З молодості люблю потужну гусеничну техніку. Можливо, тому, що служив в інженерно-саперних військах механіком-водієм на шляхопрокладачі БАТ-М і бачив, якою корисною та незамінною може бути ця інженерна машина під час прокладання колонних шляхів, виконання робіт з підготовки та утримання в належному стані військових доріг. Та що там військових? Взимку 1975 року в місті Калінінграді випало дуже багато снігу і «БАТи» нашого військового підрозділу ночами чистили від нього вулиці. Треба було бачити, як цей майже 28-тонний важкий артилерійський тягач (базова машина) з п’ятиметровим завширшки відвалом у бульдозерному положенні акуратно та якісно знімав сніг до твердого покриття, не пошкоджуючи останній. Надворі — мінус п’ять (для Калінінграда з його вологістю це гірше, ніж 35 градусів морозу в Сибіру), а в герметичній кабіні — Ташкент: 12-циліндровий танковий двигун давав необхідне тепло.

«Ескулапочка»

Згадав про армійську службу не випадково: нещодавно мені пощастило знову побачити гусеничну військову техніку. Цього разу — санітарну, яку випускають у місті Василькові на Київщині у ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК СИСТЕМА». Скажу чесно, отримав справжнє задоволення від знайомства із броньованою медичною машиною МТ-ЛБ С (БММ МТ-ЛБ С), що призначена для збору, вивезення поранених з поля бою та осередку масових санітарних втрат з наданням першої медичної допомоги. Я тоді добре зрозумів почуття хлопців, які служили в АТО і бачили в роботі цього гусеничного рятівника, якому чимало наших героїв були вдячні за своєчасно надану медичну допомогу та збережені життя. Про це пізніше прочитав у листах українських вояків, що надходили до Василькова із фронту.

— На заводі шкодують лише про те, що наші броньовані медики не змогли рятувати наших солдатів під Іловайськом, — згадує початок війни власник та голова наглядової ради ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК СИСТЕМА», полковник у відставці Валерій Бутешов. — Коли в серпні 2014 року на фронті було дуже багато важко поранених бійців, ми зрозуміли, наскільки важливою та потрібною була тоді броньована евакуаційна техніка. Роботу над створенням такої розпочали 2015-го: на базі багатоцільового легкого броньованого тягача МТ-ЛБ наші конструктори за власною ініціативою та за обігові кошти підприємства розробили та провели випробування першої української «Ескулапочки» з бортовим номером «103». У листопаді того самого року, згідно із наказом Міністерства оборони України, завод приступив до виготовлення трьох серійних машин і до кінця 2015-го БММ МТ-ЛБ С була офіційно прийнята на озброєння сухопутних військ ЗСУ.

Отже, у 2016 році медичні підрозділи Збройних Сил України отримали 22 машини з Василькова, наступного — 8, 2018-ого — 12. У березні 2019 року у військах служило 45 «Ескулапочок» (до кінця року ЗСУ отримали ще 9), а 2020-го медичні підрозділи поповнили 16 новими БММ МТ-ЛБ С. Нині, за словами директора ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК СИСТЕМА» Тетяни Мишкевич, в армії служать 70 васильківських бронесанітарів, а ЗСУ потребують 120 таких машин.

Госпіталь на гусеницях

Газетна сторінка не в змозі охопити весь виробничий процес, під час якого місцеві майстри разом із механіками, слюсарями, токарями зі звичайного металу та спеціального обладнання роблять справжній госпіталь на гусеницях, обладнаний засобами для завантаження/вивантаження поранених (у тому числі лебідкою з електроприводом, 50-метровий трос якої може витягувати «300-х» з-під обстрілу на передовій), санітарними носилками. Отож у БММ МТ-ЛБ С можна не лише надавати першу медичну допомогу, а й проводити нескладні операції.

Екіпаж медичної машини — три чоловіки: командир-санінструктор, механік-водій-санітар та санітар. В положенні лежачи на носилках «Ескулапочка» може евакуювати на відстань до 300 кілометрів 4 людини, сидячи — 8, комбіновано — 4 сидячих та 2 лежачих. Госпіталь на гусеницях має надійний модернізований корпус.

— Попри це, — продовжує розповідь Тетяна Мишкевич, — ми працюємо над удосконаленням нашої машини. Зокрема, хочемо встановити в ній тепловізор для ефективного використання в умовах ночі, модернізований двигун, кондиціонер, сучасні системи зв’язку та додаткову броню. Візьмемо до уваги і побажання фронтовиків. Останні поскаржилися на гучний двигун, ревіння якого на передовій під час зіткнення привертає додаткову увагу ворога і він, підозрюючи, що українці запустили танк, починає мінометний обстріл позицій наших воїнів. До того ж червоні хрести на білому тлі провокують бойовиків на відкриття вогню по медичній машині (одна з таких, у червоному хресті якої застрягла куля снайпера, до речі, й досі служить на Донбасі). Наші конструктори врахували ці побажання.

