Завдяки приватно-державному партнерству Черкаський обласний центр служби крові один із двох таких в Україні, де можуть гарантувати повну безпеку компонентів крові для переливання, адже для цього тут встановлено новітнє устаткування. «Урядовий кур’єр» уже повідомляв про переоснащення цієї служби й перебудову її роботи у світлі сучасних вимог (див. «УК» за 13 червня та 19 лютого 2020). Сьогодні наша розповідь про те, як заклад працює в умовах пандемії та як впроваджують проєкт збирання плазми крові від людей, які перехворіли на Сovid-19, щоб використати її для профілактики.

Серед 53 регіонів, які контролює Європейське бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна перебуває на четвертому місці за рівнем захворюваності дорослих на туберкульоз і п’яте за рівнем захворюваності дітей. В Україні своєчасно не виявляють майже 23% хворих, що сприяє подальшому поширенню хвороби серед населення.

Нинішній сезон для Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка ювілейний. Але 90-річчя відзначити принаймні урочистим заходом не вдалося — завадив карантин із запобігання поширенню коронавірусної інфекції. Тож під знаком круглої дати актори, працівники закладу працюватимуть упродовж зими і весни. Без пафосу кажуть, що кожна зустріч із глядачами у залі — свято, особливо в теперішніх умовах. Радіють, що шанувальники Мельпомени, попри певні перестороги, побоювання за себе, рідних у час пандемії, усе-таки прагнуть подивитися вистави.

Невдовзі завершується не лише 2020 рік, а й друге десятиріччя ХХІ століття. Пропоную власний варіант десяти найбільш значущих релігійних подій декади, розташованих не за значущістю, а радше хронологічно.

Цього року відзначаємо 300-річчя написання основної частини «Літопису» Самійла Величка. Цей твір ще називають Біблією козакознавства. Готуючись до дати, група провідних науковців на чолі з доктором історичних наук Тетяною Таїровою-Яковлєвою за підтримки меценатів виконала роботу державної ваги: підготувала й перевидала у видавництві «Кліо» об’єктивну версію цього історичного трактату без пропусків і цензури. Нове видання днями презентували у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.

Свій осінній марафон COVID-19 завершив рекордами: наприкінці листопада він добіг до позначки 10 тисяч хворих за добу і наблизився до 17. На думку фахівців, до фінішу йому ще далеко. А перетнути червону лінію, яка відокремлює нашу медицину від режиму турбулентності, він може набагато швидше, ніж ми очікуємо. Аналізуючи ситуацію, міністр охорони здоров’я Максим Степанов зазначив: якщо кількість хворих за добу сягне 30 тисяч, система охорони здоров’я таких навантажень може не витримати.

Ця архітектурна споруда в центрі Сум неповторна зовні і всередині: духовною аурою, естетичною насиченістю, концентрацією мудрості, інтелекту. Так і має бути, адже це обласна універсальна наукова бібліотека, статус якої передбачає винятковість, піднесеність, урочистість.

Якщо піхоту називають царицею полів, а артилеристів — богами війни, то танкісти — броньований кулак армії, рушійна сила Сухопутних військ, яка часто визначала долю боїв, зокрема й упродовж перших років війни на сході нашої країни. Вихованці харківського військового інституту танкових військ, який має славну історію з часів Другої світової війни, завжди були найкращими представниками танкового братства.

Найактуальніша тема для обговорення в суспільстві нині — без сумніву, питання боротьби з коронавірусною хворобою, яка щодня забирає тисячі життів на планеті. На жаль, пандемія триває і в Україні. Дослідники всього світу намагаються знайти ефективні ліки та швидше дозволити їх до використання. Сподіваємося, це ось-ось станеться. Проте не слід забувати про доступні й ефективні природні ліки, рослини, які можуть бути дуже корисними. Передовсім це стосується ехінацеї.

Двері автобуса відчиняються, і діти, які групою їхали на екскурсію, вихлюпують на зелений наповнений сільськими звуками й запахами майданчик. Іноді дорослим не під силу стримати цей потік енергії, що з нетерпінням чекала кілька годин у тісноті автобуса: малеча миттю розлітається мальовничим схилом. Хтось побіг до козеняти, яке пасеться неподалік, хтось просто розставив руки й пірнув у соковиту трав’яну купіль. Місцеві кури й качки, побачивши чергову групу юних екскурсантів, уже намагаються чкурнути геть, однак міські діти, ласі до сільського колориту, залюбки змагаються з ними у спритності.