На початку листопада виповнився рік з моменту набрання чинності змін до Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», якими на Омбудсмана було покладено виконання функцій національного превентивного механізму (НПМ). Як зазначається в пояснювальній записці до законопроекту, «…з метою виконання Україною її міжнародних зобов’язань за Факультативним протоколом до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання», ратифікованим нашою державою ще влітку 2006 року. Власне, йшлося про створення незалежного моніторингового органу для інспектування місць несвободи з метою запобігти можливим знущанням над людьми. 
Про становлення і функціонування національного превентивного механізму, здобутки і проблеми на цьому шляху наш кореспондент попросив розповісти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерію ЛУТКОВСЬКУ. 

Ніби й не до свят у нинішні непевні часи, але оминути увагою День Збройних сил України, який відзначається сьогодні, і не привітати всіх, хто служив та служить у війську, було б щонайменше несправедливо. Адже незважаючи на досить коротку офіційну історію української армії, справжній її літопис сягає століть, а бойова звитяга формувалася ще з часів Київської Русі. І сьогодні Збройні сили є одним з головних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, гарантом її суверенітету і незалежності. На превеликий жаль, не всіма  це сприймалося, інакше увага і турбота суспільства про військовиків були б набагато більшими. Принаймні самі собою зрозумілі труднощі військової служби не ускладнювалися б так відчутно численними соціальними проблемами. 

Загальновідомо, що одним із головних критеріїв оцінки демократичності держави,  окрім прав і свобод людини, є також  рівень розвитку місцевого  самоврядування та професійних об’єднань. І коли через цю призму оцінювати нинішній стан українського суспільства, то стає очевидним, що до показника високорозвинених європейських держав нам ще, як кажуть, рости і рости. Бо хоча в цілому процеси децентралізації начебто рухаються, проте не бракує випадків, які свідчать  про намагання загальмувати цей процес. Це яскраво видно на прикладі урізання повноважень та ресурсної бази  органів місцевого самоврядування, про що вже чимало сказано і буде ще не раз повторено в друкованих та електронних ЗМІ експертами  й безпосередньо сільськими й міськими головами.   В цьому ж конкретному випадку йдеться про неоднозначні процеси, які відбуваються в царині професійного самоврядування. Зокрема, такої громадської інституції, як нотаріат. 

У потоці сучасної літератури з його глибинами і мілинами, в якому останні переважають, важко зорієнтуватися масовому читачеві. А тут ще й пресловута глобалізація на голови нашого каламутного суспільства та брак моральних гальм…
З-поміж українських видавництв, які вирізняються тематичним спрямуванням своєї продукції, її глибиною і важливістю для оновлення суспільства — київська «Криниця», хоч вона і не найпотужніша за кількістю видань та їхніми накладами. Далеко за межами України відома її Шевченкіана, грунтовні й популярні видання про обшири вітчизняного образотворчого мистецтва на межі двох тисячоліть, серія інших книжок, яку об’єднує тематика «В обороні роду і держави». 

Уперше на Миколаївщині відбулося широке обговорення питань, пов’язаних з діяльністю новостворених мисливських товариств. Виїзна нарада пройшла в одному з кращих підприємств галузі — Врадіївському мисливсько-рибальському господарстві. Участь у заході взяли близько сотні представників органів місцевого самоврядування, структур обласного управління лісового та мисливського господарства, директорів та мисливствознавців лісогосподарських підприємств області, керівники 43 організацій, яким протягом останнього часу було надано у користування мисливські угіддя. 

Нинішній рік став рекордним для лісівників Житомирщини за обсягами будівництва доріг, яких додалося понад 90 км. Щоб належно оцінити вагомість цієї цифри, не зайве нагадати, що у 2007—2010 роках у лісах прокладали по 5—25 км нових шляхів і лише торік — аж 75,8 км. 

Минулої середи був нарешті дограний матч дванадцятого туру між «Дніпром»  і «Металістом». Нагадаю, що два місяці тому під час зустрічі цих суперників на стадіоні в Дніпропетровську зникло освітлення. Дирекція Прем’єр-ліги вирішила зіграти другий тайм цього поєдинку вже після закінчення осінньої частини чемпіонату.

Бойова нічия — 2:2 — зберегла статус-кво між непримиренними конкурентами. На зимову перерву віце-чемпіон країни пішов третім, випереджаючи найближчого переслідувача лише на одне очко. 

Наприкінці існування Радянського Союзу, ще до початку горбачовської перебудови, вразив фільм Тенгіза Абуладзе «Покаяння». Серед яскравих головних персонажів є у ній і дивний чоловік, який упродовж усього фільму шукає дорогу до храму. А наприкінці на запитання, чи веде ця дорога до храму, вкотре отримує заперечну відповідь. На що відгукується пророче: «Якщо ця дорога до храму не веде — то навіщо вона потрібна?!»

Можна по-різному трактувати образ дороги до Храму в роботі каннського лауреата. На моє глибоке переконання, це норми християнської моралі. 

Затвердити перелік земельних ділянок, які можуть бути відчужені разом з розташованими на них об’єктами нерухомого військового майна, що додається.
Міністерству оборони разом з Державним агентством земельних ресурсів, Державною реєстраційною службою, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними держадміністраціями відповідно до компетенції забезпечити формування земельних ділянок військових містечок, зазначених у переліку, їх державну реєстрацію, державну реєстрацію речових прав на них, провести технічну інвентаризацію та здійснити відповідно до законодавства державну реєстрацію прав власності на об’єкти нерухомого військового майна, які розташовані на земельних ділянках. 

Що таке блокування державних установ, співробітники нашої редакції відчули вчора на власній шкірі. Всі підходи до урядового кварталу, де й розташована редакція, вранці виявилися щільно заблокованими притиснутими один до одного й до стін будинків автобусами, шеренгами міліції та живими ланцюгами мітингувальників. Люди у формі перекрили вулиці Садову, Шовковичну, Липську, Інститутську, прохід із Маріїнського парку на вулицю Грушевського. Натомість протестувальники розмістилися буквально перед служивими, намагаючись перешкодити людям потрапити до державних установ.