Одним з чинників, який стримує формування майбутньої наукової еліти в Україні, є те, що в нашій державі освіта, наука та технології існують у різних площинах. Тому, наполягають в Українському науковому клубі,   ключовим моментом реформування має стати нова концепція розвитку та новий термін — «наукова сфера», котра включає в себе ці три складові. Що передбачає, зокрема, й функціонування дослідницьких університетів. Про це, так само як і про зміст нинішніх дискусій щодо реформування української освіти й науки, ми розмовляємо з науковцем Наталією ШУЛЬГОЮ.  

На цих дев’яти гектарах уздовж лиману пам’ятка стоїть на пам’ятці. Причому у буквальному сенсі слова. «Сьогодні вже чітко визначено, — каже начальник управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації Наталя Штербуль, — фортеця — це пам’ятка архітектури національного значення, що стоїть на пам’ятці археології національного значення». Йдеться про Білгород-Дністровську, або ж Аккерманську, фортецю, розташовану на півдні Одещини, біля Дністровського лиману. 
Найбільша за розмірами фортифікація нашої країни національного статусу набула ще 1963 року. 

Такої кількості вальсів протягом двох годин у Закарпатській обласній філармонії не звучало, мабуть, від самого спорудження старовинної будівлі. Симфонічний оркестр під керуванням Вікторії Свалявчик-Цанько влаштував концерт із творів Штрауса.
— Йоганн Штраус-молодший був і залишається «королем вальсів», йому в цій царині немає рівних, — розпочала вечір мелодій славетного віденця ведуча, музикознавець Наталія Піцур. — Як майстра вальсу — безтурботного, веселого, поетичного — цього композитора не перевершив ніхто, його твори заполонили все XIX століття. 

Нещодавно Дніпропетровський державний аграрний університет (колишній Дніпропетровський сільськогосподарський інститут — ДСГІ) відзначив 90-річчя. Сьогодні вишу є чим пишатися. Він відомий і в Україні, і за кордоном своїми науковими школами і оригінальними дослідженнями. Серед випускників університету багато знаних науковців, громадських діячів, Героїв України, керівників потужних агропідприємств. Ректор ДДАУ Анатолій Кобець, з яким розмовляємо, теж навчався у ньому.  

Різдвяні празники починаються зі Святвечора — свята суто родинного. Та вже прижилася в нашій Вітчизні добра традиція, коли за столами в оселях Західної України збираються й гості з Донбасу. І відчувається в такому дружньому колі: Україна — єдина родина.  

Державний комітет телебачення і радіомовлення провів моніторинг інформаційного наповнення веб-сайтів органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у другому півріччі 2012  року. Загалом проаналізовано роботу 103 ресурсів: 16 сайтів міністерств, 60 — інших центральних органів виконавчої влади, 27 — держадміністрацій.  
Рівень інформаційного наповнення веб-сайтів оцінювався за двома показниками: наявності інформації, що визначає відношення кількості розміщених видів інформації до кількості видів інформації, обов’язковість розміщення яких на веб-сайтах визначено нормативно-правовими актами, а також якості інформаційного наповнення, який характеризує повноту та актуальність інформації, а також зручність доступу до неї.

Васютинська дільнична лікарня, що в Чорнобаївському районі на Черкащині, недавно ледь не потрапила під оптимізацію. Тож дізнавшись про наміри місцевої влади, чимала делегація на чолі з головою сільської ради Наталією Терещенко вирушила до райцентру. Розмова, яка відбулася в райдержадміністрації та в бюджетній комісії районної ради, як розповіла головний лікар дільничної лікарні Олена Радько, дала змогу тільки відкласти розгляд цього питання. Адже головне залишилося невирішеним: нестача бюджетних коштів змушує районну владу шукати шляхи фінансування охорони здоров’я.   

Є митці, роботи яких стають взірцями для послідовників. Утім, тільки окремі з них у змозі бути взірцями для тих, хто, обираючи життєвий шлях, воліє присвятити себе мистецтву. Світочами, Вчителями (саме так — із великої) молодих, їхніми турботливими батьками, вочевидь, стають одиниці.

Коли йдеться про кіно, не можна не згадати Віктора Івченка, його унікальне вміння розгледіти талант і допомогти йому розкритися. Це він 1961-го очолив перший кінофакультет славетного вишу ім. І. Карпенка-Карого і почав навчати Івана Миколайчука, Борислава Брондукова, Раїсу Недашківську, Зою Недбай, Валерія Бессараба, Володимира Савельєва... 

А про його життя і творчість можна ставити аншлагові вистави, знімати захопливі фільми й видавати бестселерові біографічні книжки.

Такі неймовірно сині очі у моїй Вітчизні були, є і, звісно, будуть ще в когось. Але мені випало побачити їх лише раз, у Києві, ще школяркою — коли на зустріч з юними поетами з усієї України запросили дружину класика Володимира Сосюри дещо екзальтовану пані Марію. Ось тоді й ожили переді мною рядки «Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій», а поетове «я люблю», звернене до моря, неба і фіалок — бо вони «нагадують очі твої» — збагнулося кольорово.

Напередодні Різдвяних свят українці люблять розповідати страшилки. Не виняток і закохані в історію свого міста чернігівці. Яких тільки містичних легенд, пов’язаних із пам’ятками давнини, тут не наслухаєшся! І кожна має велику кількість варіацій, про що свідчить цілий стос публікацій різних авторів у різних виданнях. Із них працівники обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка представили виставку «Легендарна Чернігівщина». Та на автора цих рядків найбільше враження справили трохи скептичні, але дуже яскраві розповіді чернігівського історика і краєзнавця Олександра Добриці. Тож, прогулюючись містичними місцями, спробую їх переказати.