Коротке, але не таке тривожне, як телеграма, і водночас святкове повідомлення рідним — ось що таке листівка, на думку Федора Голофаєва з Алчевська. Сам він почав старанно — по листівці щодня! — відправляти кореспонденцію батькам з 1963 року. Саме влітку того року його прийняли на навчання до Київського інституту фізичної культури. В кіоску на вулиці Червоноармійській купив листівку із зображенням Хрещатика і написав: «Любі тато і мама, у мене все добре». Учіться, нинішні студенти!  

Цього року вперше в незалежній Україні передбачено максимальне фінансування на видання навчальної літератури. 243,2 мільйона гривень витратять на друк підручників для загальноосвітніх, професійно-технічних та спеціалізованих навчальних закладів, у тому числі й шрифтом Брайля, посібників серії «Шкільна бібліотека», які не видавались з 2009 року. Про це журналістам повідомив міністр освіти і науки Дмитро Табачник.  

За століття, що минуло після скорботної події у грузинському Сурамі, слава хворої жінки, дитинство якої минуло на Волині, назавжди утвердилася на літературному Олімпі. А саме життя її стало не лише об’єктом незліченної кількості досліджень, а й взірцем наслідування.

Сказати, що на Волині нині шанують усе, пов’язане із геніальною поетесою, — не сказати майже нічого.

Десятки років її непересічну творчу спадщину і тернистий життєвий шлях досліджують науковці, краєзнавці, письменники. У місцевому краєзнавстві навіть міцно утвердився і набув сили напрям пошукової роботи — лесезнавство. 

Сучасний міфологічний птах, що приносить дітей у сім’ю, це радше літак санітарної авіації, на якому породіллю з глухого села найвіддаленішого від обласного центру Троїцького району готові переправити до Луганська для того, щоб дитина з найменшою вагою вижила. Адже останніми роками в краї (як і в країні загалом) збільшується число передчасних пологів і, відповідно, народжуваність недоношених дітей (з 5,3% у 2003 році до 18,5% у 2012-му). Таким дітям потрібні особливі умови, щоб вижили.  

Навряд чи хоч хтось серед українців і росіян не чув про Володимира Даля — творця загальновідомого словника. Менш відомо, що початкова назва цього досі фундаментального для культури Росії твору — «Толковый словарь великорусского наречия живого русского языка». Тим самим автор (до речі, життя якого тісно пов’язане з Україною, а один із літературних псевдонімів — Козак Луганський) фактично констатував факт рівноправності двох повноцінних «нарєчій» — «великоруського» і «малоруського». Та вже за другим виданням словник Даля набув знайомої нам назви. Втім, це лише дрібний, хоч досить промовистий епізод у масштабній кампанії упослідження української мови до рівня другорядної.
 

Коли віч-на-віч зустрічаєшся з очима святих ликів на дуже старовинних іконах, тебе ніби торкаються подихи тих людей, котрі молилися перед цими образами упродовж багатьох століть.
Коли перед тобою музичні інструменти з кісток мамонта, з Мізинської стоянки на Чернігівщині, — то намагаєшся почути з неймовірної часової далечини, які мелодії видобували з них твої предки 14 тисяч років тому.
Коли бачиш на античних фресках кінця ІІ — початку ІІІ століть нашої ери, знайдених у 2008 році на території Херсонеса, граційно вималювані сюжети «Двох вершників», «Полювання на вепра», «Полювання на косулю та зайців», — то хочеться уявити їхнього автора. 

Неважко здогадатися, що епіцентром відзначення дня пам’яті великого князя Володимира і святкування 1025-ї річниці Хрещення Русі в Донецькій області стала і ще стане Свято-Успенська Святогірська лавра. Як повідомив  міський голова Слов’яногірська Олександр Дзюба, всі найголовніші урочистості з певних причин перенесено на серпень. 

У  Решетилівці, що на Полтавщині, традиційні художні промисли існували завжди. Ще Гоголь писав про знамениті решетилівські смушки, пошиті тамтешніми умільцями, зроблені тут чоботи залюбки носила козацька старшина. А ткали й вишивали в цьому селі колись мало не в кожній хаті.
Не на порожньому місці створили в селищі й першу промислову майстерню, а в 1905 році — артіль «Троянда», де працювало до 3 тисяч людей. Самих ткачів тут було понад тисячу чоловік. Усе виробництво забезпечувалося місцевими матеріалами. Полтавці самі сіяли льон, виготовляли з нього прядиво, ткали й вибілювали полотно — основу для ручної вишивки і ткацтва.

Святкування таких ювілеїв — звична практика для держав, адже вони символізують вектор розвитку народу, його історичний вибір. Тому, гадаю, добра ідея — відзначити цю дату на найвищому рівні, щоб укотре підкреслити правильність нашого історичного шляху, його спрямування до гуманістичних християнських ідеалів. 

10-та ранку. Вулиця Лаврська, 10—12... Відсутність автомобілів на тротуарах та тролейбусів на проїжджій частині дороги, яка веде до Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал», не дивує пішоходів. Тут небайдужі чекають на появу Президента Віктора Януковича. За годину він дасть старт центральному, ледь не найголовнішому заходу — виставці «Велике і величне», — одному із низки тих, які проводитимуться протягом двох днів у зв’язку зі святкуванням християнами «всія Київської Русі» цієї урочистої дати.