Учорашній день був доволі насиченим на важливі події. Зокрема уряд схвалив проект меморандуму між Україною та Міжнародним валютним фондом. Про це Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив журналістам за підсумками переговорів із місією цієї організації. 

«У 80% випадків люди, чуючи, що Луганськ чи Донецьк, кидають трубку або ж прямо кажуть, що жодних справ з такими мати не хочуть», — донеччанин Ігор Єремічев каже, що навіть з грошима найняти житло переселенцеві з південного сходу в Одесі непросто. Працюючи в благодійному фонді «Дім надії», він переймається прийомом переселенців з охоплених війною територій. І може робити якісь узагальнення. 

Очевидці й учасники Революції гідності у центрі нашої столиці стверджують, що ініціативу «Музей  Майдану» започатковано 24 січня 2014 року після подій на вулиці Грушевського. Вже тоді активісти розуміли, що на їхніх очах твориться історія, тож збирали артефакти (нині їх  понад 1000), записували свідчення учасників, започаткували роботу над концепцією Музею Майдану та укладання пам’яткоохоронної документації, завдяки якій пам’ятні місця подій на Грушевського та Інститутській у серпні 2014 року отримали статус пам’яток культурної спадщини. 

Ми вже звикли до лідерства України в експорті зерна. Та й загалом значущість сільгосппродукції на міжнародному ринку зростає, а це стимулює вітчизняних аграріїв нарощувати обсяги її виробництва. У цьому сенсі цікаво дізнатися плани аграрної Вінниччини, яка за підсумками минулого року посіла перше місце в країні за обсягами виробництва валової сільгосппродукції. Про тенденції в галузі наша розмова з начальником департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Миколою НЕЇЛИКОМ. 

Вікна — яскраві й охайні, самотні й розбиті. За котримись із них збирається дружна родина. А десь на підвіконні кіт зачекався на господарів. Ці вікна різні, як і наші долі. Зазирав у них, фотографував їх Петро Гончар — етнограф, митець, директор Музею Івана Гончара. І ось нині в «Мистецькому арсеналі» представлено його фотоколекцію вікон із різних куточків України. Насправді ця добірка важлива не тільки цікавими зразками народної архітектури (якої через певний час може й не бути), а й сенсом. 

Харківщина одна з небагатьох, де керівником стратегічного фіскального відомства вперше призначили людину не із «системи». У минулому бізнесмен, нині державний службовець Михайло Гагаркін прагне  втілювати у роботу основи сучасного менеджменту та стратегічно нові принципи управління. «Урядовий кур’єр» поцікавився у нього, як  співпрацюватимуть податкова служба і громада. 

Журналістика — ланцюговий пес демократії. Цей вислів передбачає, що одне з найдавніших ремесел у демократичному суспільстві понад усе має ставити об’єктивність і чесність.  Це там,  де є демократія. А там, де тиранія? Там журналістика — просто підгавкувач?
У пам’яті зринають різні курйозні й навіть скандальні ситуації, пов’язані з власним досвідом роботи в президентському та  прем’єрському пулах під час різноманітних міжнародних зустрічей.

Техніка, як і зброя, в зоні бойових дій  вкрай необхідна. На яке технічне підкріплення від держави і громадськості можуть розраховувати воїни на східних кордонах країни цього року, дізнавалися журналісти «Урядового кур’єра».
Роками українську армію тримали на голодному технічному пайку. Все, що могли зберегти і підтримати в належному стані, військові техпідрозділів робили власноруч. І лише цього року на потреби армії держава надала кошти, з них на переозброєння — 14 мільярдів гривень. 

Цього разу розширене засідання уряду відкривав не Прем’єр-міністр, а Президент Петро Порошенко, і не в Будинку уряду, а у Клубі Кабінету Міністрів. Урядовцям, парламентаріям і головам обласних державних адміністрацій він заявив, що після результатів зустрічі лідерів країн нормандської четвірки у Мінську на кону постане подальший курс країни. Якщо агресора не вдасться зупинити дипломатичним шляхом, влада готова запровадити воєнний стан по всій країні. 

Уже котре за ліком засідання горезвісного Басманного суду Москви у справі української льотчиці Надії Савченко закінчилося передбачувано. За кремлівським сценарієм невинну жінку знову залишили за  гратами, чітко усвідомлюючи, що прирікають на вірну смерть. Як відомо, можливості людського організму не безмежні, а полонена голодує понад два місяці поспіль.