Хто б подумав, що в селі суботнього дня, коли більшість люду зазвичай пропадають на городах, можна зібрати стільки народу?! Виявляється, можна. У Мужієвому, що в Берегівському районі Закарпаття, таке сталося завдяки «Золотому гуляшу». Фестиваль за останні три роки проводять удруге. Мабуть, найдавніша страва угорських пастухів завдяки її неповторному смаку залишила найкращі згадки у торішніх гостей села.  
Але на свято прийшли не лише вони. За підрахунками голови Берегівської районної спілки сільського зеленого туризму Шарлотти Чізмар, кухарі приготують понад дві тисячі порцій гуляшу.

Під час роботи «круглого столу» «Наш сучасник Григорій Сковорода», який кілька років тому зініціювали зокрема інституції Національної академії наук  України, Держкомтелерадіо, його учасники говорили про поєднання морального вчення видатного філософа з концепцією сучасного розвитку суспільства. І ухвалили рішення про утворення громадського оргкомітету з підготовки і відзначення 290-річчя та 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди. 

За свою вікову історію існування він став найбільш упізнаваним у світі  об’єктом Криму. А місцеві жителі вважають цю пам’ятку візитівкою півострова. Воно й зрозуміло, адже цей мініатюрний замок, який комфортно розташувався на прямовисній 40-метровій скелі, як магнітом манить до себе численних відвідувачів. Сюди хочеться повертатися ще й ще, аби відчути себе між небом і землею і забути про будь-які проблеми.  

Мабуть, немає такої  дорослої людини, яка б не переглянула в дитинстві мультфільми Черкаського «Острів Скарбів» чи «Пригоди капітана Врунгеля». Перед зустріччю з Давидом Яновичем пригадую найкоротший анекдот від нього: «Бац… і 80 років!» І девіз: «Жити — це не вчора і не завтра, а зараз, цієї миті».
Перед розмовою з ним я поділився намірами редакції підкріпити інтерв’ю ексклюзивними фото його 81-річної історії, але не врахував, яке лихоліття випало на часи змужніння знаного мультиплікатора та епікурейця.   

Від гіпертонії страждає кожен четвертий українець, адже кількість хворих у країні становить майже дванадцять мільйонів. Лише в Черкаській області їх близько триста тисяч. Щомісяця кожен із них витрачає на медикаменти понад сотню гривень. З 1 червня і до кінця року в Україні здійснюється пілотний проект з державного регулювання цін на ліки для людей з гіпертонічною хворобою. Він передбачає встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін, відпрацювання протоколів лікування, роз’яснювальну роботу з лікарями, які виписують рецепти, а також відпрацювання механізму часткового відшкодування вартості лікарських засобів. 

Створений 1901 р. талантом архітектора Володимира Ніколаєва, маєток на вулиці Шовковичній став архітектурною окрасою Києва й отримав ніжну назву Шоколадний будинок за характерний колір, який справді нагадує шоколад.
Господар будинку Семен Могильовцев бачив його як місце для зустрічей та спілкування друзів, однодумців. Утім, історія Шоколадного будинку, як і багатьох інших архітектурних цінностей України, може здатися досить неочікуваною. 

Цей унікальний мистецький форум, який започаткувала народна артистка України Лариса Кадирова, і цього року, попри фінансові труднощі, зібрав яскравих драматичних актрис, що працюють у жанрі монотеатру.  
 У програмі фестивалю були не лише вистави, а й науково-мистецька  конференція «Магія культур: гортаючи сторінки світового мистецтва», презентація виданої в Польщі книжки театрального критика Алли Підлужної «Щаслива самотність актриси» (про творчий шлях Лариси Кадирової).

Останнім часом на українських телеканалах кількість передач про життя багатих та знаменитих росте не по днях, а по годинах. «Урядовий кур’єр» уже писав про реаліті-шоу «Багаті теж плачуть». Проте на момент виходу статті ми могли лише передбачати, як воно, коли в тебе є все. Минув деякий час і, подивившись кілька передач, розумієш, що загалом життя в них… скажімо так, — на любителя. Одним подобається мало не щодня витрачати купу грошей на не дуже потрібні речі, тусуватись у ресторанах та клубах, інші вважають це марно витраченим часом. Щодо сліз, то куди ж без них — проблеми є в усіх і від них не врятують навіть мільйони. 

Оскар Уайльд зазначив, що людина сама повинна бути витвором мистецтва або вдягатися у твір мистецтва. Його співвітчизниця Вів’єн Вествуд вважає: «Що більше у вас штучного, вигаданого, то більше у вас людського і чудового. Адже цивілізація — щось ненатуральне і роблене. Мистецтво — це створення того, що не існує, своїми руками. Намалювати картину чи вдягти високі підбори — не важливо. Мода з декоративно-прикладних мистецтв є найбільш жива площина. Можливо, тому, що вона найбільша потреба людей. Я називаю свою роботу маніпуляцією тканинами для надання виразу людському тілу».  

На початку жовтня осінні вечори в нашому обласному центрі стають світлішими ще й завдяки «Зіркам світового балету» — фестивалю, який у Національному академічному театрі опери та балету ім. А. Солов’яненка відбувається вже дев’ятнадцять років поспіль. Він став однією з мистецьких традицій шахтарського Донецька. Завдяки його організатору, відомому танцівнику, народному артистові України, художньому керівникові театру Вадимові Писарєву сюди приїжджають рік у рік  найкращі майстри сцени з усіх кінців світу.