Нещодавно в «УК» було опубліковано інтерв’ю з тимчасово виконуючим обов’язки директора державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» Ігорем Ткачуком. У ньому викладено досить дискусійні та неоднозначні факти, які можуть спричинити необ’єктивний погляд суспільства на ситуацію, що склалася в одеському порту. Тут уже тривалий час працюють приватні оператори, які торік об’єдналися в асоціацію стивідорних компаній Одеського морського порту, щоб координувати свої зусилля, спрямовані на створення прозорих та ефективних умов ведення стивідорного бізнесу (перевалка вантажів). Як почесний президент цієї асоціації вважаю за необхідне надати певні роз’яснення з приводу питань, порушених в інтерв’ю з паном Ткачуком. 

Кількість відремонтованих за сприяння Агентства у справах біженців ООН та представництва Норвезької ради у справах біженців будинків у Новоайдарському, Попаснянському та Станично-Луганському районах — майже 3000. Але, за словами інженера-будівельника Норвезької ради у справах біженців Олександра Прокопова, «деякі люди хоч і беруть будівельні матеріали, побоюються починати відновлювати власні будинки. Ситуація на лінії розмежування залишається напруженою. Наприклад, у Станиці Луганській є небезпека обстрілів. Люди бояться, що після чергового бомбардування доведеться починати все наново, а допомоги вже не буде». Однак тих, кому прагнення відновити рідний дім додає життєвих сил, набагато більше. 

...З такою собі посмішкою на кутні вже агонізуюче Чорноморське морське пароплавство один час називали «сухопутним». Бо морські його активи країна розтринькала ще на початку 90-х, і нічого морехідного колись надпотужне ЧМП вже давно немає. Залишились якісь адмінспоруди, бази відпочинку тощо. Аж ось виявилося, що в Одесі може існувати не лише пароплавство без пароплавів, а й порт ... без докерів. Про цю ситуацію наша розмова з начальником Одеського морського торговельного порту Ігорем ТКАЧУКОМ. 

Із перших днів проголошення Україною суверенітету головною загрозою нашій національній безпеці вважалася 100-відсоткова залежність від Росії в атомній енергетиці й майже повна залежність щодо поставок енергоносіїв. Останніми роками московський енергетичний чинник економічного і політичного тиску значно послабився. Завдячуючи, по-перше, диверсифікації майже на 30% поставок ядерного палива виробництва компанії Westinghouse, а по-друге, за рахунок рішучої переорієнтації країни на закупівлю газу в Західній Європі, від 25 листопада 2015 року, ми не придбали жодного кубометра палива у «Газпрому». 

Для жителів багатьох міст і селищ України великим післяріздвяним подарунком стало підвищення на 30% і більше цін на проїзд у маршрутних таксі (або, як люди іменують, маршрутках) у приміській зоні й у самих населених пунктах. Менш як 4 місяці тому проїзд уже дорожчав, і ось нове підвищення ціни. 

Володимир ГОРБУЛІН, директор Національного інституту стратегічних досліджень, у минулому секретар Ради національної безпеки і оборони України і один з перших творців РНБО, нечасто виходить з публічними виступами. Але його проміжні або підсумкові оцінки, аналіз і узагальнення завжди на вістрі уваги і влади, і експертів, і журналістів. Нещодавно в НІСД під його редакцією було видано книжку «Світова гібридна війна: український фронт». Книжка, в якій зійшлися і історія, і теорія, і філософія, і аналітика, і пропозиції — що ж нам робити на українському фронті. Укрінформ зустрівся з Володимиром Павловичем і поставив йому кілька запитань. 

Початок тижня українці зустріли хорошими новинами з Авдіївки. Із самісінького ранку централізоване постачання міста підключили на 80%. А на середину дня цей показник сягнув 100%. Роботи тривають. Співробітники ДСНС і представники місцевої паливно-енергетичної компанії перепідключили об’єкти соціально-побутової сфери з електрогенераторів на централізоване електропостачання. А ще, за даними ДСНС станом на 6 лютого, з Авдіївки евакуйовано 290 людей, з них 42 особи похилого віку та 135 дітей. Там функціонує пункт життєзабезпечення (7 наметів ДСНС і один — благодійної організації), 3 стаціонарних пункти обігріву, забезпечено харчування з трьох польових кухонь. 

Перші дні головування України в Раді Безпеки ООН збіглися в часі з трагічними подіями на Донбасі — масованими обстрілами російських терористичних угруповань мирної Авдіївки, внаслідок яких гинуть люди, а саме місто перебуває на межі гуманітарної катастрофи. З ініціативи української сторони ситуацію в Авдіївці винесли на розгляд засідання Радбезу. «Країна-агресор, яка, на жаль, є постійним членом РБ ООН, має ще раз відчути солідарність світу з Україною», — зазначив Президент Петро Порошенко напередодні засідання. Він переконаний, що світ не має права на байдужість, коли у всіх на очах реалізовується традиційний російській сценарій — у заручники беруть ціле місто, повідомляє департамент прес-служби АП. 

Засідання державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій щодо стану справ в Авдіївці Прем’єр-міністр Володимир Гройсман проводив у стінах Державної служби з надзвичайних ситуацій. Учасникам заходу знадобилося 40 хвилин, щоб обмінятися сухими фактами. Резонансних новин з відтінком негативу не лунало. Істинно позитивних не було також. 

Ні у четвер, ні дотепер у місті не припиняються обстріли із важкого озброєння і «Градів». «Під час розвантажування гуманітарної допомоги біля школи №2 постраждали співробітники ДСНС. Від осколкових поранень загинув водій, інший співробітник зазнав поранення, а начальника Авдіївського міського відділу Головного управління ДСНС в Донецькій області з осколковими пораненнями госпіталізовано». Це повідомлення обласної прокуратури Донеччини дуже чітко свідчить, що жертвами обстрілів Авдіївки з боку проросійських незаконних збройних формувань «ДНР» стають саме ті люди, які цими днями намагаються допомогти населенню міста. До списку потерпілих також потрапив британський фотожурналіст, який зазнав поранення обличчя, готуючи репортаж із 5-поверхового житлового будинку, куди саме влучив снаряд. Пораненого госпіталізували до шпиталю у Дніпрі, де медики тепер намагаються врятувати йому зір.