Гуманітарна політика

  • Мікстурі дали «добро»

    Ще відносно недавно виготовленням ліків займалося чимало аптек у всій країні, й ті, хто користувався цією послугою, пам’ятають, що мікстури та інші засоби, виготовлені за приписом лікаря для конкретного пацієнта, були ефективніші й зазвичай дешевші за заводські аналоги. Та згодом кількість таких здебільшого комунальних аптек стала скорочуватися. Про те, як виправляти таку ситуацію, розмовляємо з головою Державної служби з лікарських засобів Михайлом ПАСІЧНИКОМ. 

  • Чи спроможні ми одягнути учнів

     Розпочинаємо з проблеми, яка турбуватиме батьків уже незабаром: через знецінення гривні проблематично буде зібрати дітей до школи. Адже давно відомо, що більшість потрібних для цього речей виробляють за межами країни або з імпортної сировини. А що ж вітчизняна легка промисловість? Частково відповідь на це запитання я почув під час ІІІ Всеукраїнського конкурсу на кращі зразки шкільної форми.

  • Наталія ДОЛИНА

    Верховна Рада заборонила російські фільми, які пропагують армію країни-агресора. Що натомість?

    У другому читанні 5 лютого Верховна Рада підтримала законопроект щодо захисту інформаційного телерадіопростору України, заборонивши трансляцію в нас  російських фільмів і серіалів. Щоправда, яка конкретно кіно- та телепродукція підпадає під заборону, достеменно не відомо. Під час голосування в законопроект було внесено кілька поправок. Одна з них забороняла до показу всю медіапродукцію РФ, зняту після 1991 року.  

  • Марк ВЕБСТЕР: «Cкажу співвітчизникам: «В Україну треба їхати!»

    Британському газетяреві і телерепортеру із солідним стажем Марку Вебстеру доводилося займатися політикою, долати марафонські дистанції, видиратися на діючі вулкани. Нерідко дивився  смерті в очі, коли висвітлював збройні конфлікти в різних країнах. Тепер таким досвідом  ділиться з молодими журналістами. Нещодавно  він відвідав Полтаву, щоб провести тренінг «Проблеми внутрішніх переселенців у медіа: професійні та етичні норми». Принагідно метр відповів на запитання «УК». 

  • Сад ціною в життя

     ЧИТАЙТЕ У ДОБІПЦІ:

    Українські ліси Донбасу

    Безпашпортний Богдан

    Як тебе не любити, Києве мій!

  • В одному полотні — про пережите в Норвегії й Україні

     Музей, колекцію якого становлять твори класичного мистецтва, вітає експозиції сучасних художників, які за змістом пов’язані з тематикою музейного зібрання. У різні роки в цьому музеї експонували виставки Ольги Петрової, зокрема японську сюїту полотен авторки виставляли водночас із каліграфією великого майстра з міста Осака Рюсекі Морімото. Нині художниця знайомить глядачів з власною інтерпретацією норвезької теми.

  • Митець Антін МУХАРСЬКИЙ: «У 25 років я отримав першу премію на конкурсі Національної спілки письменників»

    Антін Мухарський належить до тих людей, які в одне життя вміщають кілька іпостасей. Він впізнавана творча особистість і одночасно менеджер у галузі культури, успішний бізнесмен. Як він ще себе проявить?  Антін запевняє, що ніколи не буде чиновником. Він розпочинав творчу біографію як актор. Тому перші запитання саме про це. 

  • Владислав КИРЕЙ

    Військовий фельдшер повертається

    Черкаський медичний коледж відомий тим, що швидко  реагує на запити суспільства і потреби галузі. Він не відступає від традицій і нині, запропонувавши відновити підготовку фахівців з лікувальної справи для потреб Збройних сил України та інших силових структур. 

  • А спочатку Одесу називали Коцюбіїв

    ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

    Нелітературна історія  великої ганьби

    «Почуваюсь українцем»

    Сильних не судять? 

  • Анатолій АВДІЄВСЬКИЙ: «Піснею можна оздоровити й очистити самих себе, землю, світ»

    В Анатолія Авдієвського особлива доля: він охоронець пісні, в якій закодована найвища моральність та духовність. Майже піввіку знаний маестро керує Національним заслуженим академічним українським народним хором імені Г. Верьовки. До речі, його засновано 1943 року, в час страшної війни, щоб піднімати дух народу.

    Не думав не гадав Анатолій Тимофійович, що, як і його попередникові Григорієві Верьовці, йому випаде працювати в умовах, коли в країні тривають воєнні дії. В цей нелегкий для нашого народу час артисти хору вже виступили на сценах Одеси, Херсона, Запоріжжя, Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Харкова, Сум, Житомира, Вінниці, Кіровограда. Попереду нові міста, зокрема й прифронтові. Та хористам не звикати. Торік у травні славетний колектив виступав в Ізюмі на Харківщині, а за 50 кілометрів, у Слов’янську на Донеччині, тривали воєнні дії.