У червні виповнюється піввіку трагедії в Новочеркаську — кривавому розстрілу робітничої маніфестації в колишньому адміністративному центрі області Війська Донського. Саме з цих досі маловідомих широкому загалу подій розпочинаються події нового 24-серійного телефільму, що рекламувався в анонсах як «кримінальна сага». Обумовлено це тим, що головна сюжетна лінія серіалу — показ злочинної діяльності сумнозвісної банди братів Толстопятових, які впродовж п’яти років тримали у страху Ростов-на-Дону.  

Режисери  в усі часи крутили «Шельменком», як циган сонцем. Заслужений діяч мистецтв України Віталій Денисенко, не мудруючи лукаво, повикидав із невмирущої  п’єси Григорія Квітки-Основ’яненка геть усю політику та сатиру садо-мазохістського розливу і створив на сцені Чернівецького академічного музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської дивовижно гарну музичну виставу — феєричну, легку і світлу, сповнену доброго гумору і радості.

Хоч дехто з глядачів на тому театральному святі таки нервово совав під кріслом ногами: де, мовляв, наша національна гордість, де сценічні протести, коли усілякі там москалі-Скворцови руками наших же Шельменків-пройдисвітів обдурюють наївненьких Прісеньок, а тим Шпакам-запроданцям, що проїли-проспали свою козацьку славу, один клопіт — аби вечеря не пропала, то з чого тут сміємося — із себе ж!.. 

«Украдене щастя» — візитна картка колективу — на кону вже понад півстоліття! Перша прем’єра (з легендарними Наталією Ужвій, Амвросієм Бучмою, Віктором Добровольським і Гнатом Юрою-режисером) відбулася ще 1940-го. 1956-го постановку було оновлено, а 1979-го Сергій Данченко створив нову версію (з Богданом Ступкою в ролі Миколи Задорожного). Цей твір — наріжний камінь творчості письменника і творчої біографії театру. Винятково суголосна йому повість (котра, по суті, врівень із романом) «Перехресні стежки». 1956-го її на франківській сцені поставив Михайло Гіляровський. Однак, як пояснює нині режисер театру Дмитро Чирипюк, то була спроба «осягнути неосяжне» — донести до глядача мало не весь роман.  

За словами першого заступника голови Держкомтелерадіо Анатолія Мураховського, Україна не вперше бере участь у цьому конкурсі й останніми роками не поверталася з «Мистецтва книги» без нагород.
«Цей книжковий форум дуже престижний і водночас  корисний для вітчизняних видавців, — підкреслив член конкурсного журі директор департаменту видавничої справи та преси Держкомтелерадіо Олексій Кононенко. — Книжки-переможниці конкурсу будуть представлені на спільному стенді країн-учасниць СНД, який постійно бере участь у різноманітних світових книжкових виставках, зокрема і в тих, де Україна окремо не презентує своєї видавничої продукції, наприклад у Санкт-Петербурзі, Парижі, Лондоні тощо». 

Реформа управління, розпочата в нашій державі, певною мірою нагадує доменний процес: щоб сталь стала справжньою крицею, слід додавати каталізатори, якими в нашому випадку є нові якісно підготовлені кадри, спроможні мислити і діяти по-новому, наділені відповідним багажем знань і досвіду.

Суспільство, певною мірою зневірене з одного боку, радянськими командно-адміністративними методами старої гвардії вітчизняного чиновництва, а з другого — непрофесіоналізмом свіжоспечених політиків, які, говорячи військовими термінами, не навчившись командувати взводом, беруться вести в бій полк, управі вимагати від державних управлінців, що утримуються бюджетним коштом, професійного виконання своїх службових обов’язків. Ідеться передусім про вироблення ефективної державної політики, ухвалення прогнозованих прагматичних рішень і незаплямований чиновницький мундир.

Першоосновою, базисом майбутньої успішної кар’єри державного службовця є належна освітня підготовка. Про те, як вона здійснюється в Національній академії державного управління при Президентові України, котру небезпідставно називають провідною «кузнею кадрів» для держави, розповідає президент НАДУ Юрій КОВБАСЮК. 

Травень щедро зігрів землю теплом, умив грозовими дощами і причепурив зеленню та різноцвіттям. На червень хлібороби здавна покладають надію як на запасника майбутнього врожаю. Перший літній місяць — початок активної роботи в полі, на городі. Травневі дощі особливо сприятливі для проростання соняшника, гарбузів, розсади капусти і помідорів, зав’язі садових культур. Недаремно народне прислів’я каже: «Що в червні зародить, взимку не зашкодить».  

Через три роки є всі підстави відзначати 150-річчя створення першого на теренах трьох сучасних областей — Житомирської, Волинської і Рівненської — загальнодоступного природничого музею. Його започаткувала подарована Житомирській публічній бібліотеці губернатором Чертковим у жовтні 1865 року геологічна колекція місцевих мінералів і гірських порід.  

На майданчику для військової техніки меморіального комплексу «Твоїм визволителям, Донбас» малюк із великим апетитом наминав пиріжок без відриву від зброї — адже примостився на «лапі» 76-міліметрової гармати. «Втомилося, сердешне, — пояснює бабуся, що біля онука залюбки виконує роль ординарця. — Поки всі танки та гармати не облазило й не перемацало, не заспокоїлося. Для нього — це тільки невинна забава, а для нас… — вона махнула рукою. — Трохи відпочинемо та підемо до музею. Кажуть, аби його обійти та все побачити, теж потрібно немало сил і часу».  

Є всі підстави стверджувати, що українське суспільство перебуває в стані пошуку національної моделі розвитку. Причому найсуттєвішим чинником, який спонукає до цього, визначається незадоволеність людини своїм життям. Тим часом нація, яка занурена  в нігілізм, не сприймає кількісних показників покращення в майбутньому, запропонованих керівними органами, чи сприймає зі значною мірою скептицизму. За таких обставин людина починає дедалі більше покладатися на власний розум. І все було б добре, якби вона існувала сама по собі, а не була істотою соціальною, із  відповідними зовнішніми зобов’язаннями. Щоправда, суспільство пройшло етап, коли, умовно кажучи, все було спільним, і це теж не принесло нічого доброго. Тобто потрібне щось третє, яке здатне поєднати переваги індивідуального та колективного.  

Влад Троїцький свої художні експерименти називає «пошуками духовного прагматизму». У своїй творчій практиці він примирив давню суперечку фізиків і ліриків, і навіть бізнесменів: достойно відповів на виклик часу, уособивши таку триєдність. Він став  яскравою постаттю ХХІ століття не тільки українського театру. Режисера запрошують до постановок на престижних європейських сценах.

Влад ледь знайшов час для інтерв’ю напередодні поїздки в Москву. З виставами «Людина-подушка» і «Король Лір». Його «Дах» їде в Росію на театральний фестиваль «Золота маска +», куди запрошують трупи, які уособлюють нові тренди європейського театру. Водночас Влад уже замовив квиток до Будапешта, де його постановка в Дебрецені опери «Місто мертвих» Карнгольда визнана головною музичною подією в країні та буде показана в угорській столиці. Далі його шлях проляже до Лозанни, де 29 травня  в  Theatre Vidy Lausanne — одному з найвизначніших театральних центрів не тільки Швейцарії, а й цілої Європи, відбудеться прем’єра його постановки гоголівського «Вія». Потім тур Францією і шість вистав у Парижі. Троїцький очолює найбільш гастролюючий, сказати б,  театр країни. Можливо, з ним можуть конкурувати наш оперний і театр танцю Поклітару.

Тим часом у своїй країні його майстерність майже не затребувана.