Випускник Дніпропетровського ліцею-інтернату фізико-математичного профілю Андрій Селіванов, за його власним зізнанням, «просто» програмує… з шести років, а як учасник олімпіад — з 9 класу. Ось і цього року, будучи учнем 11 класу, хлопець брав участь у Всеукраїнській олімпіаді з інформатики, де отримав диплом І ступеня. Таким чином він потрапив у команду кращих юних українських програмістів, яка поїхала на інтелектуальні змагання світового рівня. До нашої збірної ввійшли четверо учнів 10—11-х класів з Дніпропетровська, Харкова та Полтавщини.   

Феномен впливу мистецтва на час ще чекає на свого Стівена Хокінга. Принаймні відомий художник-авангардист з європейським визнанням Анатолій Федірко попереджав не раз: мистецтво сильніше за життя! Не дослухалися — відкрили «Срібного павука». В той момент усе й закрутилося в такому божевільному вихорі, що реальність не встигала за романом Василя Кожелянка, виведеним режисером Людмилою Скрипкою на сцену Чернівецького театру. 

Театральна трупа Марка Кропивницького, в складі якої Марія Заньковецька була провідною актрисою, з величезним успіхом виступала не тільки в Україні, а й у багатьох містах тодішньої Російської імперії.
А 1886 року тріумфальний виступ українських корифеїв сколихнув усі верстви столичного Петербурга. Зажадав побувати на виставі навіть цар Олександр ІІІ, хоч було відомо, що він не любив театру: найбільше йому подобалися військові духові оркестри та марші, а з видовищ — кінні перегони.

Без перебільшення  час плескати в долоні. «Ура! Підписав!»  — переважно  такою була реакція українців, які вболівають за майбутнє нашої освіти,  на підписання Петром Порошенком відповідного закону.  «Вітаю всіх. Українська вища освіта подолала пострадянські рецидиви й опинилася в іншій реальності. Саме час вищим навчальним закладам скористатися нагодою і нарешті стати автономними», — написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» міністр освіти і науки Сергій Квіт. 

Ще за годину до початку сеансу перед одеським кінотеатром «Родіна» зібрався чималий натовп — переважно молодь, переважно — з бейджиками 5-го Одеського кінофестивалю, часто — з національною символікою. Прес-показ стрічки Сергія Лозниці «Майдан», що передував національній прем’єрі, викликав неабиякий ажіотаж серед місцевої публіки й тієї, що приїхала на міжнародний кінофорум. 

У ці поїздки вона особливо ретельно добирає концертні сукні — вишукані й романтичні, попри те, що сценою для виступу може бути лісова галявина чи панцир бойової машини. Композитор і співачка Леся Горова нині разом із групою однодумців дістається мікроавтобусом до найвіддаленіших військових підрозділів у різних областях країни, і їхні концерти часто відбуваються просто неба та за будь-якої погоди. 

Цікаво, чи зрозуміють американці, європейці, латиноамериканці, інші жителі нашої планети, чому в центрі столиці 
45-мільйонної країни збиралися велелюдні мітинги? Чому міліція ці мирні мітинги раптом почала розганяти, а люди відбивалися бруківкою й тим, що під руку потрапляло?
Для глядачів СNN та інших світових телеканалів, коли щось палять на вулицях і кидають каміння у поліцейських, то це або емігранти на околицях Парижа висловлюють незадоволення розміром допомоги, або темношкірі десь в американському мегаполісі вимагають більше людяності від тамтешніх правоохоронців.

ЧИТАЙТЕ В РУБРИЦІ:

Від листа запорожців — до феєричного «Гопака»

Зі своїм статутом — до чужого монастиря

У своїй хаті — своя правда

Не з-під батога, а в діалозі та співпраці має будуватися в Україні нова система охорони здоров’я — за європейським зразком. У цьому впевнений профільний міністр Олег Мусій. «Наказовим методом зверху діяти не буду. Без співпраці з вами буде те, що й нині, — звернувся він до лікарів під час робочої поїздки до Дніпропетровська. — Якщо держава вас переконає, ви станете промоутерами і головними агітаторами цих змін. Передусім — діалог із суспільством, інформаційно-роз’яснювальна кампанія, зокрема через опікунські ради, громадські організації».

Той, хто пройшов навіть не крізь вогонь, а через копітку «кухню» районної газети, ніколи про це не пошкодує. Адже для кожного майбутнього журналіста навички, здобуті власними зусиллями без допомоги Інтернету і будь-яких новітніх гаджетів, — справжній безцінний досвід.
Ось так і шестеро сміливців, першокурсників Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, наважились на місяць залишити звичайний ритм життя і переконатися в правильності вибору майбутньої професії. Впродовж липня вони повністю замінили творчий колектив «Прапора перемоги» в місті Калинівка, що на Вінниччині, — це вже вдруге газета приймає практикантів.