Днями трапилася освітянська інформація, що не могла не зацікавити. У деяких школах на Київщині, в Луганську, окремих інших регіонах країни як своєрідний факультатив пробують запровадити уроки… риболовлі.

Несподівано? Багатообіцяюче? Захоплююче? Авжеж. Бо, як стверджують організатори і учасники такої новації, це дає змогу «вполювати» не одного, а цілу зграю зайців. І насамперед — наблизити навчально-виховний процес до природи, а саме річок, водойм, пташок і, звісно ж, риби — тієї самої, без якої не можна уявити жодної великої води. 

Передзвін шкільного дзвоника справді стане останнім для випускників, підводячи риску в їхньому одинадцятирічному життєвому етапі та символізуючи початок нового самостійного шляху — поки що незвіданого, проте задля досягнення успіху він напевне вимагатиме наполегливості, працьовитості й рішучості. За інформацією Міністерства освіти і науки, цього року випускниками стануть  майже 279 тисяч школярів. Статистика, на жаль, невтішна: як відомо, за останнє десятиліття  кількість випускників зменшилася приблизно в півтора рази. 

Учора Прем’єр-міністр Микола Азаров запросив на особисту зустріч у Кабінет Міністрів журналістів, які в середу провели мовчазну акцію під час засідання уряду. Про це повідомив прес-секретар Прем’єр-міністра Віталій Лук’яненко, який вийшов до журналістів, котрі вчора проводили акцію під стінами Кабміну на підтримку колег. 

У жовтні 1961 року фінальний матч кубкового розіграшу колишнього Союзу, як завжди, приймала Москва. Сто тисяч уболівальників, які вщерть заповнили трибуни головної спортивної арени країни, практично не сумнівалися в тому, хто стане переможцем. Адже у вирішальному поєдинку чинному чемпіону країни — столичному «Торпедо»  протистояла команда з Донецька, яка вперше в своїй історії пробилася до фіналу. Однак після фінального свистка арбітра всесоюзної категорії Андзюліса на табло горіли сумні для автозаводців цифри — 1:3. На м’яч знаменитого форварда Метревелі гості відповіли влучним пострілом Родіна та дублем Ананченка. Так підопічні Олега Ошенкова починали кувати славу кубкового бійця, сенсаційно обігравши славетне «Торпедо» на чолі з майбутнім наставником київського «Динамо» Віктором Масловим. Згодом гірники ще тричі здійснювали коло пошани з кришталевим трофеєм у руках. 

З 20 по 25 травня в стінах головного вишу країни, де вчать «тримати перо», проходить 46-й фестиваль «Журналістська весна». Цього разу студенти та випускники інституту розповідають гостям про журналістику як небезпечну професію. Тому й назвали фестиваль «Журналіст на варті…» Однак чи лише цей рік наділив медіа-галузь екстремальним характером?

У розмові з кореспондентом «УК» директор Інституту журналістики розповідає, які чинники заважають медіа-галузі дихати на повну силу і завдяки яким «професіоналам» журналістика всотує ще більше чорних барв. Не дивно, що на запитання щодо найболючіших проблем, які постали нині в медіа-сфері, доктор філологічних наук, професор Володимир РІЗУН відповідає із сумом:

— Українська журналістика переживає не найкращий період. І на те є кілька причин. Найголовніша з них — внутрішньопрофесійна нестабільність і слабкість самої корпоративної системи. Маю на увазі відсутність ієрархічно зорганізованої, з високою професійною культурою, механізмами розвитку і захисту свого професійного середовища спільноти. Коли галузь являє собою відносно самостійні, автономні групи професіоналів, кожна з яких намагається діяти за своїми уставами, жити самостійним життям, тоді можна прогнозувати виникнення проблем у ній. 

Нині нікого не здивуєш наявністю в наших містах не надто ошатних споруд колишніх промислових підприємств, котрі припинили свою виробничу діяльність. І коли йдеться про містобудівні проекти, виникає запитання: що робити в їх рамках з цими представниками минулого? Як їх вписати в модерний стиль сучасних новобудов, котрі завдяки природному процесу — розширенню меж міста — рано чи пізно добираються до промислових околиць? Зносити старі будівлі і на їх місці споруджувати потрібні в кожному мікрорайоні житлові, соціальні чи розважальні комплекси? Та чи доцільно це робити? Чи не простіше використати готову форму, наповнивши її новим змістом? Саме про це емоційно й зацікавлено спілкувалися  науковці України, Польщі, Білорусі і Росії, котрі взяли участь у Міжнародному форумі «Ревіталізація в урбаністиці. Досвід та тенденції». 

Найболючішим питанням вітчизняної енергетики вважається зависока ціна на російський газ. У суспільстві превалює думка, що вирішити його могли б знижка на блакитне паливо Москви або постачання дешевшого газу з інших джерел. Безумовно, газ за прийнятною ціною країні дуже потрібний. Але в тіні виснажливих газових перемовин опинилася галузь, яка забезпечує виробництво половини всієї електроенергії, що її споживають в Україні. Йдеться про українську атомну енергогенерацію. 

Майже 80 майстрів з Буковини, Тернопілля, Хмельниччини, Донеччини, Івано-Франківської та інших областей привезли до міста над Серетом створені власними руками й творчими помислами вишиті вироби, які можна було не лише оглянути, а й придбати. 

Цей своєрідний трикутник — земля, чиновники та гроші — часто стає предметом уваги правоохоронців, бо нерідко поєднання таких складових виливається в брутальний кримінал. Хабарі, що їх вимагають нахабні посадовці за різноманітні незаконні оборудки із землею, сягають сотень тисяч гривень чи доларів. За три перших місяці цього року міліція виявила майже 1,3 тисячі кримінальних правопорушень, пов’язаних саме з незаконними земельними операціями. Майже половину з них становлять зловживання під час приватизації земельних ділянок, а третина стосується земель сільськогосподарського призначення. Предметом протиправних посягань стали понад 11 тисяч гектарів землі, розповідає заступник начальника управління департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України Іван Дьомін. 

Цьогорічні травневі дні всюди проходять під знаком 199-ї річниці з дня народження Великого Кобзаря та 152-річчя з часу його перепоховання на Чернечій горі у Каневі. Невдовзі і 200-річчя Великого сина  України, генія і пророка нашого народу, тож уже сьогодні кожен творчий колектив прагне розширити свою Шевченкіану — поповнити її новими творами і винести на  суд широкої громадськості.

Саме так працює нині і Національна заслужена капела бандуристів України імені Г.І. Майбороди під керівництвом генерального директора та художнього керівника, народного артиста України В. П. Скоромного. У програмах її цьогорічних виступів з’явилися новинки зі спадщини Тараса Григоровича, тепло сприйняті широкою  публікою, зокрема студентами  і військовими.