Великий старшинсько-дворянський рід зібрався на гостину з нагоди 195-річчя свого найдостойнішого представника. Зійшлося й багато чернігівців, адже Григорій Галаган був і лишається в пам’яті земляків громадським діячем, українофілом, меценатом. Щоправда, всі вісім поколінь родичів та близьких друзів Григорія Павловича, як і він сам, представлені у вигляді портретних зображень. Та це ще більше підсилює атмосферу врочистості і — прекрасна нагода для кожного, хто приходить до виставкової зали, замислитися про власне родове дерево, життєві цінності і своє значення на землі.

Садиба Григорія Ґалаґана в Лебединцях (О. Волосков, 1857 р.)

Окрім родових портретів, галаганівська експозиція пишається творами західноєвропейського та вітчизняного мистецтва XVII—XIX століть. Особливу цікавість викликають народні картини, зокрема ті, що відтворюють образ козака Мамая. Зображення цього народного героя — характерника, захисника — в українських оселях завжди розміщували поряд з образами. Чорноокий красень з довгими вусами та «оселедцем», ліричний і мужній, з кобзою і зброєю, при коні і на тлі могутнього дуба уособлював вільнолюбний козацький дух: «Я козак Мамай — мене не займай».

Григорій Ґалаґан в українському вбранні (В. Серебряков, 1842 р.). Фото автораЄ тут і картини сільської минувшини, які розповідають про життя і побут наших далеких предків. Недаремно художник Лев Жемчужников свого часу зауважив, що у «будинку для гостей» Григорій Галаган кожною дрібничкою хотів нагадати про життя дідів і прадідів.

«Нарешті в музеї, який носить ім’я Галагана, з’явилася постійна галаганівська експозиція. Про це мріяли кілька поколінь краєзнавців, музейників нашого краю, — радіє давно очікуваній події декан Інституту історії, етнології та правознавства ім. О. М. Лазаревського, голова правління Чернігівської обласної організації національної спілки краєзнавців України Олександр Коваленко. — Це чи не єдина збірка скульптури та живопису, які колись прикрашали численні поміщицькі садиби. Багато шедеврів вітчизняного і зарубіжного мистецтва було втрачено у вирі подій. Низький уклін працівникам музеїв, котрі зберегли це багатство для свого народу».

Усі присутні на відкритті галаганівської зали погодилися з думкою директора Чернігівського обласного краєзнавчого музею імені В.Тарновського Сергія Лаєвського про те, що представлені зразки західноєвропейського мистецтва — це повернення України до її європейського минулого і бачення її європейського майбутнього. Це демонстрація всьому світові, що нашій духовно багатій нації є що захищати.