Коли навесні 1944 року Червона армія визволила села і міста Поділля, то не для всіх цивільних жителів краю настав мир. За період окупації загарбники вивезли на роботу в Німеччину майже 200 тисяч подолян з Вінницької і Кам’янець-Подільської (тепер Хмельницької) областей. Забрали на рабську працю вдвічі більше людей, ніж до війни проживало в обласному центрі — місті Вінниці!
Загалом з України на каторжні роботи було вивезено понад 2,4 мільйона чоловік. Не кожна з республік колишнього СРСР на той час мала стільки населення. 

Донедавна на Волині про розвиток дошкільної освіти не йшлося. Дитсадочки закривалися і перепрофільовувалися, а професія вихователя набула статусу мало не каторжної. Ще б пак: за вельми скромну оплату вони подекуди змушені були доглядати понад тридцятеро діток! Та нині ситуація почала змінюватися на краще. Знову відкриваються нові садки, розвивається й мережа альтернативних закладів дошкільної освіти. У Луцьку нині діє кілька таких.

Нещодавно громадська організація «Книжковий простір» влаштувала в Києві «круглий стіл» «Гостросюжетна література. Українські реалії і перспективи». До обговорення запросили видавців і письменників, які мають справу із просуванням у нашій країні гостросюжетних жанрів. Зі слів експертів, за кордоном гостросюжетні твори мають неабияке коло прихильників, однак у нас їм важко достукатися до читача. Відповідно реалії вітчизняної гостросюжетної літератури сльозливі. А ось до її перспектив так і не дійшло. Та й про яке майбутнє такої літератури може йтися, коли її сьогодення майорить знаками запитання?

Життя в соціумі завжди вимагало від людини жорсткого дотримання суспільних норм. Погодьтеся, досить лише вдягнутися чи повести себе якось «не так», і вас уже зустрічають осудливі погляди. А тепер уявіть, що ці погляди супроводжують вас постійно. Як жити, якщо ти — інший, напевно знають люди, які мають синдром Дауна (далі — СД). Наприкінці минулого тижня до них було прикуто особливу увагу, адже міжнародна спільнота відзначала Всесвітній день людини із синдромом Дауна.
 

Міністерство охорони здоров’я розробило та направило до Верховної Ради законопроект, згідно з яким кожен українець може стати донором органів після своєї смерті, якщо за життя юридично не оформить відмову від такої перспективи. Деякі фахівці стверджують, що саме ця законодавча норма здатна дати зелене світло подальшому розвитку вітчизняної трансплантології. Їхні опоненти вважають, що наше суспільство не готове до цього.

Пересадка органів допомагає зберегти життя безнадійним хворим. Завдяки таким операціям у різних країнах врятовано тисячі людей, які раніше були приречені на смерть або інвалідність. Водночас розвиток цієї галузі медицини породжує певні моральні проблеми і може становити небезпеку для суспільства. Від початку трансплантологія поставила перед суспільством низку правових, медичних і етичних питань.

Луганськ б’є рекорди за кількістю людей, залучених до Інтернету й соціальних мереж. Тут обрано за регіональну мову спілкування російську. Але навіть не в прем’єрні, а буденні дні в залі українського театру майже немає порожніх місць. Про цей феномен — у розмові кореспондента «Урядового кур’єра» з народним артистом України, художнім керівником театру Михайлом ГОЛУБОВИЧЕМ.  

Президент Віктор Янукович доручив Прем’єр-міністрові Миколі Азарову до 5 квітня 2013 року підготувати проект закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».
 «З метою виконання зобов’язань України перед Парламентською Асамблеєю Ради Європи щодо роздержавлення друкованих засобів масової інформації, заснованих органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також дальшого впровадження європейських стандартів у цій сфері: забезпечити прискорення доопрацювання за участю Національної спілки журналістів, фахових об’єднань, трудових колективів редакцій проекту закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» та подати його Президентові для внесення на розгляд Верховної Ради як невідкладного», — йдеться у дорученні глави держави. 

У кабінеті історії Рівненської української гімназії — тиша, хоча заповнений він як ніколи рясно. Заслужений вчитель України Сергій Сацик розповідає про Юрія Шумовського:  ім’я цієї непересічної людини повернулося  в рідні краї із забуття і його зусиллями... Зізнатися, й сама, наче ковток свіжого повітря, намагалася вхопити кожне слово небайдужого вчителя історії. Як же багато ми втрачаємо через білі плями у знаннях про особистостей, що жили й творили поруч, ходили по цій волинській землі й уславили її на весь світ! І як біднішаємо духовно, бо в суєті наскрізь комерціалізованих буднів не знаходимо години-другої, аби хоч скільки-небудь заглибитися у власну історію.

А ось рівненські гімназисти вперто й цілеспрямовано ведуть свій пошук. До цього їх спонукає історичне коріння самого закладу: нинішня ж бо гімназія є послідовницею Рівненської української гімназії 1923—1939 років. Художник зі світовим іменем Георгій Косміаді, професори географії Михайло Гуцуляк, математики — Надія Шульгина-Іщук, — усі ці геніальні люди  мали причетність і до гімназії. Усіх їх, уже через їхніх дітей, віднайшли вчителі та учні відродженої в незалежній Україні гімназії: відкрили для широкого загалу й увічнили в назвах іменних кабінетів.

Підвищення соціальних стандартів, створення нових робочих місць, своєчасне надання якісних соціальних послуг — це пріоритетні завдання кожної демократичної держави, вагому складову у вирішенні яких сьогодні займає галузь зв’язку та інформатизації. Прискорений розвиток галузі, щорічне збільшення надходжень до державного бюджету формують міцну платформу для втілення державних програм, спрямованих на створення передумов для сталого зростання економіки, збільшення доходів громадян, підтримки соціальних сфер.  

15 квітня стартують зйомки документального фільму, присвяченого відомому українському хірургу Миколі Амосову. Цю роботу розпочато за ініціативою Асоціації кардіологів, судинних та серцевих хірургів, а також особисто Катерини Амосової та її сім’ї. Презентація фільму запланована на грудень 2013 року — до 100-річчя Амосова.