У НОМЕРІ:

Більшість українців підтримує державну самостійність і прагне в Європу 

Бойові знамена за час війни стали символами миру і перемоги, свідками творення нової історії країни 

Держава має пишатися ровесниками своєї незалежності, які у кривавій борні виборюють її майбутнє 

Усі ми різні, але є непереборна сила, здатна об’єднати націю, — любов до Батьківщини  

Відчуття свята цими днями панувало в родинах багатьох співробітників СБУ, які напередодні відзначення річниці незалежності отримали з рук Президента Петра Порошенка ордери на квартири у новозбудованих столичних будинках. 90% новоселів — учасники антитерористичної операції або родини загиблих героїв. 

Останні дні перед відзначенням 24-ї річниці незалежності видалися насиченими різноманітними подіями, святковими й не зовсім, веселими й, на жаль, сумними. Проте ділова налаштованість на проведення змін у країні проглядалася як у вчинках пересічних громадян, так і керівництва держави. Особливу ж зацікавленість суспільства викликає процес творення нової Конституції.  

Проведені напередодні річниці незалежності соціологічні опитування беззастережно свідчать про усталення у свідомості українців європейських цінностей та гордості за власну державність. 

Україна вже підготувала четверту міждержавну скаргу до Європейського суду з прав людини проти Російської Федерації. Водночас Росія нещодавно заявила, що не визнає юрисдикцію цього суду і не виконуватиме його рішення. Яка доля попередніх скарг та коли можна чекати рішення за ними — кореспондент «Урядового кур’єра» запитав у першого заступника міністра юстиції Наталії СЕВОСТЬЯНОВОЇ. 

Український прапор для Луганщини — не просто знак держави. За рік війни синьо-жовтий символ для багатьох людей наповнився сильними емоційними переживаннями і численними змістами. Він став символом надії, перемоги і миру. Тому й День Державного прапора для луганчан — не просто дата в календарі, як це було раніше, а свято, яке й відзначати треба відповідно. 

Ще донедавна 24-річний киянин Костя Химчак жив як усі: якісь мрії і плани реалізовував самотужки, десь допомагали батьки. Та загалом будував своє майбутнє самостійно. Коли навчання на економічному факультеті університету стало нецікавим, залишив виш. Зрозумів, що його покликання — творчість. Тож диплом про вищу освіту, чим часто хваляться його однолітки, проміняв на прикладний фах перукаря. 

2008 року напередодні 24 серпня випускник новоград-волинської школи Денис Гойко отримав радісну звістку: за результатами ЗНО пройшов на бюджетну форму навчання у Військовий інститут та на історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Обрав шлях захисника Вітчизни — почав навчатися за спеціальністю «військовий журналіст». Вранці заняття з військової справи, а по обіді — з журналістської майстерності. 

У дні ужгородського Майдану її щодня можна було побачити на Народній площі. Митців тут зустрічав не надто часто, бо «зайняті справами», а ось вона знаходила і час, і вносила особисті пожертви, щоб наблизити час прощання з минулою владою. Спекотного серпня 2015-го, сидячи в затишній вітальні Андреї Павук, згадуємо студений лютий 2014-го, і все, що з ним пов’язано... 

— На 24-му році незалежності Україна її насправді здобула. З болем, кров’ю, непоправними втратами. Але ми вибороли незалежність в непримиримій боротьбі з ворогами зовнішніми і внутрішніми. Від того стали сильними, загартованими й переконаними в своїй правоті та перемозі. І самим собі, й світові довели, що горда країна, незважаючи на економічні та політичні складнощі, спроможна встояти, захиститися та заявити про себе.