Як композитора його надихнули на цікаву музику поезії Шекспіра, Шевченка, Блока, Цвєтаєвої, Тичини, Драча… Написав музичні твори й на власні вірші. Мене особливо вразив один з них: «Сибирский снег, как белый саван, под ним отцы лежат без славы, как сваи, в мерзлоту забиты, их имена намеренно забыты, забыты слишком рано, как саван снег, но кровоточит память раной!». 

Понад 40 художників виявили своє бачення того, у що потрібно вірити і до чого йти, і показали це в «Мистецькому Арсеналі». Куратор арт-проекту Олександр Соловйов формував експозицію як «світлий проміжок» у сучасному бутті України.
Виставка матеріально підтримала Транзитний центр для переселенців зі сходу в Дніпропетровську. Було зібрано 36 514 гривень.

Здалеку вони нагадують писанки. Але лише деякі мають традиційний візерунковий розпис. На інших же зображено цілі картини: лики святих, квіти — і у стилі Марії Приймаченко, і майже класичні натюрморти, портрети національних героїв, сцени героїчних битв українців. Багато державної та національної символіки. Все майже як у звичайному художньому музеї, ось тільки полотном для робіт художників-майданівців служать особливі субстанції. Це будівельні/ 

Створенню у 2009  році Гетьманського національного природного парку передувала наполеглива робота упродовж більш як 10 років. Нині можна констатувати: він став неоціненною зеленою перлиною, яку ми зобов’язані передати нашим дітям, онукам і правнукам.     

Спеціалісти знають, що добра сталь неможлива без феросплавів, які суттєво підвищують її якість. Феросплавна промисловість України посідає одне з провідних місць у світі. В нашій країні є великі поклади марганцю, тому ми насамперед виробляємо марганцеві феросплави: феросилікомарганець і високовуглецевий феромарганець, які найбільш широко застосовують при виплавці сталі. Флагманом цієї галузі в Україні є ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (НЗФ), що на Дніпропетровщині. 

Хлопець привіз цю нагороду з Астани (Казахстан). Тим, що отримав не «золото», Михайло не переймається — адже попереду ще є рік, можна додати в результаті.

Надання медичної допомоги для поранених, яких вивозять із зони АТО, — на відносно належному рівні, про що вчора на брифінгу заявив міністр охорони здоров’я Олег Мусій. У цьому він переконався під час двох недавніх відряджень на Дніпропетровщину та Харківщину. У цих областях медичні заклади, що працюють на АТО, мають достатню кількість кваліфікованого персоналу. Крім госпіталів, задіяно й цивільні лікарні, зокрема обласну ім. І. І. Мечникова у Дніпропетровську, роботу якої міністр оцінив на 9,5 за десятибальною системою. До речі, за мобілізаційним планом, який нині набув чинності, по всьому периметру кордону з агресором зарезервовано у медичних закладах 30% ліжок. 

«Раз, два, три, чотири, п’ять… Готуйтеся, вже можна спускати хворих, борт прибув!»  Пильні очі провідного травматолога — начальника клініки ушкоджень Військово-клінічного центру Північного регіону полковника медичної служби Олександра Бородая —уважно дивляться на монітор комп’ютера, а пальці швидко ковзають по клавіатурі, перевіряючи  список пацієнтів, яких мають відправити на подальшу реабілітацію до столиці. На їхні місця очікується нова партія  поранених із зони  АТО. І  Олександр Леонідович, кабінет якого час від часу перетворюється на такий собі міні-штаб,  вже вкотре змінить його на операційну. 

Нам випала унікальна можливість зазирнути в суспільне дзеркало і побачити там природу людини — сучасного українця, роздивитися позитивні й негативні сторони кожного з нас. І це буде не просто приводом до роздумів, а справжнім поворотним моментом у житті окремо взятої особи. Це час, коли треба усвідомити цінність кожного як індивіда та специфіку людини як представника цивілізації. І це дасть нам змогу гордо мати звання «людина», а не лише належати до цього біологічного виду. Тому з медичним психологом Київської міської психоневрологічної клініки №1 ім. Павлова кандидатом психологічних наук Вестою Бондар розмовлятимемо зокрема й про загальнолюдські цінності у наш буремний час. 

Закарпаття фестивальне — окремий материк, який можна відкривати для себе роками, і все одно на ньому ще залишатимуться білі плями. З минулого століття дійшли до нас Дні добросусідства на українсько-словацькому кордоні, фестиваль «Дружба без кордонів» у Береговому. Але нині наша увага — до свят, які стали символом нового часу, сучасної України.