По вулицях нашої столиці їздить не менш як мільйон машин. Крім щоденних заторів та «тягнучок», місто потерпає від хронічної нестачі паркувальних місць. За даними КП «Київтранспарксервіс», нині в столиці 12525 машиномісць для нічного паркування, а також 6227 місць — для денного. Впорядкувати це господарство, а заразом повернути більшу частину грошей, сплачених за паркування, у бюджетне русло, вирішила київська влада.  

 Національна рада реформ розпочала роботу з розгляду першочергових кроків реалізації перетворень у країні, прописаних у «Стратегії-2020». Захід відбувся під головуванням Президента Петра Порошенка за участю Прем’єр- міністра Арсенія Яценюка та членів уряду, Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана, Секретаря Ради національної безпеки і оборони Олександра Турчинова.

Інтенсивність та агресивність російської пропаганди подекуди перевершувала пропаганду часів холодної війни. Сусідня країна використала, мабуть, весь спектр найбрудніших технологій. Відверта брехня, інсценізації ціною людських життів, нагнітання істерії, розпалювання міжетнічної, міжконфесійної ворожнечі, відкриті заклики до насильства. 

Проводять такий захід турійчани не вперше.
— Тандем «громада — влада» дає прекрасний результат, якщо люди бачать, що їм чесно розповідають про проблеми і щиро просять у них допомогти, — зауважила голова районної ради Ольга Черен, яка взяла на себе левову частку організаційної роботи із залучення людей до благодійництва. — Свого часу після першого благодійного вечора на зібрані кошти ми відремонтували приміщення дитячої музичної школи.

Нещодавно «Урядовий кур’єр» писав, як і де жителі східних регіонів, що змушені були переселитися із зони АТО, можуть стати на облік, аби отримувати грошові виплати та матеріальну допомогу («Переселенців візьмуть на облік і після 31 грудня», «Урядовий кур’єр» від 4 грудня, № 226).
Але, як виявилося, наша реєстраційна система далека від досконалості. Про це зауважували експерти під час круглого столу «Вирішення проблем управління інформаційними системами при реєстрації внутрішньо переміщених осіб», який відбувся днями.

На зміну ейфорії, якою в регіоні не так давно супроводжувалося захоплення влади донецько-російською хунтою, прийшли розчарування, розпач і ненависть до так званої ДНР. Запаси лояльності й терпіння у багатьох місцевих жителів виявилися пропорційними вже майже вичерпаним резервам харчів і коштів, передбачливо зібраних ще за державної влади України. Навіть ті донеччани, яких важко запідозрити у симпатіях до української влади, переконалися: нинішні керманичі самопроголошеної і ніким у світі не визнаної «республіки» є могильниками Донбасу. 

Наш світ за останні сто років змінювався доволі стрімко, можна сказати з ураганною швидкістю. Наприклад, ще на початку ХХ століття автомобіль вважали верхом розкоші, а вже згодом майже кожні десять років відбувався великий науково-технічний прорив у більшості галузей знань.

Ми живемо в період віртуалізації та інтелектуалізації господарської діяльності. Причому ці процеси мають не локальний чи епізодичний характер, а набувають дедалі системнішого характеру і поступово охоплюють усе більше господарського простору. 

Років двадцять тому довелось бути на приватному підприємстві, яке іменувало себе м’ясопереробним. Так от, м’ясом там і не пахло. Зате склад був забитий пресованими і мороженими відходами зарубіжних комбікормів. Шкури, кістки, жир. Все, що там мали утилізувати, у нас шляхом сучасних технологій перетворювали у дитячі сосиски й інші делікатеси. Для копченостей теж із-за кордону завозили дерев’яну стружку. Чому, коли в нас своєї вистачає?

— Сюди, тобто в Україну, — популярно пояснили мені, — мішок відходів, а після їх реалізації за кордон — мішок грошей…

Нині, мабуть, немає жодної людини, яка б не допомагала бійцям, котрі несуть службу в зоні АТО. Кожен як може підтримує військових. Своєрідні звіти про добрі справи підготували власні кореспонденти «Урядового кур’єра». 
Нині найближчі сусіди-росіяни принесли на українську землю велике зло й трагедію — війну, руїну, смерть. Щоб побороти лихо, наші співвітчизники самовідданістю, пожертвами, гідними справами й за лінією вогню наближають перемогу над агресором та його бойовиками, а отже, й час добра.

Нині соціологи в один голос стверджують: за рівнем тривожності українське суспільство повернулося в 90-ті роки минулого століття. Майже рік воно перебуває в найсильнішому стресі: Майдан, зміна влади, втрата Криму, події на Донбасі. Обговорити, чого насправді бояться українці, зібралися на круглому столі «Страхи українського суспільства: операція без анестезії» фахівці різних напрямів: соціологи, психотерапевти, економічні аналітики.