Антін Мухарський належить до тих людей, які в одне життя вміщають кілька іпостасей. Він впізнавана творча особистість і одночасно менеджер у галузі культури, успішний бізнесмен. Як він ще себе проявить?  Антін запевняє, що ніколи не буде чиновником. Він розпочинав творчу біографію як актор. Тому перші запитання саме про це. 

Черкаський медичний коледж відомий тим, що швидко  реагує на запити суспільства і потреби галузі. Він не відступає від традицій і нині, запропонувавши відновити підготовку фахівців з лікувальної справи для потреб Збройних сил України та інших силових структур. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Нелітературна історія  великої ганьби

«Почуваюсь українцем»

Сильних не судять? 

В Анатолія Авдієвського особлива доля: він охоронець пісні, в якій закодована найвища моральність та духовність. Майже піввіку знаний маестро керує Національним заслуженим академічним українським народним хором імені Г. Верьовки. До речі, його засновано 1943 року, в час страшної війни, щоб піднімати дух народу.

Не думав не гадав Анатолій Тимофійович, що, як і його попередникові Григорієві Верьовці, йому випаде працювати в умовах, коли в країні тривають воєнні дії. В цей нелегкий для нашого народу час артисти хору вже виступили на сценах Одеси, Херсона, Запоріжжя, Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Харкова, Сум, Житомира, Вінниці, Кіровограда. Попереду нові міста, зокрема й прифронтові. Та хористам не звикати. Торік у травні славетний колектив виступав в Ізюмі на Харківщині, а за 50 кілометрів, у Слов’янську на Донеччині, тривали воєнні дії.

Уявіть: у родину інтелігентних бюргерів заявляється Жінка, закутана в чорне, і владним голосом нагадує Чоловікові, що 24 роки тому, коли їй було 17, а йому 20, він обіцяв любити її вічно. Отож «негайно йди зі мною». І жодного натяку ні в драматурга, ні в режисера, що вона з божевільні (якщо, звісно, не вважати таке домагання любові божевіллям). А у Чоловіка є Дружина і 20-річний Син, який має хобі — жбурляти разом зі своєю 17-річною Подружкою камінням у жінок, що виходять із його дому. 

Із січня департаменти соцзахисту населення облдержадміністрацій протягом кількох місяців проводитимуть конкурсні торги на закупівлю послуг з безплатного харчування для дітей у навчальних закладах, розташованих на територіях радіоактивного забруднення. Тож тимчасово — у січні, лютому й березні 2015 року — діти-чорнобильці не отримуватимуть обідів у школах.

Скасування обов’язкового вивчення деяких гуманітарних дисциплін у вишах спричинило в суспільстві такий резонанс, що цю проблему днями обговорювали в Будинку уряду представники університетів, наукових установ НАН, громадськості за участю віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка та міністра освіти Сергія Квіта. За результатами дискусії ухваленонизку принципових рішень. 

У соцмережевому ажіотажі, який спричинило скасування обов’язкового вивчення бакалаврами історії України, філософії, іноземної мови та ще кількох дисциплін, — претензії до профільного міністерства, які часом трансформуються в панічні зойки на кшталт «Філософію виганяють з вишів». Насправді скасування відповідного наказу МОН від 2009 року — не забаганка нинішніх очільників відомства. Цього вимагає новий закон про вищу освіту, ухвалений понад півроку тому. Який, нагадаємо, перед внесенням у сесійну залу парламенту пройшов широке громадське обговорення. 

Школу стартапів, переконаний, варто пройти в Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут» політикам і чиновникам, які відповідають за економічний розвиток держави. Закінчивши її (звичайно, за умови, що осилять програму), зрозуміють, чому здібним науковцям і студентам гроші не треба шукати. Відповідь отримають чітку: бізнес спрямовує кошти туди, де буде віддача. А ось столична влада вже сім років приміряється. 

Чи не кожен, хто пише про Леоніда Кисельова, наводить цей епізод. Добірку поезій київського школяра надрукував найпрестижніший у Радянському Союзі часопис «Новый мир», редагований вимогливим до поетів Олександром Твардовським. Це була сенсація.