Відкриття рентгенівських променів зробило справжню революцію в діагностиці хвороб. Лікарі нарешті отримали змогу побачити зображення внутрішніх органів, кісток без хірургічного втручання. Але цей метод діагностики нині застарів, до того ж він має низку недоліків. Часто на рентгенівському знімку зображення одних внутрішніх органів накладаються на зображення інших. У результаті тільки досвідчений рентгенолог може правильно встановити діагноз, а нерідко це не під силу навіть медичним світилам. Крім того, через особливості обстеження на рентгенограмі не видно новоутворень — таких, як поліпи, грижі чи запалення. Ці недоліки рентгену спонукали вчених до розроблення нових видів діагностики, серед яких особливе місце займають КТ (комп’ютерна томографія) та МРТ (магнітно-резонансна томографія.

Серед багатьох напрямів міжнародного співробітництва Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини академічна мобільність викладачів та студентів набула особливої актуальності. Можливість навчатися, викладати, стажуватися, вести наукову діяльність в іншому навчальному закладі чи науковій установі на території країни або за її межами без відрахування з основного місця навчання (роботи) дає чимало переваг. Зокрема академічна мобільність збільшує шанси людини на професійну самореалізацію, підвищує якість трудових ресурсів національної економіки. Вона стає гідною відповіддю систем освіти на виклики глобального освітнього простору. Обмін кращими вітчизняними та зарубіжними досягненнями у галузях науки, освіти та інновацій дає змогу в безпосередньому контакті із зарубіжними колегами визначати подальші перспективи співробітництва і євроінтеграції. Зумовлено це як загальнодержавними стандартами наукової та освітньої діяльності, так і особистими професійними й навчальними інтересами та потребами університетської спільноти. 

Сучасний молодий композитор Анжела Ярмолюк стрімко і впевнено з’явилася в мистецькому середовищі. Її пісні, наповнені патріотизмом і любов’ю до України, відразу стали популярними. Їх замовляють у радіоефірах, вони звучать зі сцени Палацу культури «Україна» і на передовій для воїнів АТО. Торік Указом Президента України Анжелі Ярмолюк присвоєно звання «Заслужений діяч мистецтв України».  

Майбутні абітурієнти вже отримали атестати зрілості й саме перебувають у повній навчальній готовності. Хоч складання ЗНО з основних предметів за плечима, у більшості вступників попереду тестування з іноземних мов чи природничих дисциплін. А ось на дев’ятикласників у професійно-технічних закладах чекають вступні випробування. 

Команда одного з найбільших і найавторитетніших фестивалів в Україні зробила неможливе: в нинішній ситуації зібрала в Херсоні 29 театрів із шести країн світу, які за дев’ять днів показали 32 вистави різних жанрів, стилів і напрямів. Окрім вистав у сквері, що поблизу Музично-драматичного театру ім. Куліша — організатора фестивалю, активно працювала Green zone, де проводили майстер-класи, музичні вечори, читали п’єси, презентували книжки українських драматургів, зустрічі з учасниками фестивалю.

«Мельпомену Таврії» відкрив столичний Національний театр ім. І. Франка виставою із символічною для фестивалю назвою «Зірка, або Інтоксикація театром» британського драматурга Ноеля Кауарда із Поліною Лазовою і Богданом Бенюком у головних ролях. П’єса-шарж іронічно відкрила глядачам театральні лаштунки зі стосунками та рефлексіями як зірок, так і їхнього оточення. А Національний театр ім. Лесі Українки, навпаки, показав свою виставу в останній фестивальний день. Трагікомедія «Дрібниці життя» за оповіданнями Чехова сприймається як актуальний заклик: будьте толерантні, уважні до ближніх, бо саме дрібниці можуть ускладнити наше життя. 

Хай на кілька днів, але колишній княжий град Чернігів набув статусу столиці документального кіно. Достовірні кадри сучасної історії — це неоціненний подарунок нащадкам. Адже оцінка того, що відбувається нині, часто скидається на розмову бджоли і мухи: перша бачить лише прекрасні квіти, друга — гидкі смітники. Щоб збагнути, хто з них правий і який світ насправді, потрібно роздивитися його власними очима. Що й робили і шанувальники кіно, і поважне журі в складі відомих і в Україні, і за її межами митців Богдана Бенюка, Михайла Іллєнка та Сергія Маслобойщикова на чолі з польським гуру кіно, лауреатом головного призу Венеціанського кінофестивалю «Золотий лев» Кшиштофом Зануссі. 

Коли майже 65 років тому в родині Мансура й Хатідже Мустафаєвих народився син Фемій, батьки й гадки не мали, що в майбутньому він стане гордістю української оперної і пісенної сцени. Бо хіба можливим було це в умовах Ферганської долини, в маленькому радгоспі-поселенні? Тільки й перспективи, що продовжувати вести батьківську хліборобську борозну за тисячі кілометрів від рідної землі, з якої їх, кримських татар, депортували в сумнозвісному 1944-му.

Багато разів зустрічаючись зі співаком, не перестаю дивуватися його по-особливому світлій одухотвореності, шанобливому ставленню до співрозмовників. А коли виходить на сцену, стає немов розкриленим перед світом, даруючи слухачам неповторний тембр голосу. Сьогодні Фемій МУСТАФАЄВ — гість «УК». 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Істинно український художник

Нові «бабки» на старих речах

Відвертість несамовитого 

Напівпорожні або майже порожні класи до вересня мають зникнути з українських шкіл. У педагогів та громад залишається кілька місяців, щоб провести так звану оптимізацію. Департамент освіти і науки Луганської облдержадміністрації оголосив конкурс, виробив рекомендації. Але свої пропозиції дали тільки три території з 12 — Троїцький, Станично-Луганський і Сватівський райони, хоч ставку насамперед робили на об’єднані територіальні громади, яких в області поки що дві: Новопсковська та Білокуракинська. Але від них ініціативи не було. І якщо в Білокуракинській обговорюють створення трьох опорних шкіл, то в Новопсковській навіть нічого не планують. Хоч тут до місцевої селищної ради приєдналася Осиновська сільська рада, на території якої розташовані п’ять населених пунктів і село Макартетине, де у школі лише 15 учнів. 

Стан освітянської галузі визначається передовсім тим, як до неї ставиться держава і суспільство. Як відомо, Польщу агресивне оточення розривало на шматки тричі. І щоразу її народ знаходив у собі сили, щоб відродити державу. Відбувалося це передовсім завдяки шкільництву: рівень мобілізації суспільства залежить від поширення в ньому постулатів національної історіографії, а цьому слугує освіта. Якби не існувало польської історіографії XIX — початку XX ст., не йшлося б і про відновлення польської державності у 1918 році. Тож не дивно, що президент Польщі Пілсудський не підписував жодного указу, не заручившись підтримкою ректорів вишів та провідних ксьондзів. Отто фон Бісмарк свого часу зазначив, що для побудови держави найважливіші не сила зброї й військо, а шкільний учитель.