Коли на початку 1980-х у Наталки Білоцерківець з’явилася поезія «Ми помремо не в Парижі», за словами її авторки, «ніхто не уявляв, що хоч болючі, але все-таки демократичні процеси відбуватимуться, що в той Париж взагалі хтось може поїхати… У момент написання цього вірша  в мене був розпачливий песимістичний настрій, відчуття, що все закінчується».

Але з тих строф усе тільки починалося. У 1991-му львівський рок-гурт «Мертвий півень» отримав першу премію на фестивалі «Червона рута» — за пісню «Ми помремо не в Парижі», що згодом стала знаменитою в Україні і в зарубіжжі як «гімн втраченого покоління». 

Реформи в Україні охоплюють дедалі більше сфер. І для земельних відносини настав час для змін на краще. Для громадянина важливо зменшити кількість необхідних відвідувань відповідних державних органів.

Так, з 1 січня 2016 року набули чинності зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зареєструвати власність чи інші права на землю можна через місцевий центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), який приймає документи для держреєстрації речових прав на нерухоме майно, або у нотаріуса. Саме після реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виникає, змінюється чи припиняється відповідне право. Правила реєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі на земельну ділянку, визначені, зокрема Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, яка також набула чинності 1 січня 2016 р. 

Цьогорічний випускник Олександр Бугайко з Броварів, що на Київщині, відправив у нокаут зашкарублий стереотип про те, що, мовляв, технарі дружать лише з формулами й геть далекі від лексики й фразеології. Так, Сашко склав тести з математики й фізики на максимальні 200 балів з кожного предмета, а з української мови й літератури теж взяв високі бали — 198. Завдяки рекордним результатам із ЗНО хлопчина увійшов у трійку найкращих по всій Україні. 

Зустріч глави держави з особовим складом 16-ї окремої бригади армійської авіації, яка відбулася в межах його робочої поїздки на Львівщину, дала відповіді на чимало запитань, які турбують нині українське суспільство.

Питання повернення наших співгромадян з полону проросійських бойовиків, що нині паплюжать український Донбас, надзвичайно болюче для країни. Особливо для тих, хто щодня очікує звістки від рідних і переговорних груп. Саме з родинами наших полонених на сході земляків зустрівся Президент Петро Порошенко й спробував вселити в них іскру надії.  

Завітавши якось до читальної зали центральної міської бібліотеки міста Дніпра і запитавши «Урядовий кур’єр», з подивом дізналася, що цього року періодичних видань тут не передплачували — міська влада не надала коштів ні на газети й журнали, ні на нову літературу. Відзначила ще один прикрий факт: один читач попросив скопіювати статтю з журналу, але ксерокс не працював, як і дев’ять інших. На їх обслуговування також не було коштів. 

Головна проблема державних установ, що опинились у так званій сірій зоні поблизу лінії розмежування, де не припиняються бойові дії, — це кадри. 

Що нині має показувати українське телебачення й кіно, яких жанрів не вистачає вітчизняному глядачеві? Відповідаючи на це запитання, чимало експертів, які вивчають такий попит, згадують і світлі сімейні історії, і майстерно заплутані детективи. Пропонують знімати й музичні комедії, пам’ятаючи, що востаннє це робили на кіностудії Довженка в 1970-х, коли екранізували оперети. 

У цей незатишний час нам усім потрібна єдність, прикладом якої і став Сорочинський ярмарок, куди з’їхалися гості з Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Львівської, Полтавської, Одеської, Рівненської, Івано-Франківської, Сумської, Харківської (50 промислових підприємств), Чернігівської, Луганської та Донецької областей. Щоб заохотити, з донеччан і луганчан навіть містового не беруть. Про це повідомила керівник проекту «Сорочинський ярмарок» Світлана Свищева. Та що там містове. На Сорочинському навіть поїсти можна по-людськи, бо ціни залишилися приблизно на торішньому рівні. 100 грамів шашлику — 30 гривень, порція борщу — 25, супу — 20, овочевий салат — 20. Це в середньому. А якщо вже з грошима зовсім сутужно (то чого тоді їхати на ярмарок?), а їсти дуже хочеться, можете утамувати голод одним вареником за 10 гривень (4 вареники коштують 25). Це меню для найбідніших, бо насправді кухня тут на будь-який смак.

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Партія диктатури і диктату

Призабута спадщина Каменяра

Єврейська актриса з українського Таганрога