Протягом чотирьох днів в Ужгороді проходив V з’їзд нейрохірургів України, в якому взяли участь 346 учених і лікарів. Поряд із вітчизняними фахівцями були гості з 15 європейських країн, а також США. Скликання високого форуму в місті над Ужем стало визнанням авторитету, здобутого Закарпатським центром нейрохірургії та неврології, однойменною кафедрою Ужгородського національного університету.

— Іноземне представництво на V з’їзді не йде в жодне порівняння з попередніми, коли гостей з-за кордону просто не було, — сказав директор Закарпатського центру, доктор медичних наук професор Володимир Смоланка. 

Богдана Бенюка навряд чи треба представляти. Та якщо це робити, досить сказати: актор, який легко й швидко перевтілюється і грає завжди органічно. У його творчому доробку — комедійні, трагікомічні, драматичні, гострохарактерні персонажі: Герасим Калитка («Сто тисяч»), Яго («Отелло»), Швейк, Кочкарьов з гоголівського «Одруження» та безліч інших на сцені та екрані. Багато класичних образів постають в оригінальній, нестандартній інтерпретації актора. Притаманне Богданові Михайловичу почуття гумору не зраджує його за жодних обставин.  

На прес-конференції в Одесі, звіт про яку «УК» надрукував у номері від 5 липня цього року,  перший заступник міністра освіти і науки Євген Сулима  наводив аргументи на користь приєднання  Одеського державного аграрного університету до Одеської національної академії харчових технологій. Позицію міністерства чиновникові довелося пояснювати широкому загалу через акції протесту, які влаштували студенти-аграрії. «УК» вирішив поцікавитися, чи дійшли сторони згоди.  

Подібний захід перший за останні роки, і вже через це заслуговує на увагу. Він викликав значне зацікавлення не лише серед бібліотечних працівників, а й серед широкої громадськості. Таким чином учасники і гості ярмарку наочно спростували твердження скептиків про нібито значне зниження інтересу до книжки як такої. Навпаки: одержано ще одне зриме підтвердження того, що ні Інтернет, ні електронні версії сторінок без обкладинок не зможуть повністю замінити традиційних паперових носіїв різноманітної інформації. 

Наші музеї — «бородаті». Не тому, що мають поважний вік і зберігають скарби сивої давнини. Такий стан пояснюється задавненими проблемами. Свого часу було навіть розроблено проект концепції державної цільової програми розвитку музейної справи, але, за словами фахівців, він поки що так і лишається проектом. Тим часом конкурувати із сучасною індустрією розваг закладам культури з дещо консервативною атмосферою важко.
У виставковій залі Чернігівського обласного художнього музею ім. Григорія Галагана просто магнетично притягує зір зображення козака Мамая, намальованого невідомим народним автором. Є тут і шедеври світового живопису, від споглядання яких неможливо відірватися. 

Коротке, але не таке тривожне, як телеграма, і водночас святкове повідомлення рідним — ось що таке листівка, на думку Федора Голофаєва з Алчевська. Сам він почав старанно — по листівці щодня! — відправляти кореспонденцію батькам з 1963 року. Саме влітку того року його прийняли на навчання до Київського інституту фізичної культури. В кіоску на вулиці Червоноармійській купив листівку із зображенням Хрещатика і написав: «Любі тато і мама, у мене все добре». Учіться, нинішні студенти!  

Цього року вперше в незалежній Україні передбачено максимальне фінансування на видання навчальної літератури. 243,2 мільйона гривень витратять на друк підручників для загальноосвітніх, професійно-технічних та спеціалізованих навчальних закладів, у тому числі й шрифтом Брайля, посібників серії «Шкільна бібліотека», які не видавались з 2009 року. Про це журналістам повідомив міністр освіти і науки Дмитро Табачник.  

За століття, що минуло після скорботної події у грузинському Сурамі, слава хворої жінки, дитинство якої минуло на Волині, назавжди утвердилася на літературному Олімпі. А саме життя її стало не лише об’єктом незліченної кількості досліджень, а й взірцем наслідування.

Сказати, що на Волині нині шанують усе, пов’язане із геніальною поетесою, — не сказати майже нічого.

Десятки років її непересічну творчу спадщину і тернистий життєвий шлях досліджують науковці, краєзнавці, письменники. У місцевому краєзнавстві навіть міцно утвердився і набув сили напрям пошукової роботи — лесезнавство. 

Сучасний міфологічний птах, що приносить дітей у сім’ю, це радше літак санітарної авіації, на якому породіллю з глухого села найвіддаленішого від обласного центру Троїцького району готові переправити до Луганська для того, щоб дитина з найменшою вагою вижила. Адже останніми роками в краї (як і в країні загалом) збільшується число передчасних пологів і, відповідно, народжуваність недоношених дітей (з 5,3% у 2003 році до 18,5% у 2012-му). Таким дітям потрібні особливі умови, щоб вижили.  

Навряд чи хоч хтось серед українців і росіян не чув про Володимира Даля — творця загальновідомого словника. Менш відомо, що початкова назва цього досі фундаментального для культури Росії твору — «Толковый словарь великорусского наречия живого русского языка». Тим самим автор (до речі, життя якого тісно пов’язане з Україною, а один із літературних псевдонімів — Козак Луганський) фактично констатував факт рівноправності двох повноцінних «нарєчій» — «великоруського» і «малоруського». Та вже за другим виданням словник Даля набув знайомої нам назви. Втім, це лише дрібний, хоч досить промовистий епізод у масштабній кампанії упослідження української мови до рівня другорядної.