На зміну ейфорії, якою в регіоні не так давно супроводжувалося захоплення влади донецько-російською хунтою, прийшли розчарування, розпач і ненависть до так званої ДНР. Запаси лояльності й терпіння у багатьох місцевих жителів виявилися пропорційними вже майже вичерпаним резервам харчів і коштів, передбачливо зібраних ще за державної влади України. Навіть ті донеччани, яких важко запідозрити у симпатіях до української влади, переконалися: нинішні керманичі самопроголошеної і ніким у світі не визнаної «республіки» є могильниками Донбасу. 

Наш світ за останні сто років змінювався доволі стрімко, можна сказати з ураганною швидкістю. Наприклад, ще на початку ХХ століття автомобіль вважали верхом розкоші, а вже згодом майже кожні десять років відбувався великий науково-технічний прорив у більшості галузей знань.

Ми живемо в період віртуалізації та інтелектуалізації господарської діяльності. Причому ці процеси мають не локальний чи епізодичний характер, а набувають дедалі системнішого характеру і поступово охоплюють усе більше господарського простору. 

Років двадцять тому довелось бути на приватному підприємстві, яке іменувало себе м’ясопереробним. Так от, м’ясом там і не пахло. Зате склад був забитий пресованими і мороженими відходами зарубіжних комбікормів. Шкури, кістки, жир. Все, що там мали утилізувати, у нас шляхом сучасних технологій перетворювали у дитячі сосиски й інші делікатеси. Для копченостей теж із-за кордону завозили дерев’яну стружку. Чому, коли в нас своєї вистачає?

— Сюди, тобто в Україну, — популярно пояснили мені, — мішок відходів, а після їх реалізації за кордон — мішок грошей…

Нині, мабуть, немає жодної людини, яка б не допомагала бійцям, котрі несуть службу в зоні АТО. Кожен як може підтримує військових. Своєрідні звіти про добрі справи підготували власні кореспонденти «Урядового кур’єра». 
Нині найближчі сусіди-росіяни принесли на українську землю велике зло й трагедію — війну, руїну, смерть. Щоб побороти лихо, наші співвітчизники самовідданістю, пожертвами, гідними справами й за лінією вогню наближають перемогу над агресором та його бойовиками, а отже, й час добра.

Нині соціологи в один голос стверджують: за рівнем тривожності українське суспільство повернулося в 90-ті роки минулого століття. Майже рік воно перебуває в найсильнішому стресі: Майдан, зміна влади, втрата Криму, події на Донбасі. Обговорити, чого насправді бояться українці, зібралися на круглому столі «Страхи українського суспільства: операція без анестезії» фахівці різних напрямів: соціологи, психотерапевти, економічні аналітики. 

Питання надання статусу учасника бойових дій, отримання соціальних гарантій бійцями добровольчих батальйонів, які воюють на сході країни, дуже актуальне. Особливо гостро це відчувається у Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, яка опікується цією категорією. Про це розмова з очільником служби Артуром ДЕРЕВ’ЯНКОМ. 

Книга «Все буде Україна, або Історії із зони АТО» склалася з текстів, які раніше Олена Степова оприлюднила в соціальній мережі «Фейсбук». Пронизливі розповіді очевидця про те, як люди чинять опір війні, одразу звернули на себе увагу читачів з багатьох країн. Серед перших й «УК» надрукував добірку цих мініатюр. Перший наклад книжки в тисячу примірників дуже скоро довелося додруковувати. Нині волонтери допомагають Олені Степовій зробити переклад її творів п’ятьма мовами світу — ці розповіді чекають в Італії й Франції, Німеччині й Росії. Автор їздить з презентаціями по містах України, а на гроші, зібрані від продажу видання, переправляє в рідний Свердловськ ліки й харчі для тих, хто не може виїхати. На зустрічі з автором люди приходять з листами-трикутничками, що стали оберегами. 

Україна потребує переозброєння, і одна з причин великих людських втрат на сході — це те, що нашій країні не вистачає сучасної високоточної зброї. Про це заявив на брифінгу новопризначений Секретар РНБО Олександр Турчинов. За його словами, передовсім Укроборонпром має розірвати схему, де передбачено участь російської сторони у виготовленні вітчизняної зброї, та перейти на стандарти НАТО. 

Такого висновку дійшли учасники круглого столу «Україна в Європі: мир і розвиток. Агропромисловий сектор України як основа економічного розвитку, регіональної та міжнародної кооперації», що недавно відбувся у Відні. Він хоч і був присвячений питанням розвитку сільського господарства України, та присутні бізнесмени, банкіри й політики не залишили поза увагою події на сході України, наслідки спільних санкцій на вітчизняну, європейську та російську економіки, а також розглянули мирні сценарії стабілізації ситуації.

Фахівці підрахували, що три мільярди землян користуються Інтернетом. В Україні таких близько 20 мільйонів. Зрозуміло, це внесло зміни не лише в поширення інформації, а й істотно впливає на її зміст та якість.
Безперечно, нові технології, які формують нові вимоги споживачів інформації, потребують певних змін у роботі журналістів. Як у газетах та журналах, на радіо і телебаченні, так, власне, і в інтернет-виданнях. Які проблеми постають у зв’язку з цим і яке бачення їх розв’язання? Про це йшлося на міжнародній конференції «Трансформація журналістики: цифрові виклики професійним стандартам та медіа-етиці».