Чи знаєте, що ведмеді… вміють саджати дерева? Маячня, скажете? Анітрохи! У шкільному підручнику з математики за 2 клас умова задачі переконує: «Ведмедик посадив першого дня 4 дерева, а другого — ще 6». Звісно, другокласник повинен полічити, скільки всього рослин посадила тварина. А ще у семирічному віці треба розуміти, як перемотують сувої тканин, замішують будівельну суміш, що робити з центнерами пшениці тощо. Такі задачі, відірвані від життя, чи не щодня доводиться розв’язувати українським школярам з 1 класу.

Шкільні програми досі перевантажені термінами, визначеннями, не зрозумілими маленьким школярам. А ще цілим возом зайвої інформації, неточностей, повторів. Щоб нарешті поліпшити ситуацію, у Міністерстві освіти і науки вирішили змінити шкільні програми з усіх предметів й під час літніх канікул винесли їх на розсуд громадськості. Батьки й учителі найменших учнів поділилися з «УК», що саме потрібно першочергово змінити. 

У Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» відкрилася виставка «Масовий голод 1946—1947 років у радянській Україні», присвячена трагічній даті в історії України. Після її презентації відбувся «круглий стіл» за участі провідних науковців академічних інститутів, музейників та архівістів, яких об’єднує дослідження історії голодоморів в Україні. «Урядовий кур’єр» поцікавився останніми висновками науковців, записами спогадів про ті події, напрацюваннями співробітників музеїв та архівів, виданнями з цією тематикою. 

Розірвані антитерористичною операцією зв’язки позначилися й на системі надання медичної допомоги в Луганській області. Багато сіл та селищ опинилися за кілька кілометрів від лінії фронту, зате на великій відстані від лікарень. Тож тут із нетерпінням чекають на білий мікроавтобус з емблемою МDМ. Сьогодні його з раннього ранку чекають у гірницькому селищі Тошківка-1. Поголос уже поширив повідомлення про те, що лікарі з міжнародної організації надають всебічну допомогу, тож до Тошківки їдуть жителі принаймні шести навколишніх сіл. Одна з мобільних бригад «Лікарів світу» регулярно приїздить до Мирної Долини, а також до Врубівки, Новоіванівки, Оріхового та Підлісного. І так по колу. Їхнім жителям, на жаль, допомоги більше ніде шукати. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Нагорода за порятунок країни

Броня міцна, якщо маршали не дурні

Велика брехня великої війни 

«Мамо, я прочитала її за день. Усю. Не могла зупинитися», — видихнула мені в слухавку 14-річна донька. Ішлося про 240-сторінкову «Таємниці катакомб» найвідомішого нині норвезького письменника Тома Егеланна, надруковану у «Видавництві Старого Лева». Книжками цього видавництва наша родина зачитується вже багато років, і коли бачу їхній стенд на книжкових виставках, тепло й приємно так, ніби зустріла давнього друга.  

У будинку в київському Голосієві Максим Рильський мешкав останні 14 років свого життя — із 1951-го по 1964 роки. Відомо, що ідея заснувати тут музей належить відомому мистецтвознавцю і близькому другу класика Олександрові Дейчу. Її підтримала очолювана Олесем Гончарем Спілка письменників України, а сини поета Богдан і Георгій передали державі в дар садибу батька.

Однак партійна влада республіки всіляко зволікала з ухваленням відповідної постанови. Тож Олександр Дейч організував розголос цієї ініціативи, заручившись підтримкою московських діячів культури — відомих поетів М. Ісаковського, О. Твардовського, М. Тихонова, оперного співака І. Козловського.  

Фестиваль культури «Українська весна» відбувся вдев’яте. Тривав він не лише в адміністративному центрі Великопольського воєводства. Заходи відбувалися в містах Лешно, Гнєзно, Понєц, Бояново, у гмінах Червонак, Пакослав. Виступали митці з Києва, Харкова, Тернополя, Чернівців, Рівного, інших наших міст.

Фестиваль започаткував нині світлої пам’яті Лукаш Горовський. У 1990-х роках у його фермерському господарстві з’явилися заробітчани з України й просили роботи. Працевлаштував. Згодом отримав запрошення відсвяткувати разом з ними Різдво в їхньому селі Цигани, що на Тернопіллі. Побачивши українське життя на власні очі, почав допомагати спочатку Циганам, а згодом і Борщівському району. 

Трагічна сторінка нашої історії припадає на 13 червня. Нинішнього року виповнюється 75 річниця однієї з наймасовіших депортацій цивільного населення з території Північної Буковини та Бессарабії. За інформацією чернівецьких науковців масштабна «операція» депортації «ворогів народу» обговорювалася 8 червня 1941 року на об'єднаному засіданні бюро Чернівецького обкому КП(б)У та облвиконкому. Відтак у ніч з 12 на 13 червня вивезено 2279 сімей (7720 осіб). 

Одразу дві творчі організації — Національна спілка художників та Національна академія мистецтв — висунули народного художника України Михайла Гуйду на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року за напрямом «Образотворче мистецтво». 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Український творець радянських турбобурів

Сталінська розправа із греко-католиками

Крила любові великого майстра