Куратори Зоя Чегусова та Тетяна Кисельова у співпраці з українською секцією Міжнародної асоціації арт-критиків АІСА сподіваються залучити до вражень уболівальників Євро виставку арт-виробів із текстилю. Щоправда, на відкритті виставки шанувальників футболу я не помітив, може, тому, що в Музеї сучасного мистецтва на Глибочицькій було багатолюдно. І жіночно. Хоч певні роботи, які випромінювали лагідність і гармонію світу, створили чоловіки. А брутальні та кострубаті — жіночих рук справа.  

Спочатку була серія картин з назвою «Сновиди» тернопільської художниці Олесі Гудими. Але ініціативній, креативній та динамічній Олесі цього виявилося замало. І вона вирішила створити з однодумцями цілу арт-групу з таким самим найменням. До нової в Тернополі мистецької формації потрапили і ті, хто вже здобув своєю творчістю певне визнання, мав виставки, публікації, й ті, хто лише відчиняє двері у художній світ. Серед них  студенти, спортсмени, вчителі й навіть семирічна школярка.  

Майже вікова відстань відділяє передостанній і нинішній, нещодавній випуск кадетів Сумського кадетського корпусу, який носить ім’я Івана Харитоненка. Носить не випадково, бо саме зусиллями Івана Герасимовича наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. за його кошти було створено цей учбовий заклад. Харитоненко-старший до урочистого відкриття кадетського корпусу 26 вересня 1902 р. не дожив. Батьківську мрію реалізував син — Павло. Харитоненки передали безкоштовно військовому відомству 50 десятин землі (це майже 55 гектарів!), 500 тисяч карбованців на будівництво корпусу, де б жили й навчалися 500 кадетів.

На початку літа село Пацканьово нагадує велику заготконтору: і старі, і молоді тут рвуть черешні. А потім везуть на продаж у великі міста. На «черешневих» прибутках виросло не одне покоління селян. 

На станціях «Політехнічний інститут», «Поштова площа» і «Кловська». Одночасно з чемпіонатом Європи з футболу, за проектом «Євро Вірші — Euro Poems», ці поезії — де майже до кінця червня, а де до початку липня — мешкатимуть і на станціях «Держпром», «Радянська», «Академіка Барабашова» метрополітену в Харкові, біля пам’ятника Іванові Франку у Львові і вздовж вулиці Челюскінців, навпроти Центрального ринку, в Донецьку.  

Останніми десятиліттями світ дедалі більше захоплюється екстремальними видами спорту та мистецтв, колекціонуванням різноманітної зброї. Модернові колись змагання на кшталт пейнтболу чи, скажімо, колекціонування вогнепальної зброї відступають під тиском стародавніх, проте адаптованих до сучасних реалій захоплень. Наприклад, рік у рік в Україні набуває широкої популярності виробництво клинків, причому часто-густо за «рецептами» стародавніх майстрів, та з’являється бажання людей знати більше про культуру поводження з ножами, не переступаючи закон. Аби забезпечити цей інформаційний попит, по всій Україні дедалі частіше проводяться відповідні культурно-масові заходи. Вони не зводяться лише до демонстрації сталевих витворів, а перетворюються на вражаючі дійства. Саме таким стало ІХ Міжнародне ножове шоу «Сталева грань», що проходило в Києві.  

Ця будівля з візерунками, наличниками, півколонами на фасаді здається невагомою. Тільки фахівці знають про справжню товщину стін, які, приміром, в основі дзвіниці сягають трьох метрів! Таке архітектурне рішення  дозволяє мати внутрістінні ходи з підвальних приміщень до другого поверху.  

Маленька Анютка, разом зі своєю мамою Людмилою Бухміллер, відзначила свій перший невеличкий ювілей — місяць від дня народження — в новому перинатальному центрі Харкова. І хоч така важлива для кожної родини дата проходила не в колі сім’ї, а серед людей у білих халатах, жінка не нарікала. Вона навіть радіє з того, що перебуває зі своєю маленькою під патронатом кваліфікованих фахівців, які взялися професійно виправляти помилки природи.  

У рідних місцях зірку світового кіно не забули і зустрічали тепло й душевно. Родіон Нахапетов приїхав до Дніпропетровська для участі у телепроекті про відомих дніпропетровців, який знімає один із всеукраїнських телеканалів.  

Художник декоративного мистецтва Ніна Саєнко прокладає мистецький шлях, якому колись дав початок Олександр Саєнко — новатор у створенні високохудожніх монументально-декоративних образів. Її праці за мотивами, стилістикою і колористикою продовжують традиції творення образів Олександра Ферапонтовича. З Ніною Олександрівною зустрілася в її майстерні, де барвисті гобелени й килими, вибійки, малюнки на тканині, мозаїки, що переливаються золотом соломки, відлунюють позитивну енергетику та створюють затишну атмосферу. Народні символи, знаки та орнаментальні мотиви набувають колоритного сучасного бачення, а чіткість композиції поєднується з відчуттям відтінків кольорів.