Гуманітарна політика

  • «ЦеГлина» дотримується формату

    Фестиваль «ЦеГлина» відбувається уже втретє, і щоразу зі світлою метою — сприяння розвитку професійної кераміки в нашій країні, створення майданчика для показу творів молодих і вже відомих керамістів, адже в Україні немає масштабних фестивалів або виставок такого профілю. Цього року «ЦеГлина» представляє роботи 45 художників із різних регіонів, твори яких не спопелилися під пильним поглядом експертної групи. 

  • Гаряче літо холодної війни

    ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

    Союз тризуба і польського орла

    Міфи білого сонця пустелі

    Навчив Європу пити каву 

     

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    «Джура» проходить на ура!

    Жителям гетьманської столиці — міста Батурина  не звикати до нових облич. Особливо влітку, коли тут і археологічні експедиції, і туристів нескінченний потік. Та юні учасники  III фінального етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») прийшли з музикою і продемонстрували такий карбований крок, що всі очевидці потягнулися слідом — просто на Майдан Гетьманської Слави. Увічнені у скульптурній групі Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик та Кирило Розумовський споглядали на таких красивих і таких звитяжних соколят, які завітали до них у гості. Ну як не пишатися цими юнаками і дівчатами, які виявилися найкращими у перших етапах військово-патріотичної гри і вибороли право на участь у фіналі. Вони — справжні джури, адже у козацькі часи саме так називали юнаків, котрі готувалися захищати рідну землю. Саме козацький вишкіл надавав їм вправності, а військове мистецтво козаків завжди було на висоті. Нині, коли Україна бореться з агресором, особливо важливо дотримуватися дідівських звитяжних традицій. І 250 юних соколят 14—16-ти років продемонстрували, що вони гідні нащадки козацького роду. Крім того, дівчата ні в чому не поступалися перед хлопцями і показали себе справжніми бідовими козачками. 

  • Інна КОВАЛІВ

    До школи — в українському

    Нині на шкільних базарах і в магазинах дитячого одягу справжній ажіотаж. Батьки повертаються з літніх відпусток й одразу поспішають зібрати дітей до школи — День знань не за горами.

    А з огляду на ситуацію в державі дедалі більше українців свідомо підтримують вітчизняну економіку, тому навіть при виборі шкільної форми надають перевагу товарам українських виробників. Тож «УК» з’ясував, де краще придбати якісний зручний одяг для свого школяра та як принагідно зекономити. 

  • Духовний храм України

    ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

    Відвертість ката

    Іноземець російської літератури

    Пирятинський петрограф 

  • Художник і режисер Оксана Чепелик: «Моїми нетворами стали креслення і графіка протезів — вони індивідуальні, як справжній художній твір»

    Оксана Чепелик у своїй творчості уособлює критично налаштованого соціального митця. Вона пройшла шлях від провокаційного відео до художнього і документального кіно, від арт-моди до інсталяції та перформенсу. Сам Пако Рабанн відзначив авангардизм її моделей, начебто зітканих з ефіру, на ризькій «Асамблеї неприборканої моди — 94». П’єр Карден запросив її з виставкою до Франції. Метр світової моди відзначив: «Образи паризької виставки Оксани Чепелик є тим простором, тим культурним перехрестям Схід—Захід, де взаємодіють жанри, стилі, бачення. Це прояв сучасної геоестетики». Ми говоримо з Оксаною про її багатогранну творчість та її бачення сьогодення. 

  • Децентралізація в медицині: засіб чи панацея?

    За історію незалежної України, на жаль, так і не вдалося здійснити реформи в медицині. Для успіху головне — наступність. Реформи в західних країнах тому і були успішними, що кожна нова влада продовжувала і розвивала політику попередників. Щоб пробити нині бюрократичне середовище, необхідно модернізувати систему, тож іншого шляху, крім реформування, в України немає. 

  • Іловайськ. Рік потому (фотовиставка)

    Від тих жахливих подій, які насичені найсильнішими емоціями не тільки для їхніх учасників, а й для усіх українців, минув рік. Хтось ледве пережив те, що тоді випало на його долю. Хтось і досі має незагоєну рану в серці від втрати найближчої людини. А хтось на собі відчув смертельний подих війни, навіть якщо і не опинився в сумнозвісному котлі тими розпеченими сонцем днями. Усім нам залишилися на вічну пам’ять лише миті, зупинені у світлинах, від яких не можна відвести погляд. Бо в них — і втома, і біль, і жах, й… остання в житті посмішка. 

  • Від смерті вберегла грудочка рідної землі

    «Дорогий солдате, дякую за Перемогу. Куди ти пішов? У рай? Вертайся! У нас тут країну відбирають! Ти тоді переміг і зараз переможеш». Цей щемний лист написав п’ятикласник однієї з київських шкіл, а прочитати його може вся країна на виставці «Родинна пам’ять про війну: Збережено». 

     

  • Наталія ДОЛИНА

    Які фільми хочуть дивитися українці

    Український глядач більше не хоче дивитися серіали про російських ментів. Але порушити питання, що вітчизняний кіноринок може запропонувати натомість і чи відповідатиме це очікуванням глядачів, зважилася поки що ініціативна група КіноКраїна, яка організувала публічну дискусію «Створення соціального оптимізму. Які цінності потрібно закладати у фільми й серіали, що знімаються в Україні сьогодні». У дискусії взяли участь представники Держкіно, громадських організацій, провідних телекіновиробників.