Пригадую, коли вчився у третьому класі, одного дня до нашого сільського клубу приїхали якісь люди з району. Сусідка тоді сказала моїй матері, що вони набирають учнів до музичної школи. Я мріяв навчитися грати на піаніно ще змалечку, але, зваживши на фінансові можливості матері (окрім мене, вона сама виховувала ще моїх брата і сестру), вирішив проситися до класу баяна — інструмент дешевший. Але то було лише моє рішення. Не сказавши нічого матері, я побіг до сільського клубу. Знайомство із районними гостями закінчилося для мене прийняттям до музичної школи. 

Якби я вмів добре малювати, то проілюстрував би те, про що розповідатиму, так. Під час циркової вистави публіка не дуже уважно спостерігає за номером, хоч дійство розгортається майже під куполом. Точніше, між балкончиками з написами «Державне мовлення» і розташованим трохи вище «Суспільне мовлення». Старт і фініш з’єднані тросом, яким рухається канатоходець. Підтримувати рівновагу йому має допомагати жердина, але на одному її кінці велика валіза з яскравою позначкою «Місія», а на другому — з ресурсами, тільки менша і легша, судячи з того, як важко йому втримати рівновагу і не завалитися у бік «Місії». Номер виконують без сітки для страховки. Крім того, циркач не має і рятувальної мотузки, яка б не дала йому покалічитися в разі втрати рівноваги і падіння. Та це ще не все! Знизу фігуру артиста освітлюють промені, мерехтіння яких заважає побачити, куди ж йому ставити ногу, роблячи черговий крок. 

Із весняним цвітом іде у минуле черговий навчальний рік. Для одинадцятикласників він особливий: довгоочікуваний, радісний, сумний. Як їм хочеться в доросле життя! І водночас болісно розлучатися з однокласниками, які стали рідними за роки навчання. Спогади, плани, мрії, клятви… Усе це буде на випускному. А йому передуватиме останній шкільний дзвінок. Як повідомили в Міністерстві освіти і науки, кожен навчальний заклад сам визначатиме, коли йому лунати. У Чернігові — сьогодні. 

У День прикордонника Президент і Прем’єр-міністр привітали захисників рубежів рідної землі із професійним святом. Перші особи держави вшанували мужніх, відданих, міцних та незламних воїнів, для яких безпека держави є справою життя, і побажали стійкості, витримки, завзяття та віри у власні сили.

Петро Порошенко з нагоди свята відвідав мобільний прикордонний загін у Бортничах під Києвом і вручив державні нагороди, ключі від квартир та передав військову техніку захисникам Батьківщини. Державними нагородами глава держави відзначив 29 воїнів, які брали участь в АТО. 

«Цінності — шлях до безпеки (29-та історія свободи)» — із такою назвою стартував 8-й Київський безпековий форум. На вулиці Набережно-Хрещатицький у Fairmont Grand Hotel англійською та українською мовами лунали думки політиків, урядовців, експертів із понад 20 країн щодо збереження миру й відновлення цінностей у Європі та Чорноморському регіоні. Гості столиці розвивали сценарії розвитку подій в Україні та Європі, накреслювали прогнози осяжного майбутнього в геополітиці. А ось доленосних рішень не приймали. Цей форум — лише платформа для дебатів і обміну досвідом. Цього року він стосувався розбудови системи в Європейському Союзі й НАТО та моделі, за якою Україна зможе формувати свою історію свободи.

Після тривалого процесу обговорення нещодавно Верховна Рада України ухвалила закон, який дає право пропонувати клієнтам банків депозити без можливості їхнього дострокового зняття. По суті, законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо умов повернення строкових депозитів)» депутати опрацьовували ще з кінця 2014 року. 

На війні кожна хвилина миру на вагу золота. Про це добре знає екіпаж танка старшого прапорщика Володимира Ханча з позивним «Хан». Тож у базовому таборі бійці не марнують вільний час. Необхідно привести до ладу бойову техніку, відіспатися, адже за тиждень вони знову вирушать на передові позиції. 

Волонтера з Черкас Валерія Макеєва бойовики затримали торік у серпні, коли той вів переговори про визволення українських полонених на Луганщині. Без пояснень та будь-яких вимог волонтера ув’язнили на понад три місяці, про що свого часу розповідав «УК» («Сто днів у полоні», 11 грудня 2014 року). Згодом після допитів, нелюдських знущань окупанти… вибачилися й відпустили. Щоправда, потім довелося чимало лікуватися. 

Заховавшись у свіжій зелені садків, ніби потонувши у казковій мальовничій долині, звідки визирають біленькі чепурні будиночки та золоті бані новозбудованої церкви, Богуславець живе щоденним напруженим життям, яке важко до кінця зрозуміти людині, далекій від села. Тут прокидаються рано на світанку, люди йдуть на ферму, тракторну бригаду. Пізніше вранішню тишу бентежать учні місцевої школи, що, весело підстрибуючи, прямують до свого навчального закладу. Потім усе стихає. Тільки прошелестить авто директора місцевого СТОВ «Прогрес» Василя Лисенка, який уже багато років поспіль дає лад усьому господарству та селу, що стало для нього рідним.

«Воїни світла», без якої фанати «Дніпра» вже не уявляють ігор своїх улюбленців,  не звучала в середу на варшавському  «Народовому», однак подумки її наспівував чи не кожен із нас. Крок за кроком, від думок до мети. Саме так рухалися в Лізі Європи дніпропетровці. І хіба наважився  б хтось торік після гри з «Карабахом» прогнозувати, що наприкінці травня Руслан Ротань і його команда гратимуть у фіналі престижного турніру? Втім, дедалі ближче до головного матчу  вірилося: хлопці, що вже створили сенсацію,  гідні головної перемоги.