Село в індустріальній Донеччині, мабуть, уже саме по собі повинно викликати зацікавленість туристів. Адже в урбанізованому краї, що здебільшого наїжачився шахтними териконами, заводськими трубами та міськими багатоповерхівками, сільська місцевість — це майже рідкість, тут проживає менш як 10% населення. А якщо в селах, окрім мальовничих краєвидів, збереглися ще й пам’ятки історії та архітектури, туди обов’язково почнуть топтати стежку туристи. Саме цю особливість і врахували ініціатори створення туристичного маршруту кількома селами Добропільського району.  

Нещодавно Інтернет вразила новина про харчове отруєння гравців української збірної з футболу. Але все обійшлося. Хлопці вилікувались і вже забули про ту неприємність. Доказом цього слугує їхня перемога в матчі зі Швецією. Проте цей випадок нагадав українцям, що влітку не можна втрачати пильності, а вибирати та споживати продукти харчування слід уважно. Що не варто їсти влітку, аби не отруїтися, дослідив «Урядовий кур’єр».  
Попри літню спеку, торгують пиріжками, сосисками, запеченими в тісті, шаурмою та іншим фаст-фудом. Адже під час чемпіонату з футболу така їжа смакує до улюбленого напою фанів — пива.

Його учасники обговорили питання реформування медичної галузі. Зокрема, йшлося про підвищення якості і доступності медичних послуг, розвиток первинної медико-санітарної допомоги в кількох областях. 
Стан медицини — це обличчя влади. Це слова голови Вінницької облдержадміністрації Миколи Джиги. Він проінформував присутніх, що в області створили 34 центри первинної медико-санітарної допомоги, значно зміцнили матеріально-технічну базу лікувальних закладів. Область іде шляхом не їх закриття, а реорганізації.

Цією інформацією поділилася з представниками ЗМІ на брифінгу перед засіданням наглядової ради Національного проекту «Нове життя» перший заступник Глави Адміністрації Президента — виконавчий секретар Комітету з економічних реформ Ірина Акімова. За її словами, нині триває копітка робота над відкриттям інших обласних перинатальних центрів: у АР Крим, Полтавській, Рівненській, Хмельницькій, Запорізькій, Луганській, Одеській, Сумській і Тернопільській областях.  

Минуле і сучасне загальнонаціонального юридичного журналу «Право України» — не лише знаменна й пам’ятна дата, а й час, що увібрав фаховий досвід багатьох поколінь вітчизняних юристів.  

Голос співачки Таміли Гваджаіа, добре відомої в Дніпропетровську, ніби поєднує властивості двох співочих народів — грузинський темперамент та українську чуттєвість, ніби ллється над степами Придніпров’я і горами Кавказу. Талановита дівчина разом із родиною приїхала з Грузії до Дніпропетровська в 1997 році, закінчила тут школу й училище культури. Сьогодні Таміла Гваджаіа — солістка Дніпропетровського обласного центру грузинської культури  «Сакартвело» і керівник однойменного самодіяльного грузинського театру пісні і танцю, переможниця численних всеукраїнських і міжнародних фестивалів-конкурсів.  

У Херсоні закінчився XIV Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії». І знову обласне південне місто на тиждень перетворилося на театральну столицю України з міжнародним статусом і високою організацією. А в самому Херсоні з 1999 року цей фест — головна культурна подія року, на яку чекає все місто. Цьогоріч 19 театрів на 4 театральних майданчиках поставили 22 вистави, що проходили із суцільними аншлагами. 
У своїх спектаклях театри-учасники показали жанрове різноманіття й активний режисерський пошук. 

Національна опера України поновила традицію, що прийнята у світі, вшановувати своїх прим та прем’єрів. Яскравою подією в культурному житті столиці став бенефіс народної артистки України Олени Філіп’євої.  

Однією з найбільш показових рис характеру народного артиста України Богдана Бенюка є… непосидючість. Що, дещо несподівано? Але насправді так воно і є. Адже для того, щоб встигати так багато, як він, треба бути справді людиною невгамовною і небайдужою. Вистави, репетиції, зйомки в кіно, озвучування фільмів, а ще ж родина, студенти, політична діяльність… «Життя навколо дуже швидке, динамічне, — зауважує Бенюк. — І я не маю права засиджуватися, бо ніхто не знає, скільки йому відпущено на цьому світі».  

У відповідних публікаціях воно практично завжди стає об’єктом засудження. Психологи, критики, журналісти, які пишуть про практику ТБ, вважають, доводять, що демонстрація вбивств, крові, знущань — будь-яких форм жорстокості негативно впливає на аудиторію. Розбіжності позицій — лише в оцінках масштабності, потужності такого впливу. При цьому діапазон точок зору тут достатньо широкий як у цілому, так і стосовно різних вікових груп глядачів.