Проект "Герої України про освіту" ініційований Міжнародним філософсько-космологічним товариством (МФКТ) і підтриманий Національною академією педагогічних наук України та Академією педагогічних наук Росії. Пропонуємо вашій увазі бесіди доктора філософських наук Олега БАЗАЛУКА з Оленою ЮРКОВСЬКОЮ та Леонідом КАДЕНЮКОМ.

Подорожуючи Україною, вони розвіюють міф про «обмеженість» можливостей таких, як вони, незрячих людей, закоханих у мистецтво. Їхні концерти зазвичай проходять із аншлагами. Глядачі по-новому дивляться на виконавців музичних творів, отримуючи від звучання відомих пісень і мелодій незрівнянно вищу насолоду…
Ініціаторка мистецьких зустрічей — львів’янка Оксана Потимко. Втративши 20 років тому зір, вона, вже маючи на той час диплом лікаря, розпочала життя в іншому вимірі. 

Про те, що Україна має багаті й родючі грунти, знають усі. При цьому мало хто, крім науковців, замислюється, чи вічні вони. На жаль, земля, як і здоров’я, має свій ресурс. Її треба берегти, як це роблять у всьому світі завдяки інноваційним технологіям. Як упроваджується одна з таких технологій — нульовий обробіток грунту, нещодавно розглядало бюро Президії Національної академії аграрних наук України. 
Слід зазначити, що це принципово нова для України технологія агровиробництва. Вона передбачає повну відмову від обробітку грунту під час вирощування польових культур і від численних стереотипів сучасного землеробства. 

«Мене найбільше здивувало, що, працюючи над цим фільмом, ми не зустрілися ні з труднощами, ні з перешкодами. Нас у кіногрупі мало, ми друзі, розуміли одне одного.
Стрічку одразу дуже добре сприйняли на фестивалях, де вона виявилася помітною. Щоправда, продати її буде важко. Скажімо, прокат у Греції пройшов без успіху. Але це неістотно.
Варто наголосити, що фільм дуже особистісний. Знаю режисера, який він у житті, розумію  хід його думок. Може, тому мені здається, що він повністю оголився в цій картині.

В  ці осінні дні у древньому Переяславі-Хмельницькому помітне пожвавлення культурного життя. Зачастили сюди й гості не лише з Києва. Бо нинішня пора — то наближення 290-річчя з дня народження видатного мислителя Григорія Сковороди. У Переяславському колегіумі він учив уму-розуму молодих духівників і написав свої безсмертні поезії, що склали збірку «Сад божественних пісень» та філософський трактат роздумів про високе призначення поезії, який видався тамтешньому керівництву аж надто крамольним, за що Григорію Савичу довелося розпрощатися з Переяславом. А трактат зник…

Ця пора — то ще й натхненна Переяславська осінь творчості Тараса Шевченка 1845 року, коли тут народилися його поеми «Наймичка», «Кавказ», присвята до поеми «Єретик» і безсмертний «Заповіт». Такої ж осінньої днини народився і відійшов у вічність рік тому творець Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», Герой України, лауреат Шевченківської премії Михайло Іванович Сікорський. 

Державна телерадіокомпанія «Культура»  відзначила 10-річний ювілей.  В українському телепросторі  це єдиний канал, який цілодобово розповідає про культурно-мистецькі події в Україні й світі. Друге десятиріччя власної історії «Культура» зустрічає з оптимізмом, адже уряд пообіцяв на розвиток каналу 90 мільйонів гривень. Якою має бути оновлена «Культура»? Чи буде телеканал конкурентоспроможним? Які програми потрібні сучасному глядачеві? Про це — розмова з генеральним директором телерадіокомпанії Жанною Мазицькою. 

Польща приваблює тим, що в ній завжди знаходиш для себе щось нове, те, чого раніше не зауважував, не бачив або не помічав. Щоб відчути себе першовідкривачем краю, потрібно лишень звернути з протоптаної туристичної стежинки і вирушити у польську провінцію з її малими, але повними чарівності містечками.

Надворі осінь — час, коли можна милуватися пишним в’яненням природи у мальовничих місцях. І таких місць, повірте, у Польщі чимало. Ще однією перевагою осінньої мандрівки є приємні ціни і відсутність натовпу туристів. Люблінське воєводство — ідеальний варіант для такої романтичної мандрівки. 

Жовтень виявився милостивим до київських флористів, не змарнувавши їхню нелегку копітку працю ні ранніми заморозками, ні марудним сірим дощем. Тож кілька десятків тисяч кучерявих головок «квітки сонця» (а саме так називають цю рослину японці, котрі, як відомо, й самі ведуть родовід від осяйного світила), вмонтованих у різноманітні композиції талановитими людськими руками, принесли до Печерського ландшафтного парку відчуття свята, незабутньої зустрічі з природою, для якої кожна рослина — живе втілення різноманіття Матінки-Природи.  

Збереження, відродження та популяризація народного мистецтва, підвищення ролі традиційної козацької культури у формуванні світогляду та духовності українців — таку шляхетну мету поставили перед собою організатори заходу, започаткувавши козацький фестиваль у 2010 році. Те, що третій рік поспіль він збирає на хортицькій землі тисячі учасників з усієї України, далекого і близького зарубіжжя, наочно підтверджує  його доцільність.
Упродовж 10 днів, що тривав фестиваль, у Запоріжжі відбулося чимало цікавих і значущих подій. Так, у Національному заповіднику «Хортиця» працювала виставка «Образи православних святих у духовному світі запорозького козацтва». 

Третій павільйон столичного Виставкового центру «КиївЕкспоПлаза»  зовнішнім виглядом не передбачав чогось особливого. Однак внутрішні вказівники і велика вивіска «Япономанія» перед входом у залу спонукала численних відвідувачів, які мали бажання долучитися до японської культури, прямувати саме в цей бік. Протягом усього фестивалю-виставки біля кас трималася черга, а в павільйоні відчувалася тиснява. 
Першим привернув мою увагу… татамі. Айкідо — одне з традиційних японських єдиноборств — презентував володар сьомого дану Хіромічі Нагано.