Дніпро: погляд через сторіччя

ДОБРА НОВИНА. Автору фундаментальної книги «Ріка Дніпро» знадобилося майже 40 років для її написання.

Донедавна найгрунтовнішою науковою працею про головну нашу річку була «Днепр и его бассейн», яку написав Микола Максимович у далекому 1901 р., аж 110 років тому! І ось вийшла у світ нова книжка: «Ріка Дніпро». Її автор — відомий український учений, доктор географічних наук, професор Віктор Вишневський.

Аби зібрати дані для цього унікального видання, автору довелося об’їхати (а подекуди навіть обійти) весь Дніпро — від витоку до гирла, вивчити весь річковий басейн, ознайомитися з багатьма підприємствами, що пов’язані з Дніпром і на нього впливають (перша експедиція відбулася ще далекого 1973 р.). Але і цього замало. Необхідно було зібрати доконечні відомості про саму ріку: її режим, якісні характеристики води тощо. І все це зроблено на ентузіазмі вченого — видання ніхто не замовляв, не фінансував. Лише на заключному етапі, коли солідний том було підготовлено до друку, частину коштів надали спонсори.

Яким же є Дніпро сьогодні? Виявляється, що чимало даних, якими оперуємо нині, є застарілими. Дніпро тепер зовсім не той, що був колись. Помітно зменшилася водність ріки: якщо в природних умовах вона становила майже 53,5 км3, то останніми десятиліттями приблизно на 11 км3 менше. Зменшився і стік внаслідок забору води для господарських потреб та додаткового випаровування з поверхні водосховищ. Лише з одного — Каховського — щороку випаровується 1 км3 води.

Поданий у новій книзі матеріал є настільки значним за обсягом, що тягне ледь не на енциклопедію. Лаконічно й доступно висвітлено зміну клімату в Україні. За останні 120–130 років середньорічна температура на більшій частині басейну Дніпра підвищилася щонайменше на 1,5оС, а взимку навіть більше. Звісно, це позначилося на водному режимі ріки — в останні десятиліття внаслідок потоншання снігового покрову знизилися витрати води навесні. Цікавим і змістовним є розділ, присвячений використанню Дніпра у господарській сфері: судноплавстві, гідроенергетиці, водному господарстві. Нині важко навіть уявити, яким було судноплавство колись: щодня з Києва вирушали судна до Дніпропетровська, Чернігова, Гомеля.

У книзі наведено опис та історію спорудження мостів над головною річкою України. Мало не кожен має свою цікаву, а подекуди драматичну історію. Значну увагу приділено проблемам експлуатації дніпровських водосховищ та заходам з мінімізації шкоди після їх створення. Так, аби вода не затопила значні території, доводиться перекачувати насосами стік багатьох приток Дніпра. Окремий розділ присвячено і самим притокам. Завершується цей фоліант описом об’єктів, цікавих для туристів.

 Хоча ледь не кожен абзац книги наповнений фактами і цифровими даними, автор зумів викласти зміст так, що серйозна наукова праця читається напрочуд легко. Звісно, це далося непросто. Віктор Вишневський уже понад 20 років друкується в пресі, є членом Національної спілки журналістів України. Тож глибокі знання викладено зі справжньою журналістською майстерністю.

Окремої уваги заслуговують світлини, яких у книзі майже 100. Усі вони, за винятком історичних, авторські. Знімки не лише є інформаційним додатком до тексту, а й засвідчують красу ріки, ніби запрошують милуватися нею.