Ще з 90-х років минулого століття в Україні триває дискусія про громадянську освіту в школі. Не говоритимемо багато про важливість  цієї проблеми, про те, що школа, окрім вміння рахувати й писати, має прищеплювати нашим дітям світоглядні цінності, вчити вміння критично мислити й аналізувати реалії життя. Питання в іншому: наскільки формальне впровадження громадянської освіти наповнене реальним змістом? Іншими словами, якого громадянина готує нині  українська школа?  

14 жовтня — найбільше  осіннє свято — Покрова. В християнському календарі це Богородичне свято, назване так на основі переказу про видіння св. Андрія у храмі в Константинополі як Свята Богородиця простягнула свій омофор над народом. Християнське святкування Покрови поширилося в Україні ще в ХІ сторіччі. Святу Покрову пізніше козацтво визнало своєю захисницею, і на Запорозькій Січі збудували церкву її імені.

У світі багато незрозумілого, і хтось має заповнити цей вакуум. То хай вже краще цим займаються ті, з ким не нудно. Цей вислів одного з цьогорічних номінантів на Нобелівську премію з літератури японського письменника і перекладача Харукі Муракамі сповна відображає стилістику нинішнього Нобелівського тижня.

Однак це не допомогло улюбленому авторові мільйонів здобути почесну нагороду: лауреатом-2012 став китайський письменник Мо Янь, який з галюцинаторним реалізмом поєднує народні казки, історію та сучасність. 

Україна мистецька, попри багату художню спадщину, європейцям, на жаль, не надто відома. Радше через те, що твори наших художників тут представлені не так часто. Нині вперше у кращому музеї світу — Луврі експонуватимуться 26 робіт найвідомішого і найзагадковішого українського скульптора середини ХVIII століття Іоанна-Георга Пінзеля, якого ще називають українським Мікеланджело.
Три роки тому рятівник сакральних скульптур Пінзеля авторитетний мистецтвознавець і музейник,  Герой України Борис Возницький захворів ідеєю показати Європі українського Мікеланджело. Відтоді тривали переговори з представниками Лувру. 

Біографія Юрія Яновського начебто типова для радянського письменника. Нагородженого орденом Трудового Червоного Прапора і удостоєного звання лауреата Сталінської премії прозаїка ще за життя визнали класиком, а його роман «Вершники» став еталоном революційної романтики в радянській літературі. Та насправді за цим лакованим образом — не тільки справжня новаторська творчість, а доля гнаного і голодного митця, який навіть після смерті не знав спокою. 

—Шпацірен? — щоранку приязно питав господар помешкання, де ми зупинилися на кілька днів. А ввечері, коли втомлені поверталися до двору, зустрічав не менш традиційним запитанням «Гут?» Ми кивали головами чи відповідали: «Зер гут!» Бо щоденні «шпацірен», тобто прогулянки, і справді складалися дуже добре: ми крок за кроком відкривали для себе мальовничий куточок Європи — баварські Альпи. 

Він дебютував збіркою «Вулиця закоханих дерев» 1976 року і одразу ж його прийняли до лав Спілки письменників СРСР. Як на той час, факт промовистий і значущий, адже одна книжка ще не означала справжньої літератури. Однак для Анатолія Кичинського зробили виняток. І не помилилися. З інтервалом три роки одна за одною вийшли збірки «Світло трави», «Землі зелена кров», «Листоноша — Земля» та інші, які ствердили появу нового творчого імені.

Коли Діна потрапила в обласний наркологічний диспансер, дівчинка нагадувала пораненого горобчика. У свої 12 років вона ще практично була відмінницею. Але потім разом з подругою викурила першу цигарку з пачки, вкраденої у вітчима. За сигаретою було навіть не пиво — оковита. Відтоді напивалася до безпам’ятства, і це додавало їй зухвалості в розмовах із новим маминим чоловіком. Компанія затягувала дедалі більше: дискотеки, бари, прогулянки до ночі. На школу часу не залишалося. Її ніхто не примушував. Щоправда, мама ховала погляд, коли в доньки скляніли напідпитку очі. А потім сталася любовна драма.

Об’єднавши однією лінією на карті Києва кінотеатри «Жовтень», «Кінопалац», «Кінопанорама», «Київська Русь», готель «Баккара», можна уявити територію держави з назвою Міжнародний кінофестиваль «Молодість» із її столицею в кінотеатрі «Київ», яка ось уже 42-й раз з’являється в Україні на кілька днів, а цього року пробуде тут із 20 по 27 жовтня. Урочисто проголосивши себе в Національній опері України фільмом-відкриттям  — німою стрічкою 1929 року народження «Шкурник» режисера Миколи Шпиковського.  

Це була перша перемога російських військ у щойно розпочатій російсько-турецькій війні 1787—1791 років. Її значення надзвичайно велике для подальшої історії розвитку всього Північного Причорномор’я. Після неї було взято штурмом форпост Османської імперії в Північному Причорномор’ї — фортецю Очаків. Ще пізніше — Ізмаїл. На карті з’явилися нові міста: Миколаїв та Одеса. А результатом усіх цих перемог стало повне звільнення від турецького панування Північного Причорномор’я, вихід Російської імперії до південних морів.