Вертикаль охорони здоров’я повинна мати всі ознаки військової організації. Тут експерименти небезпечні, якщо вони не вивірені, не узгоджені з владою і не знайшли чіткого розуміння у населення. Так вважає голова Луганської облдержадміністрації Володимир Пристюк.

Програма реформування системи охорони здоров’я була розроблена на Луганщині  як регіональна, але в процесі роботи виявилося, що її положення вдало вписуються в проекти, які на державному рівні проводяться як експеримент у чотирьох областях України.

— За багатьма позиціями ми йдемо в тому ж напрямку, що й пілотні області, а в деяких навіть їх випереджаємо. Необхідно показати, що ми вже зробили на рівні області,— каже Володимир Пристюк.

Тому він, єдиний серед керівників областей країни, взяв участь у нараді з питань реформування медичного обслуговування, яка відбулася в грудні минулого року в Адміністрації Президента України, та запросив представників міністерства відвідати край, аби наочно ознайомити з досягненнями. Така зустріч відбулася й дала змогу присвятити актуальній темі спеціальне засідання ради регіонів Луганщини — інноваційній формі роботи з представниками територіальних громад, що діє в краї уже понад десять років. 

Яким чином на сході країни вдалося передбачити й прорахувати концептуальні моменти змін у галузі, що стосується життя кожного громадянина, та наскільки активно новації підтримують представники громад? Про це розмова з очільником краю Володимиром ПРИСТЮКОМ та начальником головного управління охорони здоров’я ОДА Павлом МАЛИШЕМ. 

Майже 600 учасниць  відкритого  Всеукраїнського  конкурсу виконавців  східного танцю «Super Star-2012» з’їхалися до Запоріжжя  з різних куточків України та Росії. Організаторами конкурсу виступили Ліга професіоналів східного танцю  АСЕТУ  та  департамент освіти і науки, молоді і спорту Запорізької міської адміністрації.  
Упродовж двох днів у концертних  і репетиційних залах відбулися конкурси у різних номінаціях, майстер-класи відомих танцівниць, гала-концерти  переможниць. Найвидовищніші виступи зазвичай відбуваються у номінації Raqs el Sharqi.

У нашому житті так багато депресії! Нині люди не лишень в очікуванні світлих весняних днів, а й бодай одного світлого обнадійливого промінчика. Тому  особливої уваги заслуговує ідея проведення фотоконкурсу «Фото-позитив», мета якого — показати  фотомиттєвості з життя українців, які випромінюють світлу та  позитивну енергію.  

Проблемі походження й міграції давніх угрів (мадяр) з Приуралля до Карпатської котловини присвячені численні праці угорських, російських та українських дослідників. Та все одно в цій історії залишаються білі плями. Передусім досі не було чітко окреслено шлях, яким вони переміщувалися і де саме проживали у VIII — IX ст. Визначити його допомогли знайдені на Полтавщині артефакти. Про це наша розмова з археологом Олександром Супруненком.  

Районне містечко Тростянець на Сумщині поступово набуває слави столиці класичної музики. З ініціативи міського голови Юрія Бови тут регулярно відбуваються концерти виконавців, імена яких широко знані не тільки в Україні, а й у світі.  

Є в Києві місце, де діти можуть робити все, що хочуть. Дорослі їх не стримують. Навпаки — стимулюють і заохочують, розвивають ініціативу. При цьому долучитись до захоплення столичних школярів, позмагатися з ними можуть діти з найвіддаленіших сіл. Тут учать самовираженню, дарують радість творчості, а отже, і щастя. Більшість з тих, хто переступив цей поріг, йдуть обраним шляхом усе життя. І примножують найбільше багатство держави — інтелектуальний потенціал. Диригує цим процесом Володимир Вербицький, який двадцять років тому очолив Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді. Сьогодні він — гість «Урядового кур’єра».

Упродовж останніх чотирьох років справжня зима починалася в лютому. Особливо дошкульним виявився лютий цьогоріч. Не обійшлося без людських жертв на теренах України і Європи, завдано великої шкоди електромережам. Ослабли люті морози, як і прогнозували офіційні та народні синоптики, на Стрітення Господнє. 
Зазвичай, березневі прикмети дуже мінливі. Але похолодання спостерігаються лише вночі, щодень сонце пригріває доволі відчутніше. «Марець — ярець: удень плющить, а вночі тріщить», — каже народна мудрість. Інша стверджує: «Бог Ярило бере зиму на вила». 

Майже тридцять років поспіль маленька ливарна фабрика в Чикаго отримує найважливіше замовлення з Лос-Анджелеса: відлити статуетки лицаря, встановленого на бобіну з кіноплівкою. Спершу розплавлену суміш олова та свинцю наливають у форму, затим — шліфування та гальванічне покриття. На кожну фігурку послідовно наносять шар міді, нікелю, срібла і зрештою 24-каратний шар золота. Та найбільша проблема — очі.  

Перші авторські ляльки я побачила п’ятирічною. Їх зробила для мене моя бабуся, яка мешкала в невеличкому селі на Харківщині. Ці ляльки, зі звичайних кукурудзяних качанів, були схожі на казкових принцес — із золотим, рудим, багряно-червоним волоссям. Їм можна було заплітати коси, робити вишукані зачіски. А ще бабуся створила стадо корів — з величезних пузатих огірків. Для мене вони були живими, справжніми — жовті, бурі, рябі, кожна зі своїм  характером і настроєм.  

Не впевнена на 99,9 відсотка, що хтось згадає про Клару Цеткін сьогодні, на шостий день Масляної, а не лише пізніше, з приводу 8 Березня, коли прекрасна половина України начебто має завдячувати цій революціонерці за присвячений їй день. Та, як з’ясовується, за кордонами не «прокрустового ложа», а наших пересічних уявлень про Масляну, обмежених колом масного смачнющого млинця і розваг переважно в суботу й неділю, українському жіноцтву бути в чомусь зобов’язаними мітингувальниці за їхні права в міжнародному масштабі аж ніяк не випадає. Адже якщо інша Клара украла в якогось Карла тільки корали, то Клара Цеткін...