Цей медичний заклад із довгою назвою в Донецьку та за його межами по-простому найчастіше називають «у Бондаря». І ставлення до клініки далеко неоднозначне. Бо з одного боку онкологічні захворювання, з якими там борються, завжди мали лиху славу. А з другого — сюди по допомогу звертаються навіть ті пацієнти, які  майже втратили надію на одужання. Бо дуже висока репутація Донецького обласного протипухлинного центру і особливо його керівника — хірурга від Бога Григорія Бондаря, який, попри поважний вік, досі щодня проводить по кілька складних операцій. Звідси й упевненість, що «в Бондаря» оте промовисте словосполучення «Переможемо рак разом» часто стає дійсністю.  

Ці діалоги я почула під час відрядження, чекаючи на автобус до Чернігова. Здається, до них варто прислухатися нашим телевізійникам.

 —…А що ж, ми так і живемо: день минув — то й слава Богу! — дві бабусі на лавці проти сонечка і сірий гребенястий красень, що сокорів поруч на огорожі, раділи теплому весняному дню. За кілька кроків від них розташована автобусна зупинка, тож старенькі розважалися, коментуючи, хто звідки приїхав і хто куди від’їжджає.

— Вам тут і телевізора не треба — всі новини перед очима! — привітно пробасив огрядний чоловік.

— Та нехай йому трясця — тому телевізору! — щиро вигукнула бабуся в синій хустці. — Я ось Аксені розказувала, як учора новини по Києву дивилася.

Бабця в чорно-зеленій картатій хустині згідливо покивала головою. 

«У суботу в середині дня краєм вуха почув від сина-третьокласника: «О! залишилося ще 4 години!...» Мабуть, собі думаю, не терпиться йому скуштувати паски, яку заходилася пекти дружина. Ближче до вечора в квартирі смачно запахло так, як пахне раз на рік — на Великдень. Хлопець, само собою, продегустував свіжоспечене, проте не вгавав: «Ще 50 хвилин!..» Навіть яєчка розмальовував поспіхом, позираючи на годинник. А перегодя чую сміх із кімнати, де стовбичить телевізор. І радісний вигук: «Я загубив свій мозок!..» Що за маячня? Виявляється, хлопча із реготом цитує героя «Піратів Карибського моря». Бо саме цей фільм запропонував один із українських каналів увечері перед Великоднем…»  

«Інтер» повідомив про завершення зйомок фільму за мотивами повісті Миколи Гоголя «Вій» у 3D-форматі, де телеканал виступив у ролі співпродюсера. Він має всі права на цю картину на території України, зокрема прокат, ТВ-показ, DVD тощо.

Як повідомили у прес-службі телеканалу, його творці взяли за основу для сюжету перший, невідредагований рукопис Миколи Гоголя. Продюсер картини Олександр Куликов зазначає, що знімальна група настільки перейнялася запропонованим матеріалом, що для неї сама атмосфера на знімальному майданчику нагадувала інший світ, таємничий і загадковий. «Ми хочемо, щоб 3D-формат допоміг глядачам відчути це і стати частиною цієї цікавої історії, пережити все, що доведеться пройти героям картини», — каже він. 

Якісні та доступні за ціною ліки — це те, від чого залежить здоров’я кожної людини. А на фармацевтичному ринку України  подекуди ціни на певні життєво необхідні препарати вкрай високі. Тож уряд і Міністерство охорони здоров’я планують увести систему регулювання цін на ліки (референтну систему), а також систему реімбурсації (часткова компенсація вартості лікарських засобів). Перший пілотний проект, який невдовзі має запрацювати, стосуватиметься цін на препарати для лікування хворих на артеріальну гіпертензію. Про це на урядовому брифінгу повідомила перший заступник міністра охорони здоров’я Раїса Моїсеєнко.  

Однією з головних проблем українських вчених-винахідників зокрема та перспектив України щодо її наукового потенціалу загалом  лишається впровадження українських винаходів у виробництво. «Ми не знімаємо часткову провину із себе, адже недостатньо рекламуємо й популяризуємо свої винаходи. Проте річ все-таки в тому, що в країні не створено сприятливого інноваційного клімату, який би спонукав підприємців активно шукати інновації.  

22 квітня 1992 року в Інституті серцево-судинної хірургії  АМН України столичні кардіохірурги  вперше в Україні зробили  новонародженій дитині  операцію, на  яку зважувалися лише в найкращих закордонних дитячих кардіоцентрах. І  хоч офіційно відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених в інституті було відкрито у вересні, кардіохірург Ілля Ємець та його колеги  по праву ведуть свою хронологію від того дня, коли вдалося врятувати Мишка Кікотя. Сьогодні хлопець разом з лікарями святкує 20-річний ювілей. Про те, чого досягла вітчизняна кардіохірургія за цей термін, ми дізнавалися в заступника  директора Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії  МОЗ України, доктора медичних наук  Надії  Руденко.  

Нещодавно знаному мистецтвознавцю Тетяні Кара-Васильєвій було вручено Національну премію ім. Тараса Шевченка за монографію «Історія української вишивки». В ній автор досліджує традиційні способи і техніку вишивки в різних регіонах України. Поза сумнівом, символи на традиційних українських вишивках і вишиванках є закодованою інформацією-мрією жінки про ідеальне влаштування світу. До розгадки суті цього феномену впритул наблизився інший дослідник — Валентин Мойсеєнко. Його мрія — показати в найбільших містах України і місцях комплексного проживання українців за кордоном експозицію чоловічих вишиванок з традиційним кодом єдності чоловічого і жіночого начал і видати про це фотоальбом.  

У Київському будинку вчителя відбулася офіційна церемонія нагородження переможців конкурсу «Біржова УНІВЕРсіада», в якому взяв участь 551 студент із 63 вишів країни. Півтора місяця студенти змагалися за право називатися найкращими. На рахунок кожного учасника було покладено 1000 грн, на які можна було купити ф’ючерси на індекс «Української біржі» (УБ). За час чемпіонату більшість студентів зазнали збитків, адже з усіх учасників лише десятеро мали рахунки на біржі й уміли торгувати. Але організатори конкурсу були готові до цього, адже метою  було не отримати прибуток, а зацікавити студентів і навчити їх торгувати на фондовій біржі.  

Є низка хвороб, що небезпечні не стільки самі собою, скільки тими змінами в організмі, до яких вони поступово призводять. Лікарі не втомлюються наголошувати, що лише одним із наслідків цукрового  діабету може  стати ампутація ніг. Але навіть у разі, коли медики не виключають таку перспективу, можна знайти порятунок, аби й далі  відчувати щастя ходити власними ногами, без милиць та протезів. І вихід полягає не в застосуванні захмарно-дорогих технологій чи останніх досягнень фармацевтичної галузі.

Про те, як за допомогою нескладних заходів вберегтися від ампутації тим, кому доводиться жити з хворобами, здатними призвести до цього, ми запитали в доктора медичних наук, керівника клініки патології стопи й складного протезування Інституту травматології та ортопедії АМНУ професора Андрія Лябаха.