Кількість онкохворих збільшується. Вартість лікування зростає. Оскільки держава неспроможна забезпечити заклади охорони здоров’я всім необхідним, частину витрат змушені оплачувати пацієнти. Звичайно, не кожен може це зробити. Отже, маємо певне соціальне напруження в суспільстві.

Все це стало одним з чинників, які дали поштовх медичній реформі. Про її проведення на так званому первинному рівні медичної допомоги говориться багато. Що ж маємо на другому рівні (стаціонарне лікування) і на третинному — надання високоспеціалізованої допомоги? Про це «Урядовому кур’єру» розповідає головний лікар Київського міського клінічного онкологічного центру Олександр КЛЮСОВ. 

Одне з най-най — більших, гарніших, давніших закарпатських поселень — це про Колочаву. Однак унікальності їй надають не гірські краєвиди, чисте повітря, родовище мінеральної води чи сусідство з озером Синевир — то від Бога. А творіння рук людських: такої кількості музеїв та пам’ятників не знайти в жодному селі країни.
У Колочаву краще заїжджати вранці й по головній дорозі. Тоді ніяк не оминути Святодухівську церкву. Дух захоплює від її краси: дерев’яна сакральна пам’ятка 1795 року належить до найвидатніших архітектурних досягнень краю. За доби радянщини вона вціліла тільки завдяки нестримному бажанню тодішньої влади якнайбільше накапостити вірянам: тут облаштували музей атеїзму. 

Нетлінним скарбом століть, який передається від покоління до покоління, із уст в уста, об’єднує минуле і прийдешнє, називають національну мову і літературу. За словами одного з вітчизняних класиків, мова — це живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба плекати її у чистоті. Як бережуть українську мову на Слобожанщині, «УК» намагається з’ясувати в розмові із заслуженим професором Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Володимиром КАЛАШНИКОМ. 

Перше Богослужіння у новобудові відправив Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир. Голова обласної державної адміністрації Валентин Хоптян на згадку про цю подію подарував лаврі дарохранительницю. На його думку, символічно, що саме у рік відзначення 1025-річчя Хрещення Київської Русі у храмі відбулася перша літургія.
Над новим собором ще й зараз височіє величезний кран. Це означає, що спорудження його триває, проводять певні будівельні роботи. Зокрема, пораються біля купола, який буде одним з найбільших серед православних церков країни. 

Третина нашого населення, зокрема і підлітки, страждає на підвищений артеріальний тиск. Із них лише 60% знають про своє захворювання. Системно лікуються лише 14%. Тобто тільки кожний п’ятий хворий, який знає, що в нього артеріальна гіпертензія, починає лікуватися! У Чехії, наприклад, постійно лікується 55–60% населення, а загалом у Європі — близько 30–35%.

Цю невтішну вітчизняну статистику медики пояснюють неналежним ставленням до свого здоров’я. Так, тільки у столиці зареєстровано 653 тисячі пацієнтів із гіпертонічною хворобою, але фактично їхня кількість значно більша, оскільки люди не здогадуються про захворювання і не звертаються до лікарів через його безсимптомний перебіг. 

«Фестиваль складається з трьох радощів — приїзд, перебування та від’їзд», — поділився своїми спостереженнями гість IV Одеського міжнародного кінофестивалю Михайло Жванецький. Так от, всі ці радощі, як підтвердили гості форуму, були дуже добре організованими, проводилися чітко і без збоїв. Загалом фестиваль цього року не був позначений якимись надзвичайними сюрпризами, а це навряд чи можна вважати його вадою. Просто масштабний кінофорум, що проводився вчетверте, напевне, напрацював свої підходи і традиції. Нагадаємо, спочатку йшлося лише про стрічки «з особливим почуттям гумору».

Потім пробували тлумачити це поняття максимально широко, а згодом і зовсім відмовилися від цього критерію, аби не звужувати коло кінематографічного добору. Жанрову спрямованість форуму почали визначати як «арт-мейнстрим» — тобто стрічки, зроблені на високому мистецькому рівні, та водночас доступні і зрозумілі широкому загалу. 

Його книжки читали і читають у 68 країнах. Звідти часто надходили листи зі словами вдячності авторові за твори, які для багатьох стали улюбленими. Серед послань іноді траплялися курйози. Так, у листі з далекої Куби одна розчулена жінка зізналася: їй так полюбився веселий і добрий роман «Я, бабуся, Іліко та Іларіон», що вона навіть дітей своїх назвала на честь головного героя. Тобто доньці дала ім’я… Зурікела (бо воно закінчується на «а»), а синові перегодя дістався інший варіант — Зурікело.

Сміх сміхом, проте, схоже, справді здійснилися мрії отого книжкового Зуріко, який так мріяв про майбутнє: «А потім стане нас тьма-тьмуща, і весь світ — це будемо ми. Ми ніколи не помремо, нашому роду не буде переводу». 

Володимира Великого, Княгиню Ольгу, Андрія Первозванного, Нестора-літописця, відтворених у квітах, можна побачити на Співочому полі з 20 липня. Саме вони — головні герої квіткової виставки, підготовленої комунальним об’єднанням «Київзеленбуд» до 1025-річчя Хрещення Київської Русі.

Зустрічає киян і гостей міста композиція від Дарницького району: макет церкви, біля підніжжя якої розкинув свої сторінки старовинний фоліант. 

Не тільки здоров’я, а й навіть життя більшості українців — у руках випускників вітчизняних медуніверситетів. Та попри велику відповідальність, медична професія, як і раніше, вельми приваблива. Вступна кампанія в медичних вишах цього року б’є рекорди. За словами директора департаменту роботи з персоналом, освіти та науки Міністерства охорони здоров’я Миколи Осійчука, свій вибір на їхню користь зробили понад 96 тисяч абітурієнтів. Першість, як завжди, утримує Національний медичний університет імені О. О. Богомольця.

Мистецьке надбання України за п’ятнадцять тисячоліть, від доби палеоліту до сьогодення, з 27 липня по 22 вересня презентуватимуть на виставці 1000 творів (їхня страхова вартість 350 мільйонів гривень) із колекцій 35 провідних вітчизняних музеїв та з Інституту археології і Національної бібліотеки імені Вернадського, причому 90% з них ще ніколи не потрапляли до експозицій. «Завдяки цьому проекту, — зазначила керівник департаменту Мистецького Арсеналу Ольга Мельник, — музеї нашої країни побачать, що Арсенал створювався саме для того, щоб розв’язати одну з найболючіших проблем загалом музеїв світу: як показувати те, що не вміщується в експозиціях».