Є на узбережжі Чорного моря один із прадавніх курортів. Люди жили в Рибаківці з незапам’ятних часів. Біля села були знайдені кіммерійські бронзові сокири. На початку ХVIII століття цей населений пункт був відомий як турецьке поселення Гасан-Кале. Пізніше називалася Аджіяск (мис Аджіяск) до 1948 року. На зламі 1950—1960-х років минулого століття в курортній зоні розпочалося масове зведення пансіонатів і баз відпочинку, яких на сьогодні налічується понад сто. Перших поселенців, як і нинішніх відпочивальників, вабила затишна затока з піщаними пляжами і теплим ласкавим морем. 

Всеукраїнський фестиваль «Ше. Fest», який упродовж двох минулих вихідних надихав усіх, хто прибув до Моринців на Черкащину, залишив чудові спогади. А приїхало на Тарасову батьківщину чимало людей з усіх куточків України. З фестивалю вони повезли з собою палке Шевченкове слово, яке кличе любити Україну, відстоювати її, як боронив би й сам Тарас. 

500 років тому, 8 вересня 1514-го, 30-тисячне військо Литви, Польщі та України під проводом князя Костянтина Острозького дощенту розбило 80-тисячну армію московитів. 
Російська пропагандистська машина, звісно, навіть не дискутує про цю дату, у кращому разі просто замовчуючи її. А ось рівняни, навпаки, вирішили звернутися до Президента України та Верховної Ради із пропозицією відзначити її на національному рівні.

Здавна підмічено: не все те золото, що блищить. І справді. За царських і радянських часів золоті та срібні медалі для кращих випускників середніх навчальних закладів карбували з благородних металів. У незалежній Україні їх замінили сплавами. 

У його творчому  багажі —  понад 50 блискучих ролей у театрі і кіно («В бій ідуть самі «старики», «Дума про Ковпака», «Капітан Немо», «Як гартувалася сталь», «Народжена революцією», «Балада про доблесного лицаря Айвенго»), авторські телепередачі про людей віри і любові, майстер-класи дикторів і ведучих, робота викладача в театральному університеті ім. І. К. Карпенка-Карого. Його впізнають на вулицях,  глядачі різних поколінь шепочуть услід: «Дивіться, Скворцов іде». А фраза його героя «Будемо жити!» нині актуальна як ніколи.  Наша розмова — з народним артистом України, «найкращим голосом Першого Українського» Володимиром Талашком. 

Наш світ різко змінився з того злощасного дня, коли у країні пролунав перший постріл. Вдрузки розбите мирне життя порснуло навсібіч гострими осколками, вразивши душу кожного справжнього українця.  І якщо ДО того телебачення часто нагадувало мавпочку, котра бавилася кнопками, надаючи нашому блакитноекранному другу то благочестивої, то глузливої, то глибокодумної, то безтурботної міни, а сільські бабусі побожно хрестилися на обтяжені суцільним негативом новини, то нині стався різкий переворот. Насамперед у ставленні до телепрограм. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Спорт - не завжди мир

Живий голос Бабиного Яру

Запізніле умиротворення 

Ще наприкінці минулого року керівництво Одеського порту говорило про очікуваний круїзний бум до Одеси — з огляду на отримані заявки на судозаходи. Нині із 154 задекларованих судозаходів підтверджено лише 63. 
Після подій 2 травня певний час в одеській гавані був мертвий сезон для круїзерів. Лише через місяць, 5 червня, грецька круїзна яхта Variety voyager наважилася прорвати блокаду страху. Візит пасажирського теплохода Balmoral з понад тисячею туристів на борту фактично почав повернення круїзного життя у нормальне русло.

11 серпня виші оприлюднили накази про зарахування абітурієнтів за державним замовленням. Студентські дні вчорашніх вступників розпочнуться майже одночасно з новим життям українських вишів: 6 вересня набирає чинності закон про вищу освіту. Його ухвалили у критично складний для держави час. Проте зміни можна й потрібно робити саме тепер, бо нова якість освіти визначатиме, яким завтра буде українське суспільство. 

Одне з нагальних нині питань для влади — забезпечити тимчасово переміщених осіб  ліками та медичним наглядом. Про перебіг  такої  роботи «УК» розпитує в заступника директора департаменту медичної допомоги  МОЗ Альони ТЕРЕЩЕНКО.