. 288.5.3 Кодексу).

Таким чином, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб’єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 288.5 статті 288 Кодексу, тобто не може бути меншою, ніж встановлено пп. 288.5.1 Кодексу та не може перевищувати граничний розмір, встановлений пп. 288.5.2 Кодексу (крім випадку, якщо орендаря визначено на конкурентних засадах).

 

Платники ПДВ, вчасно реєструйте податкові накладні 

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України передбачено поетапну реєстрацію податкових накладних платниками податку на додану вартість – продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З 1 січня 2012 року обов’язковій реєстрації в такому Реєстрі підлягають податкові накладні з сумою ПДВ понад 10 тисяч гривень (на сьогодні – понад 100 тис. грн.).

Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм податкового кодексу України», який набрав чинності 8 серпня 2011 року, внесено доповнення до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу.

Зокрема, податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Нововведення для платників податку на додану вартість

Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (далі — Закон № 3609), який набрав чинності 06.08.2011 г., внесено зміни до розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

Так, Законом № 3609 доповнено умови, за якими суб’єкти господарювання можуть бути добровільно зареєстровані платниками ПДВ, а саме, особа, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300000 гривень та яка не є платником податку, може добровільно зареєструватися незалежно від наявності здійснених нею оподатковуваних операцій та обсягу постачання товарів/послуг іншим платникам податку.

Крім того, уточнено, що при добровільній реєстрації у заяві можна зазначити бажаний день реєстрації, який повинен відповідати даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого особа вважатиметься платником ПДВ та матиме право на виписку податкових накладних (раніше бажаний день реєстрації також міг відповідати даті початку проведення операції).

У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на загальну систему оподаткування, за умови, якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 або пунктом 182.1 статті 182 Кодексу, з початку календарного року, реєстраційна заява має бути подана не пізніше 10 січня цього календарного року; у разі якщо такий перехід здійснюється упродовж календарного року, реєстраційна заява подається одночасно з поданням заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування.

При реєстрації осіб як платників податку, які обрали спрощену систему оподаткування, що передбачає сплату податку, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 або пунктом 182.1 статті 182 Кодексу, реєстраційна заява подається одночасно з поданням заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування.

Також зазнали змін критерії, яким повинні відповідати платники ПДВ, що претендують на автоматичне відшкодування цього податку. Знижена питома вага операцій, оподатковуваних по нульовій ставці до 40%, а розбіжності, що допускаються між податковим кредитом, сформованим платником податків і податковими зобов’язаннями його контрагентів, не повинні перевищувати 10% від заявленої суми бюджетного відшкодування за попередні три місяці (раніше цей строк не був зазначений взагалі).

Продовжено строк для реєстрації податкових накладних у  Єдиному реєстрі до 20 днів, наступних за датою виписки (п. 201.10 Кодексу),  раніше податкова накладна підлягала реєстрації в Єдиному реєстрі в день виписки. При цьому зберігається вимога щодо видачі такої податкової накладної покупцеві тільки після реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних.  

Перелік обов’язкових реквізитів, що повинна містити податкова накладна, доповнено новим реквізитом «код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)». Листом ДПС України від 08.09.2011 року № 24316/7/15-3117 було надано роз’яснення, що тимчасово, до внесення змін до наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», в податковій накладній код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) зазначається в графі 3 «Номенклатура постачання товарів/послуг продавця». Слід зазначити, що для вітчизняних товарів, які не відносяться до підакцизних, код товару згідно з УКТ ЗЕД у податковій накладній не вказується.

Звертаємо увагу платників ПДВ на те, що, відповідно до внесених змін, податкова накладна, виписана при здійсненні операцій по поставці підакцизних товарів і товарів, завезених на митну територію України, з 01.01.2012 р. підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних незалежно від розміру ПДВ в одній податковій накладній. 

Щодо порядку нарахування пені у разі самостійного виявлення помилок

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі — Кодекс), у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, розрахунку (далі — податкова декларація) (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт зниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:

- або надіслати уточнюючий розрахунок і сплати суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми подання такого уточнюючого розрахунку;

- або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Згідно із підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Кодексу пеня нараховується, зокрема, у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого платником податків у разі виявлення його зниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Кодексу, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (абзац 2 пункту 129.4 статті 129 Кодексу).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань (підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Кодексу).

Таким чином, при самостійному виявленні платником податків заниження суми податкового зобов’язання пеня нараховується на суму заниження та за весь період заниження (з дня настання строку погашення податкового зобов’язання відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу по податковій декларації, по якій виявлено заниження податкових зобов’язань, та за весь період по день фактичної сплати (включно) суми заниженого податкового зобов’язання) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Реєстрація — не напасть…

Листом Державної податкової служби України від 01.11.2011 року №4800/7/15-3317 надано методичні рекомендації щодо визначення дати реєстрації особи як платника податку на додану вартість та дати виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість при обов’язковій реєстрації.

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється статтями 180 - 183 розділу V Податкового кодексу України (далі — Кодекс) та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.10 № 978 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.10 за № 1400/18695.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу під обов’язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість).

Для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі – Заява) (пункти 183.1 та 183.2 статті 183 розділу V Кодексу).

При цьому, у разі якщо останній день строку подання Заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (пункт 183.6 статті 183 розділу V Кодексу).

Відповідно до пункту 183.9 статті 183 розділу V Кодексу у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку на додану вартість орган державної податкової служби зобов’язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку на додану вартість не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку на додану вартість, зазначеного у його Заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження Заяви. Перебіг строку у 10 робочих днів, установленого для податкової реєстрації, розпочинається з першого робочого дня, наступного за днем отримання податковим органом Заяви (підпункт 12.1 пункту 12 розділу ІІІ Положення). Податкові зобов’язання з податку на додану вартість у такої особи починають виникати з дати  реєстрації її як платника податку на додану вартість.

Разом з цим звертаємо увагу, що згідно з пунктом 183.10 статті 183 розділу V Кодексу будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби Заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, якщо особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, не подала до органу державної податкової служби Заяву або подала її з порушенням строку, встановленого пунктом 183.2 статті 183 розділу V Кодексу, то обов’язок нарахування та сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання Заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300 тис. гривень.

Матеріали підготовлено прес-центром ДПА у м. Києві