Останні літні дні, хоч у мене в родині вже немає школярів, за звичкою змушують думати про школу і вчителів. З великою вдячністю згадую тих, хто колись учив мене. І не стільки з приводу того, чого вони вчили, скільки як вони це робили. На чільному місці –— вчителька математики, яка ніколи не задавала додому непосильних завдань, але більш ніж півкласу вчилися на тверду п’ятірку (за теперішньою шкалою це не менш як 11—12 балів). А що нині?

Наведу кілька прикладів, які, як мовиться, зачепили мене за живе. Ні прізвищ учителів, ні номерів шкіл не називатиму: щоб ні в кого не виникло зайвих образ, а кому треба — той і так себе впізнає. Перший — не скажу точно, в якому класі (однозначно середня школа), вчителька математики дала додому дітям таку задачку: у склянку біжить вода зі швидкістю, за якої об’єм подвоюється за секунду. За 14 секунд набігло півсклянки. Запитання: скільки часу потрібно, щоб склянка наповнилася? 

Якщо в людини є робота і вона спроможна бодай найнеобхіднішим забезпечити себе й рідних, то й майбуття їй видається більш оптимістичним. Зазвичай у збалансованому суспільстві кожна працездатна людина може розраховувати на гідні роботу і зарплату, а роботодавець — на кваліфікований відповідальний персонал. Проте на українському ринку праці ситуація поки що доволі напружена.

Про його тенденції, реалії й очікування розповіли фахівці Державної служби зайнятості (ДСЗ). 

Нарешті визначено, хто і коли розпочне добудовувати другу ділянку першої лінії дніпровського метрополітену. Міський голова Борис Філатов офіційно обмінявся контрактами з представниками генерального підрядника, переможця тендера — турецької компанії  Limak. Вартість контракту 224 мільйони євро. За ці гроші метробудівники мають протягти підземку вздовж  центрального проспекту міста загальною протяжністю 4 кілометри із трьома станціями («Центральна», «Театральна»  і «Музейна»).   Борис Філатов назвав цей контракт історичною подією для Дніпра. І він має рацію. Слід згадати історію дніпровського метро, яка розпочалася ще в 1970-х, коли тодішній Дніпропетровськ відвідав генсек ЦК КПРС Леонід Брежнєв, і місцева влада звернулася до високопосадовця-земляка з відповідним питанням. У 1982-му метрополітен внесли в титульний список найважливіших будівництв країни, після розпаду Союзу роботи припинили і відновили у 1990-х за сприяння тодішнього очільника області Павла Лазаренка.  

Уже третій рік триває воєнний конфлікт на сході України. І весь цей час іде процес переміщення людей з тимчасово окупованих територій. За інформацією Мінсоцполітики, станом на 1 серпня 2016 року на облік взято 1,749 мільйона осіб.

Урядовий контактний центр систематично проводить прогнозні дослідження щодо внутрішньо переміщених осіб (ВПО) шляхом телефонного опитування громадян, які звертаються на урядову «гарячу лінію». Так, наприкінці 2015 року проведено дослідження «Актуальні проблеми адаптації та соціального захисту внутрішньо переміщених осіб». Воно дало можливість виявити основні проблеми, з якими стикаються ВПО. Найгостріші — брак житла, роботи та документів. А такі питання, як мова і ставлення оточення, не є гострими ні для переселенців, ні для інших громадян. Тобто розколу, тему якого періодично порушують у ЗМІ (особливо російських), в Україні немає. Це підтверджує і той факт, що найбільше допомоги ВПО отримують саме від волонтерських організацій. 

Учора з’явилася інформація, що близько десятка циганських сімей утвореним правоохоронцями коридором безпеки мали вивезти своє майно і покинути Лощинівку. Однак згодом керівник поліції Одещини Георгій Лорткіпанідзе зазначив, що операція поки  що  припиняється. Це село на півдні Одещини вже кілька днів не сходить з перших шпальт у новинах через трагедію, що сталася тут минулої суботи і дала поштовх до масових заворушень.  Стисло нагадаємо перебіг подій. 27 серпня, у суботу, в Лощинівці, що в Ізмаїльському районі, нелюд з∂валтував і по-звірячому вбив 9-річну Ангеліну. Після того, як за підозрою у скоєнні злочину був затриманий 20-річний циган — мешканець цього села — розлючені селяни почали громити циганські оселі. На щастя, людей у тих будинках під час заворушень уже не було, тож постраждало лише майно. Пожежники не дали розгулятися й червоному півню, якого бралися пускати селяни. 

Агрофірма шанована в районі  за високі врожаї. Тут працюють жителі райцентру та навколишніх сіл, які мають одну з найвищих зарплат у районі. Сотні сімей здають землю в оренду господарству, яке ще й усіляко підтримує місцеві дитсадки, школу.

«Наша фірма нині спеціалізується на вирощуванні зернових, олійних та зернобобових культур, — каже директор ТОВ «Агрофірма ім. Ватутіна» Василь Шкрум, — тоді як  до 1996 року в господарстві було до двох тисяч голів великої рогатої худоби. Та через нестачу тоді обігових коштів довелося вирізати поголів’я. Нині на відгодівлі залишили до 200 голів для власних потреб. Річ у тому, що тоді зар плат не було, а за роботу розраховувалися зі своїми працівниками по бартеру, переважно зерном та м’ясом. Крадіжки просто процвітали, вночі доводилося чергувати на полях». 

З початку року на енергоефективні заходи жителі Харківщини отримали понад 2200 кредитів. Це вказує на ефективність обласних програм, спрямованих на відшкодування відсотків за кредитами, які отримує населення регіону на впровадження енергоощадних заходів на 2016—2020 роки, та стимулювання ОСББ і ЖБК області до впровадження ефективних технологій. 

Цей будинок на вулиці Горького знають десятки тисяч сумчан. Адже тут розташована установа, працівники якої нині відіграють особливо важливу роль у повсякденні городян. Йдеться про Центр надання адміністративних послуг, який став справжнім помічником населення у вирішенні найрізноманітніших життєвих питань. Про сьогоднішній день колективу і перспективи розвитку установи читачам «УК» розповідає її керівник Алла Стрижова. 

Протягом останніх кількох сезонів команда Юрія Вернидуба регулярно нав’язувала боротьбу команді з берегів Дніпра, однак гонитва за призами  була не на користь «Зорі». Зважаючи на кадрові проблеми «Дніпра», цього сезону луганці сподівалися посісти третю сходинку у чемпіонаті. Однак дніпровська команда, до лав якої повернувся її багаторічний капітан Руслан Ротань,  мала іншу думку. 

Народжені за незалежності уже самі мають дітей. На світ з’являються малюки батьків, які не ходили в радянські садочок і школу. Можливо, це покоління вже не буде отруєне токсичними імперськими догмами, які так і не вивелися з організмів багатьох співвітчизників.

Давно закладені в голови парадигми продовжують діяти. На це немає жодної ради, і лише час поглине носіїв твердолобих ідей. Ще можна почути: у революцію 1917-го бідні прогнали багатих (не забиваючи голови, з якою метою відбувся більшовицький переворот і за чиї гроші), якби не «перестройка», то жили б, як при Брежнєві (не згадуючи про дефіцит, кілометрові черги, неможливість поїхати за кордон), Переяславська рада — добровільне возз’єднання України з Росією.