Газета Кабінету Міністрів України28 жовтня 2026
28 жовтня 2026
Владислав КИРЕЙ

Щоб не цокали автобуси копитами

Як ми звикли до мовного суржику! Здається, викоренити його вже нікому не під силу. Помилки мовлення (а значить — і мислення!), ніби іржа, в’їлися не тільки в побут, вони правлять бал у діловому мовленні, у виступах на офіційних зібраннях, у пресі, радіо- й телепередачах.  

Щоб не цокали автобуси копитами

Як ми звикли до мовного суржику! Здається, викоренити його вже нікому не під силу. Помилки мовлення (а значить — і мислення!), ніби іржа, в’їлися не тільки в побут, вони правлять бал у діловому мовленні, у виступах на офіційних зібраннях, у пресі, радіо- й телепередачах.

Ось начальник обласного управління МВС (тепер уже колишній) бадьоро розповідає на сесії обласної ради про збільшення злочинних «прояв» та «скопичення» транспорту, навіть не підозрюючи, наскільки це смішно з погляду змісту сказаного, адже «проява» в українській мові — це диво, чудовисько, а також незвичайний випадок. Можливо, він хотів сказати «проявів», але сказав саме так, очевидно, не утруднюючи себе пошуком слова з потрібним значенням. «Скопичення» ж і взагалі в поєднанні з «транспортом» асоціюється радше не зі скупченням, як мало б бути, а з копитами. Невже ж транспорт замість коліс тепер переходить на копита?

Ці та інші випадки подібного слововживання згадалися недавно, коли побачив у черкаському тролейбусі листівку «Навіщо мові бур’яни?», в якій пропонувалося позбутися мовного суржику. З таким соціальним проектом виступили громадські організації «Майстерня громадської активності», «Молода Черкащина» та «Молода громада». Ідея ж створити такий проект, як виявилося, народилася у трьох студенток Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького — Ганни Іваненко, Оксани Краснощок та Валерії Ігнатової. Відвідавши якось Львів, дівчата звернули увагу на плакат, вивішений у громадському транспорті: «Говорімо правильно й красиво». На культуру мовлення, переконані студентки, варто звертати більшу увагу. Ось і на Черкащині багатьом заважає правильно говорити незнання мови. Люди б і раді висловитися правильно, та часто не знають як.

— Вирішили, — розповідають дівчата, — провести в місті своєрідну інформаційну кампанію. Назбирали необхідний матеріал й виготовили десять різновидів мовних плакатів. Частина з них присвячена афоризмам про культуру мовлення, інша — виразам, у яких найчастіше роблять помилки, з правильними відповідниками (типу не «на протязі року», а протягом року, не «прийняли рішення», а ухвалили рішення, не «діючий закон», а чинний закон).

Із запланованих до виготовлення 150 плакатів силами громадськості вже розмістили в маршрутках та тролейбусах майже всі. Сам був свідком, як активно пасажири обговорюють прочитане, схвалюючи запропонований проект.

Учителька Інна Самойленко так прокоментувала прочитану листівку:

— Дуже потрібна й корисна ініціатива юних громадських активістів. Важливо не просто закликати любити рідну мову, а предметно впливати на практику слововживання. Це часом просто необхідний практикум! Не дорікати комусь, що допускає помилки, а пропагувати хороші мовні взірці, — це те, що сьогодні необхідно.

— Такого в місті ще не було, — зауважив немолодий уже чоловік. — Я часто й сам відчуваю мовні труднощі, хоч і був тривалий час начальником управління. Тоді, однак, цьому значення не надавали: говори, мовляв, як хочеш, аби по ділу. А виявляється, що не все одно, як висловишся. Зараз переосмислюю своє ставлення до рідної мови. Цьому сприяє й ініціатива молодіжних організацій.

Так, мовні бур’яни слід активно виполювати. Одним зі способів є створення українського мовного середовища, позбавленого суржику на зразок «вкусні блінчики». А може варто нам повчитися у Франції, де за додержанням норм використання французької мови стежить спеціальний орган — Французька академія? Вона не соромиться відкрито вказувати чиновникам, міністрам і навіть президенту на допущені ними граматичні, стилістичні та смислові помилки в документах і публічних виступах.