Статті

Коли мова заходить про особливості тренерської манери нинішнього керманича київського «Динамо», спеціалісти найчастіше згадують його вміння неординарного мотиватора. Саме завдяки максимальному емоційному настрою володаря «Золотого м’яча» футболісти української збірної свого часу на одному диханні пройшли відбірний турнір до чемпіонату світу-2006 і вже на полях Німеччини пробилися до стадії чвертьфіналу мундіалю. Сказане стосується національної команди, де зібрані найкращі футбольні сили країни. Зовсім інша річ — робота клубного наставника. У цій сфері найвище цінується вміння поставити видовищну гру, яка б приносила турнірний результат. Поки що з цим у динамівському колективі існують певні проблеми. 

Нині на місці зелених галявин працюють екскаватори і бульдозери. Але через 40–50 років схили знову мають зазеленіти, з’явиться також водойма. Це передбачено проектом рекультивації Майдан-Іспаського кар’єру, який днями урочисто відкрили у Вижницькому районі Чернівецької області. Цей кар’єр — найбільше родовище піщано-гравійної суміші в Європі, а можливо, і в світі. На його базі почав працювати відомий у світі виробник будівельних матеріалів — французька транснаціональна компанія «Лафарж», яка реалізує цей проект спільно з Європейським банком реконструкції та розвитку.  

Ім’я і прізвище цього чоловіка молоде покоління вже не знає. Та слід в історії нашої держави залишив, хоч і народився в Болгарії. Доля, яку обрав сам, розпорядилася так, що став першим головою Ради Народних Комісарів України, а потім загинув у сталінських застінках. Християн Раковський народився 13 серпня 1873 року в  м. Котел (Болгарія). У родовому маєтку його батька Георгія Станчева витали дух волелюбності і пам’ять предків, які присвятили себе національному відродженню Болгарії. Серед них був легендарний Георгій Раковський, прізвище якого і взяв його внук Кристьо Станчев. Він не успадкував землеробську і комерційну справу батька, обрав інший шлях. За революційну агітацію був виключений із гімназії. Сімнадцятирічний вольнодумець Християн Раковський емігрував у Женеву, здобув освіту в кращих європейських університетах. 

У  серпні в Національному музеї літератури України зібралися друзі та шанувальники творчості художниці, щоб привітати свою улюблену  мисткиню з цією подією й побачити її нові твори. Захід також відвідав відомий український письменник Євген Сверстюк. Він зазначив, що для нього виставки Любові Міненко — це свято: «Її роботи проникають у глибину віків, їх важко зарахувати до якогось часу. Не можна сказати, що вона втікає від годинникової стрілки, — вона десь поза нею». 

Йду Лисянкою, давнім козацьким містом. Нині це селище міського типу, районний центр. Назустріч — заклопотані люди, поховалися в тінь від спекотного сонця невеликі будинки. Щебечуть зграйки дітей, проїжджають автомобілі. Все, як звичайно. Тільки здається, що он там, де почав розсіюватися пил з-під коліс легковика, промайнули обриси чудернацької будови, схожої на старовинний замок. Промайнули й розтанули. 

Сергій Тулуб належить до того «золотого» відсотка державних діячів, висококваліфікованих менеджерів-управлінців, які є не тільки двигунами прогресу, а й його керманичами. Чотири рази міністр: двічі — вугільної промисловості й двічі — паливно-енергетичного комплексу. Президент Національної енергогенеруючої компанії «Енергоатом». Нині голова Черкаської облдержадміністрації. Людина неординарна, з дуже суперечливими думками про себе. Шахтарі згадують головнокомандувача вугільних фронтів із вдячністю. А «генерали» — по-різному. Одні — із жалем про його відхід, дехто — з радістю. Що тут скажеш: скільки людей, стільки й думок. Але хоч би що казали, а він присвятив вугільній промисловості тридцять років життя. Один з небагатьох, чий талант, досвід і знання часто запобігали масштабним енергетичним небезпекам. Особливо в часи після перебудови. 

Господарі фінального турніру впевнено розпочали перший груповий раунд,  перегравши такого кваліфікованого суперника, як Латвія. Однак  розвинути стартовий успіх на першості Старого Світу їм не вдалося. У матчах проти значно серйозніших конкурентів підопічні Віталія Усенка поступилися спочатку хорватам, а наступного дня — італійцям. Проти балканців знову блискуче зіграв лідер синьо-жовтих Святослав Михайлюк. На його рахунку 33 очки, 9 підбирань, 6 перехоплень. 

Син моєї знайомої народився в Росії. Жив і вчився до 6 класу в Україні — без матері при тітці й бабусі. Мама, втративши роботу кулінара, поїхала в 1990-х на заробітки в Іспанію. Батько безцеремонно на його очах влаштовував особисте життя. Хлопець тринадцятилітнім, вже «важким підлітком», потрапив до матері в Іспанію. Жити і тут продовжував, як на вокзалі… Не склеїлося. 

Цьогорічні абітурієнти — за півкроку до фінішної прямої. Фактично крапку в марафоні очікувань, нервів та сподівань поставить оприлюднення 11 серпня переліку зарахованих у вишах на бюджетну форму навчання. Списки тих, хто навчатиметься за контрактом, опублікують не пізніше 25 серпня. 

Два роки виправних робіт або арешт на півроку загрожують тим роботодавцям, які порушують трудові права вагітних жінок або молодих матерів. Про це повідомила заступник директора департаменту контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість Державної інспекції України з питань праці Олена Коновалова. «Роботодавцям, які порушують трудові права вагітних жінок, загрожує штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів або арешт на півроку. Крім того, за рішенням суду їм може бути винесене покарання у вигляді виправних робіт строком до двох років. Однак цих покарань вони можуть уникнути, якщо виправлять порушення», — передала слова Олени Коновалової прес-служба Міністерства соціальної політики. 

  Пам’ятаю свою першу зустріч із новопризначеним тоді начальником головного управління охорони здоров’я Черкаської облдержадміністрації Володимиром Брожиком. Було це кілька років тому, й розмови про реформування медичної галузі ще тільки починалися. Володимир Леонідович сказав тоді: — Які реформи? Це тільки в пілотних областях, а в нас до них ще далеко… Справді, подумалося тоді, чи варто поспішати, адже щоб усерйоз щось реформувати, потрібно бути до цього готовим. Минув час, і про необхідність докорінних змін у галузі голосно заговорили й на рівні області. На сайті обласного медичного відомства завели навіть спеціальний розділ «Реформування медичної галузі». Щоправда, він почав наповнюватися тільки нещодавно, хоч на всіх зібраннях Володимир Брожик уже давно закликає всіляко роз’яснювати населенню завдання реформи. Погодьтеся, своєрідне розуміння інформування.

Потрощені сидіння, обписані стіни салонів, подряпані, а то й побиті вікна, сміття на підлозі… Така картина доволі часто постає перед пасажирами як комунального, так і приміського транспорту. Скажімо, торік лише Південно-Західній залізниці збитки від поламаного та викраденого внутрішнього салонного обладнання обійшлися в 6,5 мільйона гривень. І така ситуація не виняток, а скоріше правило. 

У тому, що робота правоохоронних органів завжди перебуває під пильним оком громадськості, нічого й говорити. Особливо нині, після відомих і дуже неприємних для цих відомств подій. Зайвий раз це засвідчила чергова відеоконференція в Кабінеті Міністрів із представниками виконавчої влади та громадських організацій чотирьох великих областей, присвячена актуальним питанням діяльності органів внутрішніх справ. У студіях в Одесі, Харкові, Львові та Дніпропетровську основними співрозмовниками заступника міністра внутрішніх справ України Віктора Ратушняка і його колег з центрального апарату МВС стали саме громадські активісти вкупі з журналістами.  

Наприкінці цього літа центр європейського баскетболу перемістився на береги Дніпра. 16 найсильніших збірних на чолі з чинним володарем почесного титулу командою Туреччини, 11 спекотних серпневих днів, 72 захопливих матчі — такий вигляд має формат чемпіонату Європи-2013 серед юнацьких команд, який розпочався в київському Палаці спорту. В урочистостях, присвячених важливій спортивній події, взяли участь віце-прем’єр-міністр України Олександр Вілкул, представник ФІБА Європа, головний комісар турніру Реувен Віровнік, президент Федерації баскетболу  Олександр Волков, міністр молоді та спорту Равіль Сафіуллін, директор турніру Маркіян Лубківський.

Якраз три роки тому розпочався перший в Україні суд на людиною, яка публічно висловила сумнів у тому, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу. «Відзначився» житель Донецької області — редактор тутешньої районної газети, який у своїй публікації висловив власне бачення тих подій. У відповідь його опонент — представник однієї з політичних партій звернувся до суду з вимогою визнати статтю протиправними діями, які, на його думку, є відвертим знущанням та наругою над пам’яттю про жертв Голодомору. Згаданий судовий процес справді був найпершим, хоча фактів цинізму та блюзнірства стосовно голодних років у регіоні не бракувало й до того. Приміром, у День всеукраїнської скорботи, якраз саме у той час, коли по всій державі була оголошена хвилина мовчання, а на підвіконнях запалювали свічки пам’яті, донецький телеканал взявся демонструвати художній фільм … «Веселі хлоп’ята». 

Недавнє об’єднання податкової та митної служб у новоствореному відомстві — Міністерстві доходів і зборів України має стати сигналом для розвитку бізнесу та поштовхом до оздоровлення державної економіки. Це   один із важелів, застосування якого дасть змогу здійснити нові якісні перетворення в державі.   На цю та інші податкові теми кореспондент «УК» бесідує з начальником ГУ Міндоходів у Сумській області Олександром СЕМЧЕНКОМ.  

У  середині сумнозвісних 90-х років минулого століття темною донецькою вулицею дибуляв пізній перехожий. Аж раптом йому назустріч двоє типів, які навіть не стали морочитися із прелюдією на кшталт «Цигарку маєш?» Гаспиди відразу поставили питання руба: «Гаманець чи життя?» Перехожий не роздумував: «Звичайно, життя!» Поспіхом поліз у сумку і дістав звідти… місцеву газету «Життя»: «Беріть — свіжа. І, звичайно, з малюнками Капусти». А поки лиходії, присвічуючи сірниками, розглядали карикатури відомого художника, дядько чкурнув у темряву. Втім, за ним ніхто й не думав гнатися, бо в цей час було не до цього…  

Ім’я Віри Холодної відоме практично кожному українцеві чи росіянину. При цьому навряд чи більшість із них назве якийсь фільм за її участі. Нині, на жаль, таких стрічок залишилося тільки п’ять. Одна з причин цього зрозуміла: радянські люди виховувалися в дусі одвертої зневаги до всього, що відбувалося до вікопомного 1917 року. А тодішня «кіношка» взагалі викликала презирство як щось допотопне. Віра Холодна міцно пов’язана з тією «допотопністю». Ніц, все це нам точно не потрібне... Традиція ставитись саме так до раннього російського (а з ним і українського, якого лишилося ще менше) кіно напрочуд стійка. 

У далекому 1993-му річна інфляція в нашій державі зашкалювала. Люди місяцями не отримували заробітної плати. Але тодішній представник Президента України у Волинській області Борис Клімчук вважав, що підтримка культури саме в такий важкий час покаже: «Українська держава постала, будується і рано чи пізно таки знайде своє гідне місце у сім’ї європейських народів». Тож кошти на достойну експозиційну площу для сотень зібраних у попередні роки сакральних шедеврів знайшлися. Тепер збірка музею налічує понад три тисячі експонатів. Значна частина їх з’явилася завдяки рятувальним експедиціям, організованим основоположником української мистецтвознавчої науки Павлом Жовтовським. У 1980–1985 роках він працював науковим консультантом експедицій Волинського краєзнавчого музею з виявлення, обліку і збору цінних історичних і мистецьких пам’яток. Тоді від нищення і розкрадання в державному Музейному фонді було врятовано понад тисячу предметів українського сакрального мистецтва XVI–XIX століть. 

Ім’я Ананія Волинця мало відоме широкому загалу. Навіть на Вінниччині, звідки він родом, далеко не кожний скаже, ким він був, за що воював. Та свого часу його добре знали як одного з найвизначніших керівників національно-визвольної боротьби на Поділлі періоду 1918–1920 років. Про командира Гайсинського полку Армії УНР та Гайсинсько-Брацлавської повстанської бригади, подільського отамана і громадського діяча Ананія Волинця розмовляємо з кандидатом історичних наук Костянтином  ЗАВАЛЬНЮКОМ.