«Керосиновий ремонт»

А ще з керівництвом заводу ми обговорили й проблеми, які доводиться розв’язувати сьогодні ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК СИСТЕМА». Це приватне підприємство було створено в 2008 році і до 2014-го воно більш активно працювало на зовнішній ринок, продаючи через Укрспецекспорт за кордон запасні частини, вузли та агрегати до автомобільної та бронетанкової техніки. З початком війни на Донбасі завод швидко переорієнтувався на випуск продукції для внутрішнього ринку: за місяць з його цехів може виходити 4-6 медичних машин, яких в Україні, до речі, ніхто не виробляє. Завод гарантує їхню якість упродовж 12 місяців роботи техніки.

— Бо ми намагаємося відстежувати життєвий цикл кожної «Ескулапочки», завівши на неї відповідний паспорт, — Тетяна Сергіївна робить наголос на кожному слові. — Досі не надійшло жодної рекламації з військ. Навпаки, один із робітників, який прийшов влаштовуватися на завод, побачивши машину, заявив, що така витягала його пораненим з-під Пісків. Цей чоловік у нас, на жаль, пропрацював не довго, бо знову пішов служити на фронт.

Я вже говорила, що потреба ЗСУ в таких машинах становить 120 одиниць. Але останнє відвантаження їх ми зробили в грудні 2020 року. Сьогодні — травень 2021-го, а державного оборонного замовлення (ДОЗ) — плану закупівель — ще немає. Тому колективу доводиться працювати на перехідних залишках з минулого року. Це, між іншим, є проблемою всіх оборонних підприємств країни. Натомість у другій половині року може статися таке, що нам терміново замовлять 10 чи більше машин і ми будемо ледь не цілодобово працювати, аби виконати ДОЗ. Це — неправильно, все треба робити вчасно. Тоді не буде авралу, і підприємства не шукатимуть роботи на стороні, аби вижити.

Окрім того, ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК СИСТЕМА» спеціалізується на капітальному ремонті МТ-ЛБ. Для цього товариство має необхідну технічну документацію, запасні частини, кваліфікованих робітників, працює під контролем представників замовника, а отже, гарантує останнім високу якість виконаних робіт. Але останнім часом деяких замовників стало не це цікавити, а вартість виконаних заводом робіт.

— Тому вони потрапляють на гачок наших недобросовісних конкурентів, які капремонт (ми його називаємо «керосиновим»: помили, пофарбували і випустили) обіцяють зробити дешевшим, ніж ми, — Тетяна Сергіївна стає суворішою. — Для таких ремонтників не важливо, що полагоджена ними машина може заглохнути за ворітьми підприємства. Вони вважають, що роблять комусь добру справу, економлячи їхні кошти на ремонті техніки.

— Я вважаю, що не може виграти тендер Міноборони на ремонт навіть однієї БММ МТ-ЛБ С, підприємство, яке їх не випускає, — додає Валерій Бутешов. — Бо як вони, наприклад, відремонтують спеціальний санітарний відсік, не маючи для цього необхідні запчастини? Мобільно, ефективно, оперативно вирішити ці питання можуть лише такі компактні спеціалізовані виробництва, як наше. Я згодний з тим, що розробки нового озброєння, техніки — це прерогатива КБ великих оборонних гігантів. Але комплектацію можна проводити по кооперації на малих підприємствах (у тому числі приватних), які завойовуватимуть це право на конкурсній основі. «Мерседеси», «Фольксвагени» випускають по всьому світу. Але від того вони не стають турецькими чи словацькими, а залишаються німецькими. Скажу більше: приватника подекуди сприймають наші великі чиновники як, даруйте, якогось баригу. Якось я був на одній із зустрічей і якийсь чиновник не зовсім об’єктивно відгукувався про роботу нашого підприємства. Я в нього запитав: «А ви були колись у Василькові?» «Ні! — відповідає. — Але мені розповідали про тамтешній завод». Я тоді не витримав і сказав, що я є власником цього заводу і запропонував чиновнику поїхати до Василькова. Там, мовляв, усе побачите на власні очі...

Коли вже йшов додому, на подвір’ї заводу робітники щось чаклували над БТР Онцила, крупновузлове збирання та впровадження у виробництво якого підприємство опанувало протягом 2019—2021 років. Машину готували до відправки у війська. Як сказали Валерій Бутешов та Тетяна Мишкевич, раніше з цього приводу жінки-робітниці відкорковували пляшку шампанського й поливали ним катки машини. Я побажав тоді керівникам підприємства, аби ця традиція стала на заводі регулярною.

Олександр Крючков,
«Урядовий кур’єр»,
фото Дениса Шестопала