Жителям гетьманської столиці — міста Батурина  не звикати до нових облич. Особливо влітку, коли тут і археологічні експедиції, і туристів нескінченний потік. Та юні учасники  III фінального етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») прийшли з музикою і продемонстрували такий карбований крок, що всі очевидці потягнулися слідом — просто на Майдан Гетьманської Слави. Увічнені у скульптурній групі Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик та Кирило Розумовський споглядали на таких красивих і таких звитяжних соколят, які завітали до них у гості. Ну як не пишатися цими юнаками і дівчатами, які виявилися найкращими у перших етапах військово-патріотичної гри і вибороли право на участь у фіналі. Вони — справжні джури, адже у козацькі часи саме так називали юнаків, котрі готувалися захищати рідну землю. Саме козацький вишкіл надавав їм вправності, а військове мистецтво козаків завжди було на висоті. Нині, коли Україна бореться з агресором, особливо важливо дотримуватися дідівських звитяжних традицій. І 250 юних соколят 14—16-ти років продемонстрували, що вони гідні нащадки козацького роду. Крім того, дівчата ні в чому не поступалися перед хлопцями і показали себе справжніми бідовими козачками. 

Нині на шкільних базарах і в магазинах дитячого одягу справжній ажіотаж. Батьки повертаються з літніх відпусток й одразу поспішають зібрати дітей до школи — День знань не за горами.

А з огляду на ситуацію в державі дедалі більше українців свідомо підтримують вітчизняну економіку, тому навіть при виборі шкільної форми надають перевагу товарам українських виробників. Тож «УК» з’ясував, де краще придбати якісний зручний одяг для свого школяра та як принагідно зекономити. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Відвертість ката

Іноземець російської літератури

Пирятинський петрограф 

Оксана Чепелик у своїй творчості уособлює критично налаштованого соціального митця. Вона пройшла шлях від провокаційного відео до художнього і документального кіно, від арт-моди до інсталяції та перформенсу. Сам Пако Рабанн відзначив авангардизм її моделей, начебто зітканих з ефіру, на ризькій «Асамблеї неприборканої моди — 94». П’єр Карден запросив її з виставкою до Франції. Метр світової моди відзначив: «Образи паризької виставки Оксани Чепелик є тим простором, тим культурним перехрестям Схід—Захід, де взаємодіють жанри, стилі, бачення. Це прояв сучасної геоестетики». Ми говоримо з Оксаною про її багатогранну творчість та її бачення сьогодення. 

За історію незалежної України, на жаль, так і не вдалося здійснити реформи в медицині. Для успіху головне — наступність. Реформи в західних країнах тому і були успішними, що кожна нова влада продовжувала і розвивала політику попередників. Щоб пробити нині бюрократичне середовище, необхідно модернізувати систему, тож іншого шляху, крім реформування, в України немає. 

Від тих жахливих подій, які насичені найсильнішими емоціями не тільки для їхніх учасників, а й для усіх українців, минув рік. Хтось ледве пережив те, що тоді випало на його долю. Хтось і досі має незагоєну рану в серці від втрати найближчої людини. А хтось на собі відчув смертельний подих війни, навіть якщо і не опинився в сумнозвісному котлі тими розпеченими сонцем днями. Усім нам залишилися на вічну пам’ять лише миті, зупинені у світлинах, від яких не можна відвести погляд. Бо в них — і втома, і біль, і жах, й… остання в житті посмішка. 

«Дорогий солдате, дякую за Перемогу. Куди ти пішов? У рай? Вертайся! У нас тут країну відбирають! Ти тоді переміг і зараз переможеш». Цей щемний лист написав п’ятикласник однієї з київських шкіл, а прочитати його може вся країна на виставці «Родинна пам’ять про війну: Збережено». 

Український глядач більше не хоче дивитися серіали про російських ментів. Але порушити питання, що вітчизняний кіноринок може запропонувати натомість і чи відповідатиме це очікуванням глядачів, зважилася поки що ініціативна група КіноКраїна, яка організувала публічну дискусію «Створення соціального оптимізму. Які цінності потрібно закладати у фільми й серіали, що знімаються в Україні сьогодні». У дискусії взяли участь представники Держкіно, громадських організацій, провідних телекіновиробників.

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Як Росія Ригу визволяла

Українська мати польської «Солідарності»

Від лінії Керзона — до торгу Україною

Ми ніколи не думали, що Вона так передчасно піде від нас. Її старші сестри відійшли у небуття далеко за свої 80, тож і сподівалися, що наша матуся, баба Аня, дочекається ще й правнуків. Та не сталося як гадалося. Відійшла в інший світ несподівано. Вранці, тихо, мужньо. І вдома. Як того і бажала. Останнім часом не хотіла навіть чути про якісь лікарні чи санаторії. Від регулярних диспансеризацій у «нашій» поліклініці категорично відмовилася вже давно, після того, як несподівано потрапила на операційний стіл Інституту ендокринології. «У вас четверта стадія пухлини щитовидної залози, — обурювався відомий науковець. — Як же ви довели себе до такого стану? Куди дивилися ваші дільничні ендокринолог і терапевт?!»