Він із тих, хто не тільки вивчає, а й творить історію. Добре пам’ятаю грудневий вечір 2013-го в одному із закладів громадського харчування Києва. Активісти, які згодом утворили Громадський сектор Майдану, обговорювали, як краще об’єднати зусилля для боротьби з режимом Януковича. В’ятрович тоді був не у краватці, як оце зараз, а у сірому «домашньому» светрі. І ніхто навіть не міг тоді подумати, що через кілька місяців він опиниться у кріслі директора Інституту національної пам’яті.

Тоді йому і його друзям випало організовувати акції як революціонерові (чогось ми, звикнувши до словосполучення Революція гідності, не стали називати її учасників революціонерами). Нині він нарешті має змогу оцінювати сьогодення саме як історик.  

«Блін, це перший раз я сама захотіла піти в музей!» — сказала комусь у мобілку дівчина, позавчора прямуючи повз мене столичним тротуаром. Не знаю, про який саме заклад ішлося в її телефонній розмові.  Але «Сертифікат якості» і звання «Переможець 2014 року» від міжнародної туристичної компанії TripAdvisor, однієї з найбільших у світі, отримав Музей мікромініатюр Миколи Сядристого Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Цю престижну нагороду присуджують за підсумками найзахопленіших відгуків відвідувачів сайту цієї компанії, а вони визнали найпопулярнішими з-поміж 294 визначних пам’яток Києва три. За цим рейтингом  Музей мікромініатюр Миколи Сядристого опинився на першому місці, перед печерним монастирем Києво-Печерської лаври і Софійським собором. 

Менше десяти днів залишилося до початку нового навчального року. В областях України, де панує мир, діти, як і завжди, підуть до школи, а вчителі прийдуть на свої робочі місця. А що ж очікує на хлопчиків та дівчаток, а також на вчителів, тимчасово переселених у різні куточки країни з територій, де орудують терористи? 

Спершу кілька статистичних даних. В Україні за спеціальністю працює лише 30% осіб з вищою освітою в галузі фізичних, математичних і технічних наук, 54% — біологічних, агрономічних та медичних наук. Згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму, наша держава серед 144 країн посіла торік у сфері формування факторів інноваційного розвитку 79-те, а за оснащеністю сучасними технологіями — 81 місце. За показниками ВВП на душу населення ми посідали за останні 15 років 89—104 місця серед майже 190 країн. 

Є на узбережжі Чорного моря один із прадавніх курортів. Люди жили в Рибаківці з незапам’ятних часів. Біля села були знайдені кіммерійські бронзові сокири. На початку ХVIII століття цей населений пункт був відомий як турецьке поселення Гасан-Кале. Пізніше називалася Аджіяск (мис Аджіяск) до 1948 року. На зламі 1950—1960-х років минулого століття в курортній зоні розпочалося масове зведення пансіонатів і баз відпочинку, яких на сьогодні налічується понад сто. Перших поселенців, як і нинішніх відпочивальників, вабила затишна затока з піщаними пляжами і теплим ласкавим морем. 

Всеукраїнський фестиваль «Ше. Fest», який упродовж двох минулих вихідних надихав усіх, хто прибув до Моринців на Черкащину, залишив чудові спогади. А приїхало на Тарасову батьківщину чимало людей з усіх куточків України. З фестивалю вони повезли з собою палке Шевченкове слово, яке кличе любити Україну, відстоювати її, як боронив би й сам Тарас. 

500 років тому, 8 вересня 1514-го, 30-тисячне військо Литви, Польщі та України під проводом князя Костянтина Острозького дощенту розбило 80-тисячну армію московитів. 
Російська пропагандистська машина, звісно, навіть не дискутує про цю дату, у кращому разі просто замовчуючи її. А ось рівняни, навпаки, вирішили звернутися до Президента України та Верховної Ради із пропозицією відзначити її на національному рівні.

Здавна підмічено: не все те золото, що блищить. І справді. За царських і радянських часів золоті та срібні медалі для кращих випускників середніх навчальних закладів карбували з благородних металів. У незалежній Україні їх замінили сплавами. 

У його творчому  багажі —  понад 50 блискучих ролей у театрі і кіно («В бій ідуть самі «старики», «Дума про Ковпака», «Капітан Немо», «Як гартувалася сталь», «Народжена революцією», «Балада про доблесного лицаря Айвенго»), авторські телепередачі про людей віри і любові, майстер-класи дикторів і ведучих, робота викладача в театральному університеті ім. І. К. Карпенка-Карого. Його впізнають на вулицях,  глядачі різних поколінь шепочуть услід: «Дивіться, Скворцов іде». А фраза його героя «Будемо жити!» нині актуальна як ніколи.  Наша розмова — з народним артистом України, «найкращим голосом Першого Українського» Володимиром Талашком. 

Наш світ різко змінився з того злощасного дня, коли у країні пролунав перший постріл. Вдрузки розбите мирне життя порснуло навсібіч гострими осколками, вразивши душу кожного справжнього українця.  І якщо ДО того телебачення часто нагадувало мавпочку, котра бавилася кнопками, надаючи нашому блакитноекранному другу то благочестивої, то глузливої, то глибокодумної, то безтурботної міни, а сільські бабусі побожно хрестилися на обтяжені суцільним негативом новини, то нині стався різкий переворот. Насамперед у ставленні до телепрограм.