Президент
інвестиційної групи "УНІВЕР"
Тарас КОЗАК

У середині  березня в Україні у рамках проекту Біржова УНІВЕРсіада завершився перший в країні  чемпіонат з інтернет-трейдингу для студентів, у якому взяли участь команди з 63 вищих навчальних закладів країни. Захід відбувся під патронатом Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку й Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку. Чим цікавий фондовий ринок для пересічного українця, «УК» розповідає Тарас КОЗАК, президент інвестиційної групи «УНІВЕР», яка є співорганізатором проекту. 

— Як народилася  ідея Біржової УНІВЕРсіади?

— Ідея виникла на початку листопада 2011 року під час так званого «брейн-сторму» в нашій компанії. Ми обговорювали можливі напрямки залучення наших громадян на фондовий ринок. Студенти — найактивніша частина суспільства,  їм цікаве все нове, але через низький рівень фінансової грамотності в країні навіть вони погано знають фінансові ринки. Щоб на практиці ознайомити студентів із можливостями фондового ринку, і було створено цей проект. Нас підтримала «Українська біржа», а потім ще п’ять-шість компаній. Нічого схожого на цей захід у світі ми не знаємо. Відома практика навчання на модельних портфелях під час навчальних торгів, але не на реальних. Одне із завдань конкурсу — показати, що на фондовому ринку  можна заробляти, але для цього потрібно вчитися. Це соціальний проект, який не окупиться, але матиме віддачу через кілька років. Якщо молоді люди зацікавляться фондовим ринком, то в майбутньому частину зароблених грошей,  можливо, інвестуватимуть у цінні папери.

— Як ваші знайомі й друзі ставляться до того, що ви присвятили себе фондовому ринку, чи розуміють вони, чим ви займаєтеся?

— Більшість моїх друзів працюють на фондовому ринку. А знайомі, які не причетні до нього, не розуміють, в які ігри ми граємо. У колі однокурсників, серед яких лише четверо стали професійними фондовиками, наші розмови звучать, як людей «не від світу цього». Термінологія і сленг на кшталт «нерези» (нерезиденти. — Авт.), «шорти» («короткий» продаж фінінструментів, якими продавець не володіє на даний момент. — Авт.), «порізати лося» (вийти з позиції, зафіксувавши збитки, від англ. «loss». — Авт.) тощо звичайну людину просто шокує. Моя дружина, далека від фінасового ринку за фахом, коли чує мої розмови про фондовий ринок із гостями, просить переходити з «пташиної» мови на людську. 

Для вивчення фондового ринку у нагоді стануть будь-які джерела знань. Фото з сайту dom.com

— Чи були у вашому житті (житті ваших знайомих) випадки, коли фондовий ринок допоміг заробити і розв’язати якісь фінансові проблеми або досвід гірких помилок?

— Якщо у 1989 році моєї підвищеної стипендії —105 рублів — вистачало на життя в Москві, то у 1991-му після павловської реформи на них можна було «протягнути» лише три дні. Оскільки востаннє гроші у батьків я взяв, коли в свої 17 років сідав на потяг до Москви, то довелося підробляти програмістом. Тоді тільки з’явилися комп’ютери, які коштували божевільних грошей (вартість одного дорівнювала вартості двох автомобілів «Жигулі»). Так я потрапив у компанію, що займалася біржовими операціями. Програмістом працював лише два місяці, а потім перекваліфікувався на спеціаліста фондового ринку. Вчився на власних та чужих помилках. Мій товариш на початку 1990-х заробив $15 тисяч на акціях «МММ», але потім, вклавши їх знову, втратив усе. Його згубила жадібність.

— Які інвестиційні продукти фондового ринку можуть бути цікаві українцеві із середнім достатком? Із чого б ви радили почати людям,  далеким від фінансів?

— Фондовий ринок — невід’ємна частина життя капіталістичного суспільства, яку потрібно вивчати. Для цього стануть у пригоді Інтернет, книжки, семінари, будь-яке джерело знань. Знати ази фінансової грамоти потрібно кожному, хто має  кошти і хоче вберегти їх від інфляції та всіляких «МММ». Через інвестиційні фонди переважно інвестують ті люди, котрі не хочуть вникати, в які саме цінні папери інвестуються їхні гроші. Протягом інвестування за 4—5 років можна отримати дохід, значно вищий за дохідність банківського депозиту. Інтернет-трейдинг — це безпосередній вибір акцій або  облігацій, що дає змогу отримувати вищу дохідність, ніж у фондах, але потрібно бути в курсі новин підприємств та тенденцій у галузі тощо. Після пенсійної реформи маленька частина зарплати кожного через платежі у Пенсійний фонд надходитиме на особові рахунки щомісяця і консолідуватиметься у державному накопичувальному фонді або недержавних пенсійних фондах, щоб бути проінвестованою у фондовий ринок. Це можуть бути вкладення коштів у державні цінні папери, муніципальні або корпоративні папери.

До речі, муніципальні позики у світі вважають дуже надійними  і дають змогу громадам залучати кошти для облаштування водогону або каналізації, будівництва доріг. Мешканці міста підтримуватимуть такі програми, якщо кошти не розкрадатимуть. На жаль, сьогодні випуск таких позик практично заблокований Мінфіном.

— Як звичайній людині подолати дистанцію, що розділяє її з фінансовим ринком?

— На мій погляд, ази фінансових знань повинні закладатися ще в загальноосвітніх школах. При Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку недавно створено ініціативну групу, яка координуватиме дії держави та ринку з підвищення фінансової грамотності громадян України. Ми мріємо, щоб вона стала міжвідомчою і до неї увійшли представники інших фінансових регуляторів та Міносвіти. Ця група має на меті введення в навчальних закладах обов’язкового предмета «фінансові ринки», що вивчатиме гроші, податки, банки, іпотечні кредити, ломбарди, форекс та фондовий ринок, страховки тощо. Можливо, ми наполягатимемо на введенні у шкільний курс однієї — двох годин вивчення цього предмета на тиждень. Людині в сучасному житті менше потрібні знання про похідні та інтеграли, ніж про такі поняття, як «депозит», «інвестування», «пенсійний фонд». Введення інформатики у школах 25 років тому дало змогу українським програмістам стати одними з найкращих у світі. Ми можемо це повторити з фінансовими ринками, якщо населення оволодіє фінансовою грамотністю.

— На сайті компанії сказано, що ви повернулися в Україну для побудови тут ідеального роздрібного інвестбанку. У чому його відмінність від тих, що існують у нашій країні?

— В Україні основними клієнтами кількох інвестиційних банків є багаті громадяни, олігархи або підприємства. А ось населення ніхто не розглядає як основного клієнта. Ми потенційними клієнтами бачимо середній клас українців. Наша мета — надати доступ на фондовий ринок приватному  українському інвестору через інтернет-трейдинг й інвестиційні фонди, через майбутню пенсійну реформу.

— Існує думка, що український фондовий ринок відстає від російського на п’ять-сім років, чи немає у вас відчуття дежа вю? На якому ринку вам простіше працювати і чому?

— Так, справді, український ринок відстає від російського на п’ять-сім років, а десь і на всі 15: маю на увазі рівень корпоративного управління російських компаній. Але завдяки керівництву Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку на чолі з Дмитром Тевелєвим ця відстань за деякими позиціями скорочується.

За підрахунками наших фахівців, в Україні лише 50 тис. людей, які свідомо робили кроки на фондовому ринку (клієнти з інтернет-трейдингу, пайових фондів, хто купував цінні папери свідомо, а не під час приватизації). Тобто кожен тисячний українець має справу з фондовим ринком. Тому є великий потенціал, але поки що заробляти тут дуже важко. Для порівняння:  у Росії понад 1 млн людей свідомо інвестують у фондовий ринок. Зокрема, там клієнтів з інтернет-трейдингу приблизно у сто разів більше, ніж в Україні.

Водночас відчуття дежа вю немає, бо в кожній країні, де я працював, усе відбувається по-різному. З одного боку, треба спрощувати фінансові інструменти для широкого кола приватних інвесторів, з іншого — запускати нові продукти для професіоналів, роботів і навіть штучного інтелекту.

Вікторія КОВАЛЬОВА, 
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ«УК»

Тарас КОЗАК. Народився в 1970 р. у Дрогобичі. У 1992 р. закінчив Московський державний університет ім. М. Ломоносова, у 1996 р. —  Всеросійський фінансово-економічний інститут. У 1995 р. заснував інвестиційну компанію «УНІВЕР» (входить у двадцятку інвесткомпаній Росії). З 1996 по 2006 рік — заступник голови правління УніверБанка (Росія). У 2005 р. заснував інвестгрупу «УНІВЕР» (Україна).