Ми зустрілися з Ольгою Шарапою в затишному куточку столиці, поблизу Бессарабської площі. Струнка жінка присіла біля столика й залюбки розповіла свою фантастичну історію про Іспанію, мистецтво танцю, п’янкий циганський дух та винятковий інтелект. Інколи здавалося, що ми перебуваємо не в Києві, а за тисячі кілометрів звідси — у далекій і чарівній Іспанії. 

«Як до вас звертатися: «медична еліта» чи просто — «пані» і «панове»?» Це питання, зізнався міністр охорони здоров’я Олег Мусій, відкриваючи засідання вченої медичної ради, не давало йому спокою, коли готував виступ. І хоч із залу йому порадили поєднати терміни, думаю, міністр так і не визначився. Зробити це йому не давало знаття, що серед академіків і професорів, як він заявив, є недостойні високих звань, а у світі майже не цитують праць українських вчених-медиків. Як мовиться, розпочавши розмову, вилив на гарячі голови присутніх дуже холодну воду. Без неї, схоже, в роботі, яку розпочало міністерство, успіху не досягти. А йшлося про побудову концепції нової системи охорони здоров’я.

Доки суперпопулярний український телеведучий готується до нових подорожей, а на «1+1» щонеділі повторюються передачі із запасників його «Світу навиворіт», я вкотре занурилась в улюблену книжку «Заскар» про князівство на околиці Гімалаїв авторства французького антрополога, мандрівника і письменника. І, здається, знайшла те найголовніше, що єднає їх обох, представників різних країн і поколінь. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

Дві сторони медалі
Коли ліва рука не відає, що творить права
Поет ніс на своїх плечах історію
Імперські амбіції — будь-якою ціною

Перед актрисою Людмилою Єфименко в дитинстві відкривалося багато шляхів: у 5 років батьки віддали її до музичної школи, у 10 — зарахували до балетної школи. Обов’язковий навчальний заклад був із математичним ухилом. Мама акторки хотіла, щоб вона вступила до економічного інституту і стала бухгалтером, як її старша сестра. Але, каже Людмила Єфименко, «дякувати Богові, така доля мене обминула». Як нині складається життя талановитої акторки і матері відомих синів, вона розповіла «УК». 

У творчому доробку першого лауреата обласної мистецької премії імені Й. Кондзелевича, кавалера ордена княгині Ольги III ступеня — більш як тисяча двісті робіт. Золотий ювілей українська художниця відзначила, показавши глядачам понад сотню особливо дорогих їй робіт. Вони стали своєрідним життєписом митця, який внаслідок важкого захворювання втратив змогу ходити, але залишився сильним духом.

Попит на робітничі професії зростає. Однак працедавці не завжди задоволені підготовкою таких кадрів. Яких змін має зазнати цей освітній напрямок, аби задовольнити  вимоги сучасного виробництва, «УК» розповідає директор департаменту профтехосвіти МОН В’ячеслав СУПРУН.

Великий старшинсько-дворянський рід зібрався на гостину з нагоди 195-річчя свого найдостойнішого представника. Зійшлося й багато чернігівців, адже Григорій Галаган був і лишається в пам’яті земляків громадським діячем, українофілом, меценатом. Щоправда, всі вісім поколінь родичів та близьких друзів Григорія Павловича, як і він сам, представлені у вигляді портретних зображень. Та це ще більше підсилює атмосферу врочистості і — прекрасна нагода для кожного, хто приходить до виставкової зали, замислитися про власне родове дерево, життєві цінності і своє значення на землі. 

Ознака нашого часу — постійне поповнення «офісної команди». До когорти інтелектуальних працівників — бухгалтерів, інженерів, економістів і кадровиків — приєдналася армія «білих комірців» великого, середнього та малого бізнесу з обслуговуючими їх структурами на зразок рекламних агентств і страхових компаній, а також банки, IT-лабораторії. Тож нині практично 50% всіх працюючих чоловіків і жінок належать до так званих офісних працівників.  

«А чому ми ще нічого не купували до школи?» — саме таке запитання, згадує Лариса, жителька Ленінського району Донецька, її син,  учень школи №33, кілька разів ставив ще на початку місяця. Але потім подібні розпитування припинилися, бо, схоже, навіть дитина зрозуміла: про школу за цих умов не йдеться!..»

Оцінила ситуацію і місцева влада, адже виконком Донецької міської ради прийняв рішення перенести в місті початок навчань із 1 вересня на поки невизначений строк. А невдовзі під час чергового обстрілу в згадану школу влучив снаряд, і після сильної пожежі відновлення тут навчання взагалі можливе тільки після серйозного ремонту.