За свою вікову історію існування він став найбільш упізнаваним у світі  об’єктом Криму. А місцеві жителі вважають цю пам’ятку візитівкою півострова. Воно й зрозуміло, адже цей мініатюрний замок, який комфортно розташувався на прямовисній 40-метровій скелі, як магнітом манить до себе численних відвідувачів. Сюди хочеться повертатися ще й ще, аби відчути себе між небом і землею і забути про будь-які проблеми.  

Напередодні відкриття в Донецьку чергового міжнародного інвестиційного саміту від пересічних жителів міста довелося почути конкретну і трохи емоційну пропозицію щодо пошуку та залучення інвестицій. Мовляв, якби всі кошти, витрачені останніми роками на організацію і проведення цих багатолюдних зібрань, спрямувати на розвиток економіки краю, це і було б найкращим капіталовкладенням… 

Бідність визнана дискримінацією і порушує права людини. Сумна статистика доводить, що вона губить більше життів, ніж війни чи стихійні лиха. Ті, хто перебуває за межею бідності, щодня стикаються з проблемами нестачі продовольства, житла, не отримують медичного обслуговування, освіти, мають надважкі умови праці. 

від 8 жовтня 2012 р. № 749-р 

Про відпустку Прем’єр-міністра України

У всьому світі зірки є трендсеттерами, простіше кажучи, прикладом для наслідування для звичайних громадян у питаннях фінансової дисципліни. І як показало перше півріччя, українські селебрітіс стали більш сумліними у сплаті податків. 
— Якщо торік сумарні офіційні гонорари поп-зірок становили 4,6 млн грн і в бюджет було перераховано 646 тис. грн податку на доходи фізосіб, то лише за І півріччя 2012-го зірки задекларували 91 млн грн заробітку та сплатили до держскарбниці 2,4 млн грн, — повідомив під час брифінгу  директор департаменту оподаткування фізичних осіб Державної податкової служби (ДПСУ) Вячеслав Бусарєв. 

Корецький район на Рівненщині став депресивним, здається, волею долі. Не вина його жителів, що не розмістили тут ще з радянських часів жодних виробництв, окрім невеликого хлібозаводу. І до числа чорнобильських не потрапив. Хоча шість таких районів області ось уже чверть століття розвиваються за принципом «Немає злого, щоб на добре не вийшло». Їхнім головним інвестором, звісно, виступає держава, зводячи об’єкти за «чорнобильські» кошти.  

Мабуть, немає такої  дорослої людини, яка б не переглянула в дитинстві мультфільми Черкаського «Острів Скарбів» чи «Пригоди капітана Врунгеля». Перед зустріччю з Давидом Яновичем пригадую найкоротший анекдот від нього: «Бац… і 80 років!» І девіз: «Жити — це не вчора і не завтра, а зараз, цієї миті».
Перед розмовою з ним я поділився намірами редакції підкріпити інтерв’ю ексклюзивними фото його 81-річної історії, але не врахував, яке лихоліття випало на часи змужніння знаного мультиплікатора та епікурейця.   

Від гіпертонії страждає кожен четвертий українець, адже кількість хворих у країні становить майже дванадцять мільйонів. Лише в Черкаській області їх близько триста тисяч. Щомісяця кожен із них витрачає на медикаменти понад сотню гривень. З 1 червня і до кінця року в Україні здійснюється пілотний проект з державного регулювання цін на ліки для людей з гіпертонічною хворобою. Він передбачає встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін, відпрацювання протоколів лікування, роз’яснювальну роботу з лікарями, які виписують рецепти, а також відпрацювання механізму часткового відшкодування вартості лікарських засобів. 

Прошу надати мені роз’яснення у зв’язку із прийняттям Закону «Про державну службу». Певно, ця інформація буде цікава багатьом читачам.
Як я знаю, відповідно до ст. 49 Закону «Про державну службу», що був прийнятий 17.11.2011 року та набирає чинності з 01.01.2013 року, на одержання пенсії за віком державного службовця мають право чоловіки, які досягли 62 років, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 

Створений 1901 р. талантом архітектора Володимира Ніколаєва, маєток на вулиці Шовковичній став архітектурною окрасою Києва й отримав ніжну назву Шоколадний будинок за характерний колір, який справді нагадує шоколад.
Господар будинку Семен Могильовцев бачив його як місце для зустрічей та спілкування друзів, однодумців. Утім, історія Шоколадного будинку, як і багатьох інших архітектурних цінностей України, може здатися досить неочікуваною.