Віднедавна засоби масової інформації поширюють повідомлення про шведську політичну активістку Грету Тунберг, яка виступає за збереження довкілля і закликає людство вжити заходів, щоб зупинити глобальне потепління й запобігти кліматичній кризі. Питання, які вона порушує, надактуальні. Але не до кінця обґрунтовані, і вирішення їх так, як вона пропонує, може призвести до неприємних наслідків. Зокрема для мене неприйнятний заклик: відмовимося від м’яса — більше вегетаріанців — менше корів — менше метану в атмосфері. І ось чому.

Рух за припинення використання пластикових пакетів нині активно шириться світом. І хоч України він досягнув з деяким запізненням, то тут, то там з’являються відповідні ініціативи заміни поліетиленової тари. Верховна Рада недавно підтримала заборону пластикових пакетів. Нині відповідний закон готують до другого читання. Як альтернативу чимало активістів пропонують торговельним підприємствам та домогосподаркам торбинки багаторазового використання.

Борис Лятошинський, 125-річчя з дня народження якого музична спільнота відзначала у січні, — один з наймасштабніших українських композиторів ХХ ст. Його активна праця — створення музики та педагогічна діяльність у Київській консерваторії — тривала майже пів століття.

«Я звичайний поет, — заявляє він, — не долучений до творення правових указів та рішень. Використовую те, що в мене від Бога. Гадаю, моя пісня, мій віршований рядок теж можуть огорнути людей пломенем єднання в українському дусі».

Авакін Дмитро Володимирович, народився 21 жовтня 1984 року в місті Харкові, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, фізична особа — підприємець, безпартійний, проживає в місті Харкові, судимість відсутня, самовисування.
Агеєва Євгенія Вікторівна, народилася 5 листопада 1968 року в місті Києві, громадянка України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта середня спеціальна, тимчасово не працює, безпартійнa, проживає в місті Києві, судимість відсутня, самовисування…

Можна по-різному ставитися до подій, які відбувалися в четвер, коли українців евакуйовували з ураженого коронавірусом Китаю. Але головний підсумок, як на мене, той, що причетні до розбірок українці не склали тесту на зріле громадянське суспільство.

Президент України

призначив:

звільнив:

Рідна мова для кожного з нас — наче вода, повітря. Це духовний простір, у якому почуваємося зручно й затишно. У рідній мові — пам’ять минулого, пошана батьків та естафета прийдешніх поколінь. Забуття рідної мови прирікає на втрату зв’язку з минулим, усього набутого попередніми поколіннями.

Учорашній круглий стіл «Крим: шість років потому. Шляхи та механізми деокупації півострова», який відбувся у столиці, розпочався з ушанування хвилиною мовчання пам’яті Героїв Небесної Сотні, які загинули за незалежність України 20 лютого 2014 року. Цей день закарбувався в історії нашої держави не лише цією трагедією. 20 лютого 2014-го — початок збройної агресії Російської Федерації проти України.

20 лютого у медичний центр внутрішніх військ МВСУ «Нові Санжари» неподалік Полтави привезли для проходження двотижневого карантину евакуйованих з китайського міста Уханя українців, літак з якими прибув до Харкова.