Істинну зиму розпочав Старий Новий рік: засніживши й заморозивши нас по-справжньому. А кінематографічний січень в Україні настав на Водохреще — з прокатного марафону по кінотеатрах держави художньої стрічки вітчизняного виробництва кінорежисера Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», яку від 19 січня переглянули понад 20 тисяч українців, та із завершення в Одесі зйомок нового художнього фільму Кіри Муратової «Кінопроби. Однокурсники».

 Якось я опинилася в кінотеатрі «Київ» між героїнями своїх матеріалів — опублікованого і ще невідомого: на прес-конференції 44-го кінофестивалю «Молодість».

Одну з них, тільки-но вона сіла у крісло ліворуч, одразу атакували яскравим світлом телеоператори і спалахами камер фотокореспонденти: після «Пальмової гілки» Каннського кінофестивалю режисерка Марина Врода стала впізнаваною.

Сьогодні християни східного обряду відзначають Стрітення — свято в пам’ять про те, що Пресвята Марія принесла Божого Сина до Єрусалимського храму  на сороковий день його народження. Тут їх зустрів праведник Симеон, який чекав такої події багато років. На зміну Старому Завіту приходить Новий — трактує цю Біблійну оповідь церква. У народі  цей день називають також Громицею, бо освячують у храмах свічки, які запалюють як оберіг під час грози та грому.

З-поміж її експонатів — частина архіву генерала Антона Денікіна, погон Петра  Несторова, учасника Першої cвітової війни, який вперше пішов на таран ворожого літака, особисті речі Сергія Кульжинського, генерала-хорунжого армії УНР, зокрема портсигар та годинник. Особливо цікава Августовська ікона. За легендою, в ніч із 7 на 8 вересня 1914 року, напередодні битви з німцями біля міста Августов (нині територія на сході Польщі), російські солдати побачили на небі над лісом Божу Матір з немовлям Ісусом Христом, яка вказувала рукою на захід.

Хоч до старту вступної кампанії-2012 залишається ще кілька місяців, майбутні абітурієнти та їхні батьки вже починають хвилюватися — як краще підготуватися до підсумкових контрольних у школі, отримати хороший атестат, вдало скласти ЗНО та не прогавити всі новації цьогорічного вступу до університетів. Та й влітку буде гаряча пора не лише для теперішніх випускників, а й для тих, хто отримав атестат зрілості раніше, — вони теж штурмуватимуть приймальні комісії вітчизняних вишів. Адже кожна вступна кампанія приносить свої сюрпризи.   

Важко тепер уявити зимову пору без Дня святого Валентина, хоч воно й не позначене в календарі. Ось у Львові усі місця у багатьох кав’ярнях та кафе були зарезервовані за кілька тижнів до 14 лютого, заздалегідь «розлетілися» й квитки на дискотеки.
Та серед молоді далеко не всі замислюються над сутністю свята, небагато знають і про самого святого Валентина, який жив у ІІІ столітті нашої ери. Тоді легіонерам забороняли одружуватися, і суспільство потопало у масовій розпусті. 

Парадокс наших днів: тисячі хворих, життя яких можна було б врятувати оперативним втручанням, щороку помирають, а хірурги найвищої категорії мало практикують, бо … немає кого оперувати. Про це, зокрема, йшлося на щорічному з’їзді керівників кардіохірургічних центрів України, що проходив у Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова.
Проблема серцево-судинних захворювань вкрай актуальна. 

У Дніпропетровському обласному клінічному центрі кардіології та кардіохірургії проводять 90% усіх операцій на серці в регіоні. Тут зосереджені високопрофесійні медичні кадри та найкраще обладнання.  Наприкінці минулого року голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул вручив колективу центру новий, уже другий у лікарні, ангіограф — сучасний комплекс для діагностики та лікування серця і судин. На ангіографічну систему «Infinix» виробництва фірми «Toshiba» (Японія) обласна влада витратила 20 млн грн.

Представниця одеського обласного клубу колекціонерів фіалок «Велес» Наталя Кіося визнає, що більшість тих, хто купують фіалки, роблять подарунок собі коханим. Так чи інакше, на виставці, що розгорнулася в залах Одеського музею західного та східного мистецтва у переддень свята всіх закоханих, охочих просто помилуватися ніжними квітами або ж започаткувати чи поповнити власну колекцію було чимало.  Відданий знавець і шанувальник фіалок Наталя Кіося каже, що ці квіти асоціюються в неї з маленькою дитиною: «Вони іноді вередливі, іноді слухняні.

 Як і багато років тому, професія ведучого на телебаченні сьогодні є однією із найпопулярніших у рейтингу дівочих мрій. Зачіска, білозуба усмішка, популярність — ну як тут школярці останніх класів утриматися від спокуси приміряти на себе такий перспективний багатообіцяючий образ? Для багатьох тисяч дівчаток уособленням цієї мрії була диктор українського телебачення Світлана Білоножко.

На телебаченні вона пропрацювала 14 років. І цю сферу мас-мадіа вивчила до найменших дрібниць. Сьогодні Світлана Григорівна може докладно прокоментувати нюанси професії-мрії, про існування яких пересічний глядач навіть не здогадується. Скажімо, розвінчати міф про нереальну заможність дикторів телебачення («За державний кошт ми могли придбати 3-4 сукні, а загалом викручувалися самі, — згадує пані Світлана. — Коли мій чоловік Віталій їздив на гастролі за кордон, то всі вільні гроші витрачав на вбрання для мене»). Зізнатися нарешті, що професія ведучого на ТБ тоді не була стовідсотково безпечною (це зараз телебачення працює з цифровими камерами, а 30 років тому техніка давала випромінювання, дикторів щороку перевіряли на радіацію). І вже не маючи безпосереднього стосунку до телебачення, подякувати цій професії за те, що навчила бути організованою, тримати удар і попри все йти далі.