У вчорашньому числі «УК» (№55) у статті «Гроші вкладаємо. Далі — як пощастить» більшість експертів досить несхвально висловлювалася щодо підписаного нещодавно Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вони сходилися на тому, що нова норма цього документа, яка значно розширює права Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), фактично нівелює гарантії повернення депозитів до 150 тис. грн вкладникам комерційних банків.  

Сумська обласна дирекція УДППЗ «Укрпошта» та сільська рада села Могриця Сумського району підписали угоду,  за якою в населеному пункті зберігається відділення зв’язку. Його збиралися закрити через економічну збитковість — протягом кількох останніх місяців сільські поштовики навіть не могли заробити на утримання приміщення та виплату зарплати.  

Я твердо переконалася в тому, що найбільш політично активними жителями Страсбурга є місцеві таксисти. Саме вони безпомилково знають, коли засідання Європарламенту пройде не в Брюсселі, а в столиці Ельзасу. І вже з восьмої ранку в понеділок сесійного тижня у зазвичай тихому, майже пустельному кварталі, який утворюють заплутані комплекси будівель ЄП та Ради Європи, вишиковується довга змія свіжовимитих, лискучих таксі. Чорняві і білозубі водії (серед таксистів більшість — араби), опустивши вікна машин, терпляче чекають на клієнтів. І їх з наближенням святого для французів часу обідньої перерви буде чимало.

Із 20 березня настали непрості часи для вкладників комерційних банків України. Саме цього дня Президент Віктор Янукович скріпив своїм підписом Закон №9342 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який було ухвалено парламентом 23 лютого. До речі, більшість поважних експертів досі не ознайомилась із документом, який набуде чинності уже за півроку.  
Цим законом надані широкі права Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), який фактично стане суддею та вершителем долі будь-якого депозиту в українських комерційних фінансових установах.

Навіть не втаємниченій у високу політику публіці на початку осені 1991 року стало зрозуміло, що без реформування колишньої системи органів держбезпеки в незалежній Україні не обійдеться. Уже 20 вересня Верховна Рада ухвалила постанову про створення Служби національної безпеки України, одночасно ліквідувавши республіканський Комітет союзного КДБ. Рівно через півроку, 25 березня, парламент ухваленим Законом «Про Службу безпеки України» утвердив повноцінну нову правоохоронну структуру молодої держави. Через дев’ять років, «враховуючи заслуги СБУ у справі захисту державного суверенітету України, конституційного ладу, територіальної цілісності, законних інтересів держави, забезпечення прав і свобод людини і громадянина», Президент своїм Указом визначив саме цей день професійним святом Служби безпеки України.

Менш як півроку залишилося до Євро-2012. Столиця активно готується до спортивного свята. Відчули це навіть жителі Чоколівки — зазвичай чомусь забутого комунальниками і міліцією мікрорайону. На диво місцеві комунальники все ж трохи заметушилися. Причепурили фасади стареньких «хрущовок»: підфарбували, повісили таблички з номерами будинків. На вулицях поставили кілька нових урн, відновили розбиті сходинки у підземних переходах. Проте на цьому їхній ентузіазм вичерпався. І не дивно, адже… вже за кілька днів на будинках, по ще свіжій фарбі, з’явилися «послання» від місцевих графітчиків — дивні знаки та страшні потворні малюнки.  

Чого найбільше чекають мисливці аматорського, так би мовити, класу? Звісно, початку сезону полювання, рішення про відкриття якого й умови приймають компетентні органи заздалегідь. В очікуванні цього завмирають багато мисливських сердець, а в магазинах, де продається зброя і спорядження, стає велелюдніше, ніж зазвичай.  

25 березня Служба безпеки України св’яткує своє 20-річчя. Напередодні свята наш кореспондент привідкрила завісу таємниці над донедавна секретним завданням.   Про те, як розгорталася операція під кодовою назвою «Справа пернатих», розповів безпосередній учасник тих подій, ветеран СБУ, колишній посадовець УСБУ в Дніпропетровській області Олександр Богун.  

Ранок вихідного дня в мешканця шахтарського містечка розпочався звично: почав збиратися на базар.

— Купи картоплі, капусти, квасолі, цибулі, вівсяної крупи, олії, борошна, два десятки яєць, — почала загинати пальці дружина. — Запиши, бо забудеш! Ще — масла та цукру. О, ледь не забула! Купи ще два посвідчення гірничого робітника 4 розряду. Чого витріщився? Це для Миколи